51/133 Про стягнення заборгованості по орендним платежам та компенсації вартості комунальних послуг - 10.02.2011 Прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.09.2010 у справі № 51/133 (суддя Пригунова А.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 (колегія суддів: Шипко В.В., Борисенко І.В., Євсіков О.О.), позовні вимоги ТОВ "Маяк-Вестдом" (далі –позивач) до ТОВ "Авто-Віта Плюс" (далі –відповідач) задоволені частково, стягнено з відповідача на користь позивача 146506,60 грн. заборгованості з орендної плати та 49156,28 грн. у відшкодування вартості комунальних послуг за договором оренди приміщення № 30 від 25.06.2009, в іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням та постановою у справі в частині задоволення позовних вимог, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково на суму 65000 грн. заборгованості з орендної плати за грудень 2009 року, посилаючись на порушення господарськими судами норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 42, 43 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення.

Представник відповідача своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 25.06.2009 між ТОВ "Маяк-Вестдом" (орендодавець) та ТОВ "Авто-Віта Плюс" (орендар) укладено договір оренди № 30, за умовами якого позивач надає у тимчасове користування за плату відповідачу приміщення по Московському проспекту, 8 у місті Києві, розміщене на першому поверсі загальною площею 423,7кв.м. для здійснення господарської діяльності (п. 1.1 договору); термін оренди з 01.07.2009 до 31.12.2009 (п. 3.1 договору); загальна щомісячна сума договірної орендної плати за об’єкт оренди складає 70000 грн. (п. 4.1 договору); орендна плата не включає в себе оплату комунальних платежів, які компенсуються відповідачем окремо згідно виставлених позивачем рахунків протягом 3-х банківських днів (пп. 4.1.3 договору) ; орендар вносить орендну плату щомісячно до 10 числа поточного місяця на підставі рахунку позивача (п. 4.3 договору).

На виконання вимог вказаного договору між сторонами договору складено та підписано акт приймання-передачі орендованого майна від 01.07.2009.

Додатковою угодою від 30.09.2009 до договору, яка набирає чинності з 01.10.2009 та діє до 31.12.2009 включно, сторонами внесені зміни до п. 4.1 договору та встановлено, що загальна щомісячна сума орендної плати становить 65000 грн.

31.12.2009 у зв’язку із закінченням терміну дії договору між сторонами договору № 30 від 25.06.2009 складено та підписано акт передачі-прийому об’єкта оренди від 31.12.2009, згідно якого відповідач повернув, а позивач прийняв приміщення по Московському проспекту, 8 у місті Києві загальною площею 423,7кв.м.

21.12.2009 між ТОВ "Маяк-Вестдом" (орендодавець) та ТОВ "Авто-Віта Плюс" (орендар) укладено новий договір оренди № 20, за умовами якого позивач надає у тимчасове користування за плату відповідачу приміщення по Московському проспекту, 8 у місті Києві, розміщене на першому поверсі загальною площею 423,7кв.м. для здійснення господарської діяльності (п. 1.1 договору); термін оренди з 01.01.2010 до 31.12.2010 (п. 3.1 договору); загальна щомісячна сума договірної орендної плати за об’єкт оренди складає 60000 грн. –з 01.01.2010 до 31.03.2010 та 70000 грн. –з 01.04.2010 до 31.12.2010 (п. 4.1 договору); орендна плата не включає в себе оплату комунальних платежів, які компенсуються відповідачем окремо згідно виставлених позивачем рахунків протягом 3-х банківських днів (п. 4.1.3 договору) ; орендар вносить орендну плату щомісячно до 10 числа поточного місяця на підставі рахунку позивача (п. 4.3 договору).

На виконання умов вказаного договору між сторонами договору складено та підписано акт приймання-передачі орендованого майна від 01.01.2010.

В порушення своїх зобов’язань за вказаними договорами щодо своєчасного внесення орендної плати та відшкодування вартості комунальних послуг, відповідач не сплатив орендну плату за грудень 2009 року у сумі 65000 грн., за січень - лютий 2010 року в сумі 81506,60 грн., а також не відшкодував вартість комунальних послуг за листопад 2009 року у розмірі 38942,18 грн. та за січень - лютий 2010 року у розмірі 10314,10 грн., в зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з нарахуванням за час прострочення 14310,70 грн. пені, 8598, 91 грн. інфляційних втрат та 2094, 25 грн. 3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 146506,60 грн. та відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 49156,28 грн., суди попередніх інстанцій, керуючись приписами норм ст. ст. 525, 526, 530, 549, ч. 1 ст. 550, ст. ст. 610, 611, 625, 626, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, дійшли висновку про підставність і ґрунтовність позовних вимог в цій частині, а щодо стягнення пені, інфляційних та річних судами відмовлено в позові з огляду на те, що ці нарахування здійснені позивачем за період з грудня 2009р. по травень 2010р., втім, прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання настало лише 27.07.2010.

Колегія суддів, враховуючи, що судові акти в частині відмови у позові не є предметом касаційного оскарження, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову в частині основної заборгованості відповідача та вважає, що доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до намагання надати їм перевагу та переоцінити обставини справи та досліджені судами докази, що перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов’язок суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на зазначені законодавчі приписи та умови договорів оренди, судами попередніх інстанцій встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості позивач довів за допомогою належних засобів доказування, натомість відповідач цих вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов’язань щодо сплати орендних платежів та відшкодування вартості комунальних послуг у спірний період не надав.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі, суди попередніх інстанцій не припустились порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.