Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

04.08.2008 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор-НВП", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення учасників товариства, оформленого протоколом № 4 від 17.05.2007р.; рішення засновників товариства, оформленого протоколом б/н від 18.05.2007р.; Статуту ТОВ Алькор-НВП" (нова редакція) за номером 1882210500005001140 від 29.05.2007р., затвердженого протоколом № 4 засновників товариства від 17.05.2007р. (в редакції уточнення позовних вимог від 21.10.2008р. (а..с.78).

Позовні вимоги вмотивовано порушенням вимог статті 61 Закону України "Про господарські товариства та пункту 7.9. Статуту товариства, що визначають черговість та порядок проведення позачергових зборів; додатково позивач зазначив про відсутність фактичних підстав для виключення його зі складу учасників Товариства..

Відповідач не виклав своєї позиції щодо позовних вимог, в зв'язку з чим спір розглядався за приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

30.06.2010 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (т.2, а.с.93) за якою додатково до первісних позовних вимог просив визнати за ним право на частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор-НВП" в розмірі 34% статутного фонду; з протоколу судового засідання від 30.08.2010 року вбачається, що уточнені позовні вимоги прийняті судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.09.2010 року (суддя Гаврилюк М.П.) позовні вимоги задоволено; визнано за позивачем право на частину у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор-НВП" в розмірі 34% статутного фонду; визнано недійсними рішення зборів учасників товариства, оформлене протоколом № 4 від 17.05.2007 року, рішення зборів учасників товариства, оформлене протоколом б/н від 18.05.2007 року, нову редакцію Статуту ТОВ Алькор-НВП", зареєстровану за номером 1882210500005001140 від 29.05.2007 року, затверджену протоколом № 4 засновників товариства від 17.05.2007 року.

Судове рішення вмотивовано недоведеністю наявності підстав для виключення позивача зі складу учасників товариства відповідно до статті 64 Закону України "Про господарські товариства" та установчих документів.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 року (судді: Голик В.С. –головуючий, Градова О.Г., Фенько Т.П.) рішення суду першої інстанції залишено без змін з огляду на його відповідність фактичним обставинам та матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Будівельна група "Боспор" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Скаржник посилається на порушення судами норм процесуального неправильне застосування норм матеріального права, оскільки суди попередніх інстанцій всупереч статті 61 Закону України "Про господарські товариства" та статтям 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не перевірили, чи є порушеними права учасника товариства внаслідок недотримання вимог закону про скликання та проведення загальних зборів; в порушення статті 22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 30.07.2010 року) судами прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог після початку господарським судом розгляду справи по суті.

Сторони відзив на касаційну скаргу не надали, не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ "Інвестиційно- Будівельна група "Боспор",присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алькор-НВП" було зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 12.11.2004 року, про що видано свідоцтво серії А00 № 431975; за статутом товариства, зареєстрованим 12.11.2004 року, його учасниками є ОСОБА_1 (внесок становить 8058 грн., або 34% від статутного капіталу) та ОСОБА_2. (внесок становить 15642 грн., або 66% від статутного капіталу).

17.05.2007 року відбулися загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор-НВП", на яких було прийнято рішення, оформлене протоколом № 4, про виключення позивача з учасників товариства, введення до складу учасників товариства громадянина ОСОБА_3., та про затвердження змін до засновницьких документів, нової редакції Статуту товариства.

18.05.2007 року були проведені загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор-НВП", на яких згідно з протоколом були присутні ОСОБА_2. та ОСОБА_3.; на зборах було прийнято рішення б/н про виключення позивача з учасників товариства у зв'язку зі систематичним невиконанням своїх обов'язків учасника та перешкоджання своїми діями досягненню цілей товариства з посиланням на статтю 64 Закону України "Про господарські товариства" та пункт 5.10 Статуту Товариства.

Зборами учасників товариства не розглядалося питання долі позивача у статутному капіталі товариства; відсутні докази викупу частки та її виплати.

Постановою заступника прокурора міста Сімферополя від 18.11.2008 року скасовано постанову від 17.11.2008 року про залучення позивача в якості обвинуваченого у здійснені злочину, передбаченого частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України, щодо укладення у 2007 році договору та здійснення за ним попередньої оплати в сумі 35000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновків, що в оскаржених рішеннях не міститься фактів неналежного виконання позивачем обов'язків учасника товариства, відомостей систематичного невиконання цих обов'язків протягом 2005-2006 років, які були б підставою для виключення позивача з учасників товариства; зазначення у рішеннях на те, що позивач після звільнення його з посади директора товариства не повернув новому керівнику установчих, бухгалтерських та інших документів новому керівнику товариства, не свідчить про порушення позивачем своїх обов'язків саме як учасника товариства; докази утримання позивачем установчих та інших документів та невиконання ним обов'язків учасників товариства впродовж 2005-2006 років в матеріалах справи відсутні.

Згідно з пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути, у тому числі, порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства (крім безумовних підстав для їх недійсності в силу прямої вказівки закону) можуть бути порушення вимог закону та/або установчих зборів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства.

Статтею 100 Цивільного кодексу України передбачено можливість виключення учасника товариства з товариства у випадках та в порядку, встановлених установчими документами або законом.

Статтею 64 Закону України "Про господарські товариства" передбачено можливість виключення з товариства з обмеженою відповідальністю учасника, який систематично не виконує, або неналежно виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник участі у голосуванні не бере.

Для правильного вирішення спору, пов'язаного з правомірністю рішення про виключення учасника товариства судам належить дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо. Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, суд повинен встановити, що поведінка учасника суттєво утруднює діяльність товариства, чи робить її практично неможливою.

З судових рішень вбачається, що, дослідивши обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, суди попередніх інстанцій зазначили про відсутність доказів, що свідчили б про наявність обставин, що є підставами для виключення позивача зі складу учасників товариства, перешкоджання ним саме як учасником товариства діяльності товариства, спричинення шкоди товариству.

Виключення особи зі складу учасників товариства за відсутності передбачених законодавством підстав суперечить статті 100 Цивільного кодексу України та статті 64 Закону України "Про господарські товариства", порушує права особи як учасника товариства.

Доводи касаційної скарги не містять жодних доводів у спростування обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, належності та допустимості прийнятих судами доказів, не зазначають, в чому саме полягає неправильне застосування судами статті 100 Цивільного кодексу України та статті 64 Закону України "Про господарські товариства"; посилаючись на порушення статті 61 Закону України "Про господарські товариства", скаржник залишив поза увагою, що судові рішення жодним чином не ґрунтуються на обставинах, пов'язаних з порядком скликання та проведення загальних зборів товариства, а відтак наведені ним обставини не впливають на законність та обґрунтованість судових рішень.

Посилаючись на порушення місцевим господарським судом статті 22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 30.07.2010 року) скаржник не врахував, що постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2009 року судові рішення у даній справі було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд; з ухвал Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2009 року (т.2, а.с.71-72), від 12.05.2010 року (т.2, а.с.85-86), від 14.06.2010 року (т.2, а.с.90), протоколів судових засідань від 30.08.2010 року та від 09.09.2010 року (т.2, а.с.96, 102) вбачається, що заяву про уточнення позовних вимог від 30.08.2010 року подано до початку розгляду справи по суті на стадії нового розгляду справи відповідно до вимог статей 22 та 74 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди відповідно до приписів статей 43, 83, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об’єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, застосували законодавство, що регулює спірні правовідносини, а їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судові рішення відповідають цим вимогам; підстав для їх скасування з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Будівельна група "Боспор" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 року у справі № 2-5/287.1-2010 Господарського суду Автономної Республіки Крим та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.09.2010 року залишити без змін.