Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У вересні 2009 року Приватне підприємство "Фелікс" (далі –ПП "Фелікс") звернулося до господарського суду Луганської області з позовом, та з урахуванням уточнень позовних вимог просило суд: визнати недійсним кредитний договір № CR 08-239/900 від 14.05.2008 р., укладений між ПП "Фелікс" та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі – ЗАТ "ОТП Банк"); визнати недійсним договір поруки № SR 08-220/900 від 14.05.2008 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством "Завод гірничорятувальної техніки "Горизонт" (далі - ВАТ "Завод гірничорятувальної техніки "Горизонт") та ЗАТ "ОТП Банк" в частині забезпечення зобов'язань позивача за кредитним договором № CR 08-239/900 від 14.05.2008 р.; визнати недійсним договір поруки № SR 08-222/900 від 14.05.2008 р., укладений між Закритим акціонерним товариством "Старобільський завод замінника незбираного молока" (далі –ЗАТ "Старобільський завод замінника незбираного молока") в частині забезпечення зобов'язань позивача за кредитним договором № CR 08-239/900 від 14.05.2008 р.; визнати недійсним іпотечний договір № PL08-340/900 від 14.05.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма "Силует" (далі - ТОВ "Луганська фірма "Силует") та ЗАТ "ОТП Банк" в частині забезпечення зобов'язань позивача за кредитним договором № CR 08-239/900 від 14.05.2008 р.

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.10.2010 р. у справі № 6/280пд (суддя Василенко Т.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2010 р. (колегія суддів у складі: Запорощенка М.Д. –головуючого, Дучал Н.М., Калантай М.В.), позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 21.10.2010 р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2010 р., Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі – ПАТ "ОТП Банк") звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені судові акти повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПП "Фелікс" відмовити повністю.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.01.2011 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Воліка І.М., Коваленко С.С. прийнято касаційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 15.02.2011 р. о 10 год. 05 хв.

14.02.2011 р. до Вищого господарського суду України надійшли заперечення ПП "Фелікс" на касаційну скаргу ПАТ "ОТП Банк", у яких позивач просить суд оскаржувані рішення та постанову залишити без задоволення, а касаційну скаргу –без змін.

15.02.2011 р., до початку судового засідання, через канцелярію Вищого господарського суду України надійшло клопотання ПП "Фелікс" про відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку з хворобою єдиного уповноваженого представника позивача.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та треті особи не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду касаційної скарги, заслухавши думку представника відповідача, враховуючи, що ухвалою Вищого господарського суду України від 28.01.2011 р. про призначення розгляду касаційної скарги на 15.02.2011 р. явка представників учасників судового процесу обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від учасників судового процесу не витребувались, а також з урахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що заявлене позивачем клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги задоволенню не підлягає.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 14.05.2008 р. між ПП "Фелікс" та ЗАТ "ОТП Банк" було укладено договір про надання кредитної лінії № CR 08-239/900 (далі – Договір № CR 08-239/900).

Згідно з п. 1.1 Договору № CR 08-239/900 банк надає позичальнику кредитну лінію, в рамках якої банк надає позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та використати інші зобов'язання, встановлені в цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.4.1 Договору № СR 08-239/900 проценти за кредит розраховуються банком від суми кредиту на підставі процентної ставки в розмірі LIBOR + 7% річних із розрахунку 360 днів на рік.

Згідно з розділом Договору № CR 08-239/900 "Визначення термінів" LIBOR –це фінансова індикативна процентна ставка, яка розраховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок пропозицій ресурсів банків-членів британської асоціації" та визначається на 11.00 за лондонським часом для валюти долари США на строк в один місяць. При реалізації цього Договору, LIBOR визначається за даними системи REUTERS на відповідну дату.

Розмір LIBOR, за умовами п. 1.4 Договору № CR 08-239/900, фіксується банком у перший банківський день місяця, в якому було надано перший транш, і застосовується при розрахунку процентів за кредит у визначеній валюті протягом періоду до першого банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший транш.

Крім того, за умовами Договору № CR 08-239/900 проценти за кредит в гривнях розраховуються банком від суми кредиту в гривнях на підставі поточної ринкової процентної ставки в розмірі, що встановлюється сторонами в кредитній заявці по відношенню до кожного траншу в гривнях із розрахунку 365 днів на рік.

