Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Закрите акціонерне товариство "Інформаційні комп’ютерні системи" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" про стягнення 475284,23 грн., з яких 329675,35 грн. становить сума пені за несвоєчасне виконання обов’язків за договором № 0253-СКб від 01.02.2008 р., 94241,49 грн. –сума збитків від інфляції, 51367,39 грн. –три проценти річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2010 року (суддя Удалова О.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 року (судді: Зеленін В.О. –головуючий, Дикунська С.Я., Буравльов С.І.) по справі № 17/299 позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" на користь Закритого акціонерного товариства "Інформаційні комп’ютерні системи" збитки від інфляції в сумі 94241 грн. 49 коп., три проценти річних в сумі 51367 грн. 39 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1456 грн. 09 коп. та 72 грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, Закрите акціонерне товариство "Інформаційні комп'ютерні системи" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати, в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Цивільного кодексу України (435-15) , Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) .

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 01.02.2008 р. позивач та відповідач уклали договір № 0253-СКб, відповідно до умов якого позивач зобов’язався комплексно та систематично передавати у власність відповідачу обладнання систем відеоспостереження та контролю доступу та виконувати монтажно-налагоджувальні роботи по системам відеоспостереження та контролю доступу в приміщеннях для розміщення відокремлених структурних підрозділів (філій, відділень) відповідача, а відповідач зобов’язався приймати та своєчасно оплачувати вартість обладнання та виконані роботи на умовах цього Договору та відповідних додаткових угод до нього.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2009 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 р. у справі № 37/518 за позовом закритого акціонерного товариства "Інформаційні комп’ютерні системи"до відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" про стягнення 5009692,85 грн., частково задоволено позовні вимоги позивача та стягнуто з відповідача 4960078,48 грн. основного боргу за Договором.

Як встановлено судами, на день прийняття рішення суду в цій справі відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2009 р. у справі № 37/518 не виконано, спірна заборгованість за Договором в сумі 4960078,48 грн. не сплачена, що підтверджено сторонами.

Враховуючи викладене, господарські дійшли висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 51367,39 грн. та збитків від інфляції в сумі 94241,49 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Відмовляючи частково у позові в частині стягнення з відповідача пені, суди зазначили, що як встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 26.08.2009 року, роботи на спірну суму вважаються відповідачем прийнятими через п’ять робочих днів з дати отримання відповідних актів приймання –передачі робіт (26.02.2009 р.), тобто з 06.03.2010 р., ці роботи мають бути оплаченими в строк по 20.03.2009 р. включно (протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами актів про прийом-передачу обладнання).

Отже, правомірним, на думку суду, є нарахування пені за прострочення виконання згаданого грошового зобов’язання в період з 23.03.2009 р. по 23.10.2010 р., а відтак вимоги позивача про стягнення пені за період з 18.02.2010 р. по 16.06.2010 р. в сумі 329675,35 грн. такими, що не підлягають задоволенню як безпідставні та необґрунтовані.

Як вбачається з касаційної скарги, рішення та постанова оскаржуються саме в частині відмови у позові.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Кодексу).

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу положень статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;

Статтею 85 Закону (у відповідній редакції) встановлено, що з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом (2121-14) та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Протягом дії мораторію:

1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

Таким чином, позивачем обґрунтовано розраховано пеню за період з 18.02.2010 р. по 16.06.2010 р., а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, рішення та постанова в цій частині підлягають скасуванню, а позов в частині стягнення пені у розмірі 329675,35 грн. підлягає задоволенню. В іншій частині рішення та постанова підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 року у справі № 17/299 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2010 року у даній справі в частині відмови у стягненні пені у сумі 329675,35 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення. Позов задовольнити. Стягнути з ВАТ "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код 20025456) на користь ЗАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" (03003, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, код 21670779, рахунок 260083010178 в АБ "Національні інвестиції" м. Київ, МФО 300498) пеню у розмірі 329675,35 грн.

В решті частини рішення та постанову залишити без змін.