ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2011 р.
№ 05-6-18/400
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Прокуратури Чернігівської області
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 21.12.10
у справі
№05-6-18/400
за позовом
Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі
1) Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
2) Державного підприємства "Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування "Пожспецмаш"
до
Приватного підприємства "Каменярі"
про
стягнення 380 000,00 грн
В судовому засіданні взяв участь представник прокуратури : Попенко О.С.- прокурор ГПУ, посв. №203.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 08.02.11, у зв’язку з перебуванням на лікарняному судді Швеця В.О., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.
Заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі 1) Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 2) Державного підприємства "Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування "Пожспецмаш" у листопаді 2010 року заявлений позов про стягнення з Приватного підприємства "Каменярі" 380 000,00 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказував на те, що 04.09.07 між позивачем-2 та
Доповідач: Добролюбова Т.В
відповідачем укладено договір №0409/01 про виконання робіт, постачання оргтехніки, комп'ютерного обладнання та комплектуючих, закупку програмного забезпечення. На виконання умов цього договору позивачем -2 перераховано відповідачеві 100 080,00 грн –за комп'ютерне обладнання та 380 000,00 грн за виконані роботи, однак, останнім в порушення приписів статей 629, 893, 897, 906 Цивільного кодексу України роботи виконані не були, що і стало підставою позову.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.11.10, ухваленою суддею Мандриченко О.В., відмовлено у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов поданий прокурором не в інтересах держави, а в інтересах підприємства, а тому не підлягає розгляду в господарських судах України.
Київський апеляційний господарський суду у складі колегії суддів: Зеленіна В.О. –головуючого, Дикунської С.Я., Маляренка А.В., постановою від 21.12.10, перевірену ухвалу суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу Прокуратури Чернігівської області залишив без задоволення.
Прокуратура Чернігівської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову у справі скасувати, та направити справу розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказує на неврахування судами того, що ДП "Пожспецмаш" засноване на державній формі власності і належить до сфери управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, майно, закріплене за цим підприємством є державною власністю та знаходиться у нього на праві господарського віддання. Прокурор зауважує, що невиконання відповідачем умов договору зачіпає інтереси держави та призводить до ненадходження значної суми коштів до ДП "Пожспецмаш", яке створено з метою випуску машинобудівної продукції протипожежного призначення, спеціального обладнання для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і техногенних катастроф. На думку прокурора, звертаючись до суду з позовом ним визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у цих відносинах, обґрунтовано порушення інтересів держави, тому, вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у його прийнятті.
Від Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державного підприємства "Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування "Пожспецмаш", Приватного підприємства "Каменярі" відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення представника прокуратури, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, правильність застосування судами приписів процесуального законодавства відзначає наступне.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, предметом позову є вимога Заступника прокурора Чернігівської області заявлена в інтересах держави в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Державного підприємства "Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування "Пожспецмаш" про стягнення з Приватного підприємства "Каменярі" 380 000,00 грн –боргу. Залишаючи без розгляду цей позов на підставі пункту 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний суд, виходили з того, що прокурором не правильно визначено позивача у справі. Такі висновки судів обох інстанцій визнаються помилковими. Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Статтею 361 вказаного Закону унормовані підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. За приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України від 08.04.99 №3-рп/99 (v003p710-99) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України (254к/96-ВР) , так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Як убачається з матеріалів справи, звертаючись з даним позовом Заступник прокурора Чернігівської області обґрунтовував порушення інтересів держави та необхідність їх захисту тим, що відповідно до Статут Державне підприємство "Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування "Пожспецмаш" належить до сфери управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, а майно, що перебуває у підприємства на праві господарського віддання є майном державної власності. Діючим Положенням про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.06 №1539 (1539-2006-п) , визначено, що це міністерство є центральним органом виконавчої влади і згідно з покладеними на нього завданнями здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління, а у спірних правовідносинах інтереси держави в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС) та інтереси Державного підприємства "Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування "Пожспецмаш" збігаються повністю . Отже, зі змісту позовної заяви убачається, що прокурором зазначено у чому саме відбулося порушення інтересів держави, обґрунтовано необхідність їх захисту та визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. За приписами господарського процесуального законодавства рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. За таких обставин, доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права знайшли своє підтвердження, тому ухвала місцевого суду та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню, з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.10 у справі №05-6-18/400 та ухвалу господарського суду міста Києва від 08.11.10 у цій справі скасувати. Матеріали справи скерувати для розгляду до Господарського суду міста Києва.
Касаційну скаргу Прокуратури Чернігівської області задовольнити.
Повний текст постанови виготовлено 15.02.2011.
Головуючий, суддя
Судді
Т .Добролюбова
Т.Гоголь
Т.Дроботова