Відповідно до п. 1.4.2 Договору № CR 08-239/900 за обставин невиконання та/або неналежне виконання позичальником протягом терміну дії цього Договору будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених п. 2.3.1 (з підпунктами), 2.3.6, 2.3.9-2.3.14 цього Договору, процентна ставка, встановлена п. 1.4.1 цього Договору, збільшується на 2% річних та складає: за кредит в доларах США: LIBOR + 9% річних; за кредит в євро: EURIBOR + 9% річних; за кредит в гривнях: процентна ставка, встановлена в кредитній заявці, + 2% річних. При цьому, за умовами даного пункту Договору № CR 08-239/900 таке збільшення процентної ставки здійснюється автоматично в разі настання вказаних в цьому пункті обставин та не потребує укладення будь-якої додаткової угоди до цього Договору.

За приписами п. 2.3.6 Договору № CR 08-239/900 протягом терміну дії цього Договору в період з 01.05.2008 р. по 01.09.2008 р. включно, позичальник зобов'язаний забезпечити щомісячне зарахування грошових коштів (кредитові обороти) на поточний рахунок позичальника та/або поручителів, відкритих у банку, в сумі, що становить не менше ніж 13 070 000,00 грн. або еквівалент цієї суми в інших валютах. Починаючи з 01.09.2008 р. та до закінчення терміну дії цього Договору позичальник зобов'язаний забезпечити щомісячне зарахування грошових коштів (кредитові обороти) на поточний рахунок позичальника та/або поручителів, відкритих у Банку, в сумі, що становить не менше ніж 22 000 000,00грн. або еквівалент цієї суми в інших валютах.

За умовами п. 2.3.9 Договору № CR 08-239/900 протягом терміну дії цього Договору позичальник зобов'язаний здійснювати, а також забезпечувати здійснення поручителями, операцій щодо купівлі іноземної валюти через (за допомогою) банку у розмірі, що дорівнює або перевищує 80% загального обсягу операцій позичальника та/або поручителів щодо купівлі іноземної валюти, але в будь-якому випадку в розмірі, що дорівнює або перевищує еквівалент суми 3 330 000,00 грн.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.05.2008 р., в якості забезпечення виконання зобов'язань ПП "Фелікс" за Договором № CR 08-239/900, між ВАТ "Завод гірничорятувальної техніки "Горизонт" (далі - поручитель-1) та ЗАТ "ОТП Банк" було укладено договір поруки № SR 08-220/900 (далі –Договір № SR 08-220/900), за умовами якого поручитель-1 прийняв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором (відповідачем у справі) за повне, своєчасне та належне виконання позивачем зобов'язань за Договором № CR 08-239/900.

Крім того, 14.05.2008 р., в якості забезпечення виконання зобов'язань ПП "Фелікс" за Договором № CR 08-239/900, між ЗАТ "Старобільський завод замінника незбираного молока" (далі –поручитель-2) та ЗАТ "ОТП Банк" було укладено договір поруки № SR 08-222/900 (далі –Договір № SR 08-222/900), за умовами якого поручитель-2 прийняв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором (відповідачем у справі) за повне, своєчасне та належне виконання позивачем зобов'язань за Договором № CR 08-239/900.

Також, 14.05.2008 р., в якості забезпечення виконання зобов'язань ПП "Фелікс" за Договором № CR 08-239/900, між ТОВ "Луганська фірма "Силует" та ЗАТ "ОТП Банк" було укладено іпотечний договір № 08-340/900 (далі –Договір № PL 08-340/900).

Договором № 1 від 28.07.2008 р. про зміну договору про надання кредитної лінії № CR 08-239/900 від 14.05.2008 р. були внесені зміни та підпункти 1.4.1 та 1.4.2 Основного договору викладені в іншій редакції.

