Вищий господарський суд України у складі колегії

розглянувши касаційну скаргу ФО підприємця ОСОБА_1.

за участю представників

Приватна фірма "Скорпіон-Сервіс" (далі –позивач) звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якому, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог та уточнення термінів нарахування неустойки, просить стягнути 14070 грн. неустойки за період з 21.12.2008 по 21.06.2009 за неповернення орендованого майна за угодою від 30.05.2008 про надання у користування торгових площ (місце № 66 площею 17,5 м2) на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПФ "Скорпіон-Сервіс" між вул. Кравчука та вул. Карпенка-Карого в м. Луцьку.

При правовому обґрунтуванні заявленої вимоги позивач послався на умови угоди від 30.05.2008 та положення ст. ст. 258, 526, 599, 611, 651, 653, 785 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 218, 223, 230 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.08.2010 (суддя Костюк С.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 (колегія суддів у складі головуючого судді Давид Л.Л., суддів Кордюк Г.Т., Мурської Х.В.), позов задоволено, стягнено з підприємця ОСОБА_1 на користь Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" 14070 грн. неустойки та судові витрати.

В своїй касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. ст. 120, 141 Земельного кодексу України, ст. ст. 377, 179, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 190, 202, 203, 205, 206, 207, 208, 213, 215, 216, 218. 227, 228, 229, 230, 231, 233, 234, 235, 236, 386, 387, 388, 390, 391, 759, 760, 761, 767, 774, 778, 785 Цивільного кодексу України (435-15) , Закону України "Про оренду землі" (161-14) , ст.ст. 1, 2, 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-7, 12, 32, 33. 34, 35, 36, 37, 38, 39, 43, 54, 55, 56, 57, 58, 61, 62, 63, 64, 65, 77, 79, 80, 81, 103, 104, 106 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Зокрема, скаржник зазначає, що судами порушено правила територіальної підсудності, оскільки відповідач зареєстрований на території Львівської області

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Позивач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

До початку судового засідання представником відповідача ОСОБА_2 подано заяву про відвід суддів Грейц К.В., Бакуліної С.В., Глос О.І.

Ухвалою від 10.02.2011 зазначену заяву відхилено як безпідставну.

Заслухавши пояснення представника відповідача по касаційній скарзі, переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між Приватною фірмою "Скорпіон-Сервіс" (адміністрація) та підприємцем ОСОБА_1. (підприємець) 30.05.2008 укладено угоду про надання в користування торгових площ, за умовами якої підприємець прийняв в платне строкове користування торгову площу (місце) № 66 розміром 17,5 м2 в торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" між вулицями Кравчука та Карпенка-Карого для встановлення тимчасової споруди і здійснення торгівельної діяльності з метою зберігання та продажу промислового або продовольчого товару (п. 1.1 угоди); передача торгівельної площі здійснена до підписання цієї угоди, що засвідчується підписами сторін під цією угодою (п. 1.2 угоди); підприємець сплачує адміністрації плату за користування торговою площею, яка встановлюється в розмірі 67 грн. за 1 м2 в місяць (п. 2.2 угоди); підприємець зобов’язаний в належному стані передати площі, вказані в п. 1.1 цієї угоди, протягом 2 днів після припинення дії угоди (п. 3.16 угоди); угода вступає в дію з 01.06.2008 та укладається на один рік, тобто, до 31.12.2008 (п. 6.1 угоди); кожна зі сторін може відмовитися від угоди про надання в користування торгових площ в будь-який час, письмово попередивши другу сторону за один місяць (п. 6.2 угоди).

Позивач, скориставшись своїм правом на відмову від угоди, прийняв наказ № 15 від 03.10.2008 "Про відмову від угод надання в користування торгових площ" у зв'язку із виробничою необхідністю (будівництво 2-ї черги ТЦ "Ювант"), повідомивши про це відповідача листом № 163 від 19.11.2008 та надавши 1 календарний місяць для звільнення торгової площі (демонтажу та вивезення металевої конструкції) .

Втім, відповідач своїх зобов’язань за договором не виконав, торгове місце не звільнив й надалі використовує його в своїй підприємницькій діяльності, а відтак позивачем на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України нарахована неустойка в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, що за період з 21.12.2008 по 21.06.2009 становить 14070 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про їх підставність і ґрунтовність, втім, колегія суддів зазначає, що судами не враховано наступне.

Згідно ст. 13 ГПК України місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам. При цьому, розмежування компетенції між господарськими судами щодо розгляду справ відбувається з урахуванням правил підсудності.

Положеннями ст. 15 ГПК України визначені загальні правила підсудності справ, зокрема, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача (ч.2 ст. 15).

Як вбачається із встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин, предметом розгляду у даній справі є стягнення неустойки за невиконання відповідачем умов договору щодо повернення майна після припинення договору, отже, спір у даній справі має розглядатись за правилами територіальної підсудності, тобто, за місцезнаходженням відповідача –підприємця ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом, інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

Згідно зі ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (ст. 93 цього Кодексу в редакції Закону N 2452-IV від 03.03.2005 (2452-15) , що діяла на час звернення до суду).

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Отже, з аналізу зазначених норм слід дійти висновку, що фізична особа набуває статусу суб’єкта підприємницької діяльності за умови її державної реєстрації за місцем знаходження (місцем проживання).

Як вбачається з матеріалів справи, місцем проживання і державної реєстрації ОСОБА_1. було АДРЕСА_1 (ця ж адреса зазначена позивачем в позовній заяві), а останнім місцем проживання і державної реєстрації є АДРЕСА_2 (довідка з ЄДР станом на 16.06.2010 –а.с.34), відтак, спір у даній справі підлягав розгляду Господарським судом Львівської області.

Втім, позов було подано до Господарського суду Волинської області і розглянуто цим судом з порушенням правил територіальної підсудності.

Згідно з положеннями статті 17 ГПК України якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що Господарський суд Волинської області не дотримався вимог статей 15 та 17 ГПК України, прийнявши до свого провадження дану справу, розглянувши її і вирішивши спір по суті. Зазначене порушення процесуального законодавства залишилося поза увагою і суду апеляційної інстанції.

Згідно пункту 6 частини 2 статті 11110 ГПК України (1798-12) порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності .

Враховуючи наведене, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі до господарського суду Львівської області для її розгляду за встановленою територіальною підсудністю.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, п. 6 ч. 2 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу ФО підприємця ОСОБА_1. задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 у справі №02/89-64 та рішення Господарського суду Волинської області від 03.08.2010 скасувати.

Справу направити до Господарського суду Волинської області для передачі за підсудністю до Господарського суду Львівської області.