Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

розглянула

В засіданні взяли участь представники :

Ухвалою від 28.01.11 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційну скаргу Комбінату від 05.01.11 № 25/5-2 було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.02.11.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 -4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. На момент розгляду справи у судовому засіданні 10.02.11 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 10.02.11 представники Комбінату та Страхового бюро не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 10.02.11 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи за участі представників Корпорації та Товариства.

Про вказані обставини присутніх представників сторін повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111 -5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.02.11 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 25.10.10 (суддя Бойко І.А.) позовні вимоги Корпорації задоволено.

З Комбінату на користь Корпорації стягнуто 77 598,31 грн. матеріальної шкоди, 775,92 грн. державного мита та 149,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З Товариства на користь Корпорації стягнуто 45 000,00 грн. страхового відшкодування, а також 450,06 грн. державного мита та 86,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 21.12.10 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Діброви Г.І., суддів –Черноти Л.Ф., Шевкової Т.А.) апеляційні скарги Комбінату та Товариства залишено без задоволення, а рішення від 25.10.10 господарського суду Донецької області –без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що постановою Докучаєвського міського суду водій, який керував автомобілем, належним Комбінату, був визнаний винним у спричиненні ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності. Разом з тим, суди врахували, що згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відповідальності страховика

(Товариства) становить 45 500,00 грн.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Комбінат та Товариство звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами в яких просять рішення від 25.10.10 господарського суду Донецької області та постанову від 21.12.10 Донецького апеляційного господарського суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свої вимоги скаржники обґрунтовують тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 2 ст. 1166, ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Корпорація щодо доводів та вимог скаржників заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційні скарги Комбінату та Товариства залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, відзив на касаційні скарги, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 22.01.10 о 16 год. 30 хв. на 147км + 10м автошосе Донецьк –Маріуполь, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля МАЗ-500 А, держаний номер НОМЕР_2, що належить Комбінату на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1, під керуванням

ОСОБА_1, та автомобіля Volkswagen Touareg, державний номер НОМЕР_3, який належить Корпорації на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_2. При цьому, встановлено, що під час зіткнення автомобілі отримали механічні ушкодження.

Разом з тим, судами встановлено, що під час ДТП водії зазначених автомобілів виконували свої трудові обов’язки, про що свідчать шляховий лист вантажного автомобіля № 017679 від 22.01.10 та подорожній лист службового легкового автомобіля серії ЗН-С 073610 від 22.01.10.

Місцевим та апеляційним судами враховано, що автомобіль МАЗ-500 А, державний номер НОМЕР_2, який належить Комбінату, застрахований власником транспортного засобу в Товаристві на підставі полісу добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № ВС/8715577 від 01.01.10. При цьому, встановлено, що згідно такого полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), становить 45 500,00 грн., франшиза –нуль.

Таким чином, судами встановлено, що умовами полісу передбачено, що у випадку настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу, на Страховика покладається обов’язок виплатити страхове відшкодування потерпілій особі в межах встановленого полісом ліміту відповідальності, що відповідає приписам ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

При вирішенні спору по суті попередніми судовими інстанціями враховано, що постановою Докучаєвського міського суду по справі № 3-145/10 від 04.03.10 ОСОБА_1, який керував автомобілем МАЗ-500 А, державний номер НОМЕР_2, був визнаний винним у вчиненні ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності на підставі ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України за порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) .

При цьому, суди взяли до уваги, що матеріалами адміністративної справи вина водія ОСОБА_1, який керував автомобілем МАЗ-500 А, державний номер НОМЕР_2, у порушенні Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) є доведеною, а причинний зв’язок між діями водія ОСОБА_1, що виявилися в порушенні

п. 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , та завданням автомобілю Корпорації матеріальної шкоди, є встановленим.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що оціночна риночна вартість (величина) матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля Volkswagen Touareg, державний номер НОМЕР_3, станом на 22.02.10, з урахуванням ПДВ, складає 86 167,30 грн., що підтверджено звітом № 22/02-1М про експертну оцінку величини матеріальної шкоди.

Разом з тим, попередніми судовими інстанціями встановлено, що

СП ТОВ "Ріво-Моторс" надало Корпорації послуги з технічного обслуговування та ремонту пошкодженого автомобіля Volkswagen Touareg, державний номер НОМЕР_3, на загальну суму 122 09831 грн., яка була Корпорацією сплачена в повному обсязі, у зв'язку з чим, загальний розмір збитків, понесених Корпорацією внаслідок ДТП, становить 122 598,31 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що Корпорацією було направлено на адресу Комбінату лист № 337/5266 від 11.06.10 з вимогою відшкодувати шкоду, завдану в результаті ДТП, в розмірі 77 598,31 грн. та на адресу Товариства лист № 337/560 від 26.01.10, в якому ставила питання про перерахування на її рахунок страхового відшкодування у розмірі 45 000,00 грн., однак такі листи були залишені без реагування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага.

За змістом ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності, тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього об'єкта (шофер, машиніст, оператор тощо).

Крім загальних підстав, передбачених цивільним законодавством, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Приписами ст.ст. 1172, 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Разом з тим, враховується, що ст. 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Комбінатом та Товариством в касаційних скаргах, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржники в касаційних скаргах стверджують факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111 -7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційних скарг.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат" від 05.01.11 № 25/5-2 та касаційну скаргу акціонерного страхового товариства закритого типу "Дніпроінмед" від 10.01.11 № 11 залишити без задоволення.

Постанову від 21.12.10 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 25/135 господарського суду Донецької області залишити без змін.