За новою редакцією вказаних пунктів Договору № CR 08-239/900, проценти за кредит розраховуються банком від суми кредиту на підставі процентної ставки в розмірі LIBOR та EURIBOR + 9,5% річних із розрахунку 360 днів на рік. Процент за кредит в гривнях розраховується банком від суми кредиту в гривнях на підставі поточної ринкової процентної ставки в розмірі, що встановлюється сторонами в кредитній заявці по відношенню до кожного траншу в гривнях із розрахунку 365 днів на рік. За обставин невиконання та/або неналежне виконання позичальником протягом терміну дії цього Договору будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених п. 2.3.1 (з підпунктами), 2.3.6, 2.3.9-2.3.14 цього Договору, процентна ставка, встановлена п. 1.4.1 цього Договору, збільшується на 2% річних та складає: за кредит в доларах США - LIBOR + 11,5% річних; за кредит в євро - EURIBOR + 11,5% річних; за кредит в гривнях - процентна ставка, встановлена в кредитній заявці, + 2% річних. При цьому, за умовами даного пункту, таке збільшення процентної ставки здійснюється автоматично в разі настання вказаних в цьому пункті обставин та не потребує укладення будь-якої додаткової угоди до цього Договору.

Умовами Договору № 2 від 28.08.2008 р. про зміну договору про надання кредитної лінії № CR 08-239/900 від 14.05.2008 р. п. 2.3.9 (з примітками) Основного Договору викладено в наступній редакції: "2.3.9 Починаючи з 01.08.2008 р. та до кінця терміну дії цього Договору Позичальник зобов'язаний проводити/забезпечувати проведення Поручителями операції(ій) щодо купівлі та/або продажу іноземної валюти через (за допомогою) Банку у розмірі, що становить або перевищує 80% сукупного обсягу операцій Позичальника та/або Поручителів щодо купівлі та/або продажу іноземної валюти в усіх фінансово-кредитних установах, через (за допомогою) які(их) Позичальник та/або Поручителі здійснює(ють) операції з купівлі та/або продажу іноземної валюти.". Даний пункт викладений з примітками та застереженнями.

Договором № 3 від 31.03.2009 р. про зміну договору про надання кредитної лінії № CR 08-239/900 від 14.05.2008 р. сторони домовились відмовитись від підвищення процентної ставки за кредит на 2% річних, що мало місце у зв'язку з невиконанням Позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.3.6 Основного договору, у відповідності до положень п. 1.4.2 Основного Договору, та встановити процентну ставку в розмірі, що діяв до моменту підвищення такої процентної ставки за кредитом за зазначений в п. 1.4.1 Основного Договору.

23.07.2009 р. між сторонами був укладений договір № 6 про зміну договору про надання кредитної лінії № CR 08-239/900 від 14.05.2008 р., відповідно до якого п. 2.3.6 Основного договору викладено в наступній редакції: "2.3.6. Кожного місяця (надалі –"Звітний місяць") протягом терміну дії цього Договору Позичальник зобов'язаний забезпечувати щомісячне зарахування грошових коштів на поточний рахунок (кредитові обороти) Позичальника у Банку в розмірі, що становить або перевищує 80% від суми всіх кредитових оборотів Позичальника в усіх фінансово-кредитних установах, де Позичальнику відкрито поточний(і) рахунок(ки)." .

Договором № 7 від 18.09.2009 р. про зміну договору про надання кредитної лінії № CR 08-239/900 від 14.05.08р. внесені зміни до пунктів 2.3.6. та 2.3.15 Основного Договору.

При цьому, п. 2.3.6 Основного договору викладено в наступній редакції з застереженнями: "2.3.6. Кожного місяця (надалі –"Звітний місяць") протягом терміну дії цього Договору, починаючи з 01.09.2009 р., Позичальник зобов'язаний забезпечити щомісячне сумарне зарахування грошових коштів на поточний(і) рахунок(и) (кредитові обороти) Позичальника та/або Поручителів у Банку в розмірі, що становить або перевищує 70% усіх кредитових оборотів Позичальника та/або Поручителів в усіх фінансово-кредитних установах, де Позичальнику та/або Поручителям відкритий(і) рахунок(ки).".

