Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 08.02.2011р. №03.07-05/71 у зв’язку з перебуванням судді Подоляк О.А. у відпустці, виходом з відпустки судді Дунаєвської Н.Г., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий –Дунаєвська Н.Г., судді Мележик Н.І., Владимиренко С.В.

за участю представників сторін:

- позивача: не з'явилися;

- відповідача: Братух М.М., дов. №146/29/801 від 13.12.2010р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.07.2008р. у справі №33/86-08 (суддя Савченко А.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2008р. та постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2009р. у справі №33/86-08, позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Виробничо-технологічного підприємства "Вода" на користь Лозівського комунального підприємства "Теплові мережі" 708674,83грн. боргу, 7186,75грн. витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 112,95 грн. Стягнуто з Лозівського комунального підприємства "Теплові мережі" на користь Державного бюджету України 321,24грн. державного мита. В частині стягнення 10000грн. боргу провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України. В частині стягнення 10564,52грн. інфляційних та 3% річних в розмірі 21560,24грн. позов залишено без розгляду на підставі ч.5 ст. 81 ГПК України.

05.08.2008р. господарським судом Харківської області видано відповідний наказ на виконання зазначеного рішення суду.

У листопаді 2009р. відповідач звернувся до місцевого господарського суду з заявою в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу від 05.08.2008р. у даній справі таким, що не підлягає виконанню повністю у зв’язку з його добровільним виконанням.

Вказана заява розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2010р. у справі № 33/86-08 (суддя Смірнова О.В.) в задоволенні заяви Комунальному підприємству "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" відмовлено. Ухвалено Відділу державної виконавчої служби Жовтневого району Харківської області вжити заходи з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 05.08.2008р.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2010р. у справі №33/86-08 (колегія суддів у складі головуючого судді Білоусова Я.О., суддів Бабакової Л.М., Пуль О.А.) апеляційну скаргу Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.2010р. у справі № 33/86-08 - без змін.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.2010р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2010р. у справі №33/86-08 в частині відмови відповідачу у задоволенні поданої заяви, прийняти нову ухвалу, якою заявлену відповідачем заяву задовольнити та визнати погашення заборгованості за послуги теплопостачання на виконання рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2008р. у справі №33/86-08 на загальну суму 197723,53грн.

Подана Комунальним підприємством "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" заява про зупинення виконання оскаржених ухвали та постанови до закінчення їх перегляду в порядку касації, судом касаційної інстанції не задовольняється, оскільки згідно ст. 1211 ГПК України є його правом, а не обов’язком.

Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржену судові акти залишити без змін, а у задоволенні касаційної скарги –відмовити.

Розглянувши матеріали справу, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 2, 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Цей перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є вичерпним.

Як зазначено попередніми судовими інстанціями, 22.07.2008р. господарським судом Харківської області у даній справі прийнято рішення про часткове задоволення позову зі стягненням з відповідача на користь позивача 708674,83грн. боргу, 7186,75грн. витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 112,95грн. На виконання цього рішення суду 05.08.2008р. видано відповідний наказ.

Судами попередніх інстанцій також з’ясовано, що ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2008р. виконання судового рішення відстрочено на 25 днів до 27.09.2008р. Постановою Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ від 07.04.2009р. відкрито виконавче провадження та постановлено боржнику добровільно виконати наказ суду до 14.04.2009р.

Після відкриття виконавчого провадження відповідач сплатив позивачу 105000грн., а саме: платіжними дорученнями за №1287 від 22.06.2009р. на суму 30000грн.; №1409 від 02.07.2009р. на суму 25000грн. та в жовтні 2009р. між стягувачем та боржником був укладений графік реструктуризації залишку заборгованості за використану теплову енергію на три місяці на суму 142723,53грн. (основний борг - 135423,83грн. та судові витрати - 7299,7грн.), за яким відповідач сплатив заборгованість за жовтень 2009р. платіжними дорученнями №1017 від 23.10.2009р. на суму 30000грн. та №1044 від 30.10.2009р на суму 20000грн., та за листопад 2009р. сплата за графіком реструктуризації не здійснена.

Водночас попередніми судовими інстанціями з’ясовано, що між сторонами у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №193 від 05.03.2009р. (193-2009-п) був укладений договір від 05.03.2009р. №21/115 про організацію взаєморозрахунків на суму 518251грн., за яким погашення відповідної заборгованості має бути проведено з державного бюджету України у зв'язку з різницею у тарифах. Попередніми судовими інстанціями також вказано, що за умовами п.5.3 цього договору він є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування.

При цьому, судами попередніх інстанцій також зазначено, що наявність цього договору між сторонами не підтверджує здійснення вказаного фінансування, оскільки субвенція на суму 518251грн. в погашення вказаної заборгованості не була перерахована у зв'язку з дефіцитом у 2009р. держбюджету фінансування, додатково вказав, що у 2010р. ця субвенція не передбачалася.

Разом з цим, попередніми судовими інстанціями вказано, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №193 (193-2009-п) затверджено Порядок перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, який передбачає, що у договорі про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків, форма якого затверджена Державним казначейством, обов'язково передбачається умова, що договір дійсний лише у разі проведення відповідного фінансування. Порядок перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах затверджується Кабінетом Міністрів на кожний фінансовий рік.

При цьому, попередніми судовими інстанціями зазначено, що термін дії цієї постанови, якою передбачено перерахування субвенції у 2009р., закінчився з прийняттям Закону України "Про державний бюджет на 2010 рік" (2154-17) .

Разом з цим, попередніми судовими інстанціями з’ясовано, що 10.11.2009р. відповідач перерахував позивачу 117000грн. за платіжним дорученням №2814 з призначенням платежу: "сплата за теплову енергію згідно рішення суду справа №33/86-08 від 22.07.08р. ПДВ 19500,00грн." та 10.11.2009р. від відповідача надійшов лист №4367/6 про помилкове зазначення у вказаному платіжному дорученні призначення платежу "сплата за теплову енергію згідно рішення суду справа № 33/86-08 від 22.07.2008 р ПДВ 19500,00грн." з проханням вважати вірним призначення платежу: "сплата за водовідведення та очистку стічних вод згідно договору № 4а юр./122 від 01.11.2005 р. ПДВ 20% 19500 грн.".

З урахуванням приписів п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, суд апеляційної інстанції вказав, що листом №4367/6 відповідач скористався правом платника на зміну призначення платежу і платіж у сумі 117000грн. був зарахований позивачем як сплата за водовідведення.

Попередніми судовими інстанціями також з’ясовано, що листом від 11.11.2009р. №4378/29, отриманому позивачем 27.11.2009р. за поштовим повідомленням, відповідач повідомив позивача про допущену помилку у вищевказаному листі від 10.11.2009р. №4367/6 та просив замість суми 117000грн. читати суму 24276,47грн. Судами попередніх інстанцій також було вказано, що цей платіж ще 10.11.2009р. був зарахований позивачем як сплата за водовідведення.

Водночас судом апеляційної інстанції вказано, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст.ст.24, 30 цього Закону державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених Законом (606-14) . У разі повного добровільного виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання строк державний виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Зважаючи на вищевикладені обставини, приписи вказаної норми процесуального права, встановив часткову сплату відповідачем на виконання рішення суду 105000грн., нездійснення боржником повного добровільного виконання рішення суду у встановлений законом строк, суд апеляційної інстанції підставно погодився з вірним висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині 197723,53грн.

Враховуючи вищевикладене, прийнята у справі постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв’язку з чим підстави для скасування оскарженого судового акту відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2010р. у справі №33/86-08 залишити без змін.