Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. -головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу від критого акціонерного товариства "Бережанський склозавод", м. Бережани Тернопільської областіна постанову від 27.09.2012 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі № 11/б-5022/1293/2011 господарського суду Тернопільської області за заявою Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської областідо боржникавідкритого акціонерного товариства "Бережанський склозавод", м. Бережани Тернопільської областіпровизнання банкрутомліквідатор арбітражний керуючий Окряк А.В.голова комітету кредиторів Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської областіза заявою Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про визнання грошових вимог в сумі 7 305 грн. 29 коп.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 10.01.2011 року порушено провадження у справі № 11/б-5022/1293/2011 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Бережанський склозавод" (далі - Боржник, Товариство) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області (далі-Кредитор, Фонд) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Тернопільської області від 23.09.2011 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрита ліквідаційна процедура, припинені повноваження органів управління банкрута, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Окряка А.В. тощо.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23.08.2012 року (суддя - Сидорук А.М.) відмовлено в задоволенні заяви Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі -Інспекція, ДПІ) про визнання поточних грошових вимог до Боржника в сумі 7 305 грн. 29 коп.

Не погодившись із цією ухвалою, Бережанська міжрайонна державна податкова інспекція Тернопільської області звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 23.08.2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Інспекції про визнання заявлених поточних грошових вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року (головуючий суддя -Желік М.Б., судді: Костів Т.С., Малех І.Б.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Тернопільської області від 23.08.2012 року скасовано та визнано грошові вимоги Інспекції в сумі 7 305 грн. 29 коп. із включенням їх до реєстру вимог кредиторів Боржника з четвертою чергою задоволення.

Не погоджуючись з такою постановою апеляційного суду, відкрите акціонерне товариство "Бережанський склозавод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року, а ухвалу господарського суду Тернопільської області від 23.08.2012 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 11, 12, 14, 23, 25, 30, 31 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні кредиторських вимог ДПІ в сумі 7 305 грн. 29 коп., місцевий суд встановив, що вказані вимоги складають податок на землю, нарахований за жовтень-грудень 2011 року - період після визнання Товариства банкрутом, а норми Закону про банкрутство (2343-12) не передбачають виникнення нових зобов'язань у банкрута після винесення відповідної постанови, поточними ж вимогами є вимоги, що виникли після порушення справи про банкрутство і до визнання боржника банкрутом.

Скасовуючи таке рішення суду, апеляційний суд зазначив, що визначена Інспекцією у якості кредиторських вимог сума складає земельний податок Боржника за жовтень-грудень 2011 року згідно поданої ним декларації, а норми Закону про банкрутство передбачають право кредиторів заявляти поточні грошові вимоги за зобов'язаннями, що виникли після початку ліквідаційної процедури.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними висновками апеляційного суду, оскільки вони зроблені із невірним застосуванням приписів Закону про банкрутство (2343-12) щодо правових наслідків визнання боржника банкрутом.

Так, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин та наданого ДПІ розрахунку згідно своєї заяви про визнання кредиторських вимог в сумі 7 305 грн. 29 коп., ці вимоги складають земельний податок, нарахований за жовтень-грудень 2011 року, тобто за період після визнання Товариства банкрутом згідно постанови від 23.09.2011 року.

Відповідно ж до наслідків визнання боржника банкрутом, визначених, зокрема приписами ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Отже, виходячи з приписів вказаних норм Закону про банкрутство (2343-12) та враховуючи також норми пп. "г" п. 1 ч. 1 ст. 31 цього ж закону, законодавцем встановлена заборона, зокрема, на нарахування боржнику податків і зборів (обов'язкових платежів) після визнання його банкрутом, а отже у нього у зв'язку із визнанням банкрутом не виникає жодних зобов'язань (у тому числі з нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), за виключенням тих, що безпосередньо пов'язані із реалізацією та здійсненням ліквідаційної процедури боржника - зокрема, пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута.

У зв'язку із викладеним, суд касаційної інстанції вважає неправомірним протилежний висновок апеляційного суду з цього приводу - про визнання заявлених Інспекцією кредиторських вимог в сумі 7 305 грн. 29 коп., та навпаки підтримує правомірне та обґрунтоване рішення місцевого суду про відхилення згаданих кредиторських вимог до Товариства.

За таких обставин та виходячи з повноважень, передбачених нормами п. 6 ст. 1119 Закону про банкрутство, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як незаконна, а скасована нею ухвала суду першої інстанції -залишенню в силі, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 11, 14, 23, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Бережанський склозавод" задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 р. у справі № 11/б-5022/1293/2011 скасувати.

3. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 23.08.2012 року у справі № 11/б-5022/1293/2011 залишити в силі.

постанова виготовлена та підписана 13.12.2012 року.