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до вимог чинного законодавства у кредитному договорі повинні бути в обов'язковому порядку визначені положення щодо розміру і порядку нарахування та одержання процентів. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом. З огляду на те, що за умовами спірного кредитного договору № CR 08-239/900 від 14.05.2008 р. процента ставка визначена в розмірі LIBOR + 7%, у даному випадку розмір процентної ставки сторонами у вказаному договорі визначений не був. З огляду на положення цивільного законодавства України, розмір процентів за користування кредитними коштами повинен визначатися в кредитному договорі у вигляді річної відсоткової ставки (в процентах річних), тоді як у спірному кредитному договорі сторонами не було вказано певного розміру відсотків, в той же час, за кредитними заявками сторони вказували ставку відсотків, яка не є фіксованою і змінювалася декілька раз на місяць. При цьому, суди вказали, що відповідно до діючих норм LIBOR застосовується як Лондонська міжбанківська ставка пропозицій; вказана ставка застосоувється для розрахунків між банками та є величиною, яка свідчить про те, під які проценти банки можуть кредитувати один одного. Крім того, положеннями пунктів 2.3.6 (зі змінами) та 2.3.9 (зі змінами) Договору CR 08-239/900 передбачено, що позичальник забезпечує щомісячне зарахування поручителями грошових коштів на розрахункові рахунки, а також забезпечення здійснення останніми операцій щодо купівлі-іноземної валюти, тобто, у даному випадку позивач та відповідач при укладенні вказаного договору визначили в тому числі і зобов'язання третіх осіб, які не є учасниками правовідносин, встановлених цим договором, що є неприпустимим. Враховуючи положення ст.ст. 203, 215 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що положення п. 1.4.1 договору про надання кредитної лінії № CR 08-239/900 від 14.05.2008 р. не відповідають положенням діючого законодавства, при цьому недійсність п. 1.4.1 вказаного договору тягне за собою визнання недійсною всієї угоди з моменту укладення, оскільки кредитний договір не міг бути підписаний сторонами без наявності умов щодо сплати відповідачем процентів за користування кредитними коштами. У свою чергу, враховуючи, що відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а згідно з ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню, недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом, з огляду на те, що договір про надання кредитної лінії № CR 08-239/900 від 14.05.2008 р., укладений між ПП "Фелікс" та ЗАТ "ОТП Банк", визнаний недійсним, то як наслідок недійсними є договори, укладені в забезпечення зобов'язань позивача за вказаним договором.

Проте, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Так, судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки умовам договору про надання кредитної лінії № CR08-239/900 від 14.05.2008 р. щодо застосування процентної ставки LIBOR у контексті постанови Національного банку України від 09.02.2005 р. № 33 "Щодо визначення ціни за залученими коштами в національній валюті" (v0033500-05) , на яку посилався відповідач, зокрема, в апеляційній скарзі, на підтвердження своїх доводів про можливість використання цієї ставки при кредитуванні в іноземній валюті.

Крім того, висновок апеляційного господарського суду про можливість застосування до спірних правовідносин положень Закону України № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" (661-17) щодо заборони підвищення відсотків в односторонньому порядку, який набрав чинності 10.01.2009 р., тобто пізніше, ніж було укладено договір про надання кредитної лінії № CR 08-239/900 від 14.05.2008 р., з огляду на те, що сторонами щодо умов вказаного договору про збільшення процентної ставки автоматично в разі настання певних обставин відповідні зміни були внесені Договором № 3 від 31.03.2009 р. стосовно невиконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.3.6 Основного Договору, є необґрунтованим, оскільки суд апеляційної інстанції не вказав, про настання яких саме обставин, за яких процентна ставка збільшується автоматично, йде мова у даному випадку.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними договору поруки № SR 08-220/900 від 14.05.2008 р., укладеного між ВАТ "Завод гірничорятувальної техніки "Горизонт" та ЗАТ "ОТП Банк" в частині забезпечення зобов'язань позивача за кредитним договором № CR 08-239/900 від 14.05.2008 р., договору поруки № SR 08-222/900 від 14.05.2008 р., укладеного між ЗАТ "Старобільський завод замінника незбираного молока" та ЗАТ "ОТП Банк" в частині забезпечення зобов'язань позивача за кредитним договором № CR 08-239/900 від 14.05.2008 р. та іпотечного договору № PL08-340/900 від 14.05.2008 р., укладеного між ТОВ "Луганська фірма "Силует" та ЗАТ "ОТП Банк" в частині забезпечення зобов'язань позивача за кредитним договором № CR 08-239/900 від 14.05.2008 р., тобто договорів, у яких позивач не є стороною, суди не з'ясували, у чому полягає порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з укладенням вказаних договорів.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ст. 1117 ГПК України, вказані судові акти підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2010 р. та рішення господарського суду Луганської області від 21.10.2010 р. у справі № 6/280пд скасувати.

Справу № 6/280пд передати на новий розгляд до господарського суду Луганської області.