Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могила С.К. (головуючого),

Борденюк Є.М.,

Вовка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль К" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.12.2010 року у справі № 26/279/10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль К" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

У серпні 2010 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 105 519,80 грн. у зв'язку з неоплатою за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.09.2010 року (суддя Юлдашев О.О.) позов задоволено частково та з відповідача стягнуто заборгованість в сумі 100 670 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.12.2010 року (судді Чернота Л.Ф., Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано частково: з відповідача стягнуто на користь позивача 13 236 грн. боргу, у задоволенні позовних вимог про стягнення 87 434 грн. відмовлено, в решті рішення місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційної інстанції скасувати та рішення суду першої інстанції залишити без змін. Своє прохання скаржник мотивує порушенням та неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 175, 181, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 15, 16, 202, 530, 626, 638, 639, 693 Цивільного кодексу України.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, касаційний суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2010 року між сторонами було укладено договір № 20/05/10, відповідно до п. 2.1 якого продавець (позивач) зобов’язувався передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити товар в обумовлений договором строк.

Відповідно до п. 3.1 названого договору його вартість складає 87 434 грн., а оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування вартості товару на розрахунковий рахунок продавця чи будь-яким іншим способом, що не суперечить чинному законодавству, в тому числі шляхом передачі продавцю простого векселя на протязі 3 днів з моменту отримання товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором (п. 9.2).

Згідно п. 5.1 договору поставка товару відбувається на основі замовлення покупця та наданої постачальником відповідної специфікації.

П. 5.5 договору передбачено, постачальник відвантажує товар покупцеві у триденний термін після одержання належним чином оформленого замовлення.

Позивачем згідно видаткових накладних від 19.05.2010 року № РН-0000111, від 20.05.2010 року № РН-0000112, від 20.05.2010 року № РН-0000115, від 20.05.2010 року № РН-0000116, від 20.05.2010 року № РН-0000120 поставлено товар на суму 105 519, 80 грн., які підписані сторонами без зауважень.

Товар отримано ОСОБА_4 на підставі довіреностей № 1, № 2, № 3, № 4, № 5.

За актом приймання-передачі від 20.05.2010 року відповідач передав, а позивач прийняв простий вексель номінальною вартістю 87 434 грн. в оплату за поставлений товар за договором № 20/05/10 від 20.05.2010 року.

28.07.2010 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про оплату поставленого товару.

Відповідачем сплачено заборгованість у сумі 4 849,80 грн. після порушення провадження у справі.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у зв'язку з неоплатою.

Судом першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно припинено провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення боргу в сумі 4 849,80 грн. у зв'язку з оплатою.

Суд апеляційної інстанції у прийнятті постанови виходив з того, що фізична особа підприємець ОСОБА_4 передала вексель (який у встановленому порядку недійсним не визнавався) на суму 87 434 грн. в рахунок оплати зобов’язань, які виникли на підставі договору купівлі-продажу № 20/05/10 від 20.05.2010 року за поставлений товар за видатковими накладними від 20.05.2010 року № 112, № 115, № 116.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі.

З урахуванням наведеного апеляційний господарський суд на підставі ст.ст. 11, 509 та ч. 2 ст. 530 ЦК України дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 13 236 грн., та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у сумі 87 434 грн., скасувавши в цій частині рішення суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

За таких обставин, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль К" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.12.2010 року - без змін.