Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.01.11 розгляд касаційної скарги призначено на 03.02.11. Ухвалою від цієї дати розгляд скарги відкладено на 10.02.11.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 08.02.11, у зв’язку з перебуванням на лікарняному судді Швеця В.О., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

У судовому засіданні 10.02.11 взяли участь представники:

від позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача : Кононенко Ю.О. –за дов. від 21.09.10; Андрусенко Я.М. – за дов. від 14.01.11;

від третьої особи: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Доповідач: Добролюбова Т.В

Приватним підприємцем ОСОБА_4 у лютому 2008 року заявлений позов, з урахуванням змін, до Приватного підприємства елітно-насіннєвої агрофірми "Мрія" про стягнення 90 720,00 грн заборгованості, 51 256,80 грн- інфляційних втрат та 33129,57 грн –3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на несплату відповідачем усієї вартості робіт за договором від 25.07.06 №10 на збирання врожаю 2006 року. При цьому, позивач посилався на приписи статей 525, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.10.08, залишеним без змін Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.01.09, позовні вимоги задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.09, ухваленою у складі колегії суддів: Добролюбової Т.В. –головуючого, Дроботової Т.Б., Швеця В.О., рішення та постанова у справі скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області. Суд касаційної інстанції виходив з того, що ухвалюючи рішення у справі суди залишили поза увагою висновок судово-технічної експертизи від 18.07.08 №5184 та не з'ясували питання виконання сторонами угоди від 21.12.06 про поступку права на вимогу і чи проводились розрахунки за цією угодою.

Після нового розгляду справи, господарський суд Київської області рішенням від 23.09.10, ухваленим суддею Антоновою В.М., позовні вимоги задовольнив частково шляхом стягнення з відповідача на корить позивача 90 720,00 грн - основного боргу, 51 256, 80 грн - інфляційних втрат, 9 208, 70 грн - 3% річних. Вмотивовуючи рішення суд першої інстанції установив факт надання позивачем послуг зі збирання врожаю за договором від 25.07.06 №10 та не проведення відповідачем розрахунків за ці послуги в повному обсязі. При цьому, суд визнав належним доказом акт приймання –передачі наданих послуг від 02.10.06 та відхилив угоду від 21.12.06 про поступку права на вимогу, оскільки докази виконання цієї угоди відсутні. В частині вимог про стягнення 23 920,87 грн -3% річних судом відмовлено з огляду на невірно здійснений позивачем розрахунок. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 173, 193 Господарського кодексу України, статей 253, 509, 530, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Баранця О.М. –головуючого, Рєпіної Л.О., Калатай Н.Ф., постановою від 22.11.10, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства Елітно-насінєвої аргофірми"Мрія" залишив без задоволення.

Приватне підприємство Елітно-насінєвої аргофірми"Мрія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судом першої інстанції приписів статей 43, 74 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд, не заслухавши думки сторін, оголосив у судовому засіданні 23.09.10 вступну та резолютивну частини рішення. Водночас, на думку скаржника судами порушено і приписи статей 512, 514 Цивільного кодексу України. Заявник наголошує на безпідставному відхилені судами угоди від 21.12.06 про поступку права на вимогу та необґрунтованому прийнятті до уваги акта здачі –приймання виконаних робіт.

Від Приватного підприємця ОСОБА_4, Приватного підприємства "Париж" відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено і це підтверджується матеріалами справи, що 25.07.06 між Приватним підприємством елітно-насіннєвою агрофірмою "Мрія" - замовником та Приватним підприємцем ОСОБА_4 –виконавцем, укладено договір №10 на збирання врожаю 2006 року. За умовами цього договору виконавець своїми комбайнами, на договірних засадах, проводить збирання сільськогосподарських культур на площах замовника, а замовник, в свою чергу, за виконані роботи розраховується згідно акта виконаних робіт. Відповідно до частини 3 пункту 2.1. договору замовник зобов’язався визначити відповідальних осіб, для підписання акта виконаних робіт після завершення робіт з кожної зібраної площі. Пунктом 2.2. договору сторони визначили, що виконавець зобов’язався виконати на пальному замовника, у відповідності з агротехнічними вимогами зі збирання врожаю сільськогосподарських культур на площах замовника в узгоджених сторонами обсягах. Згідно з пунктом 5.4. договору строки проведення збиральних робіт узгоджуються обома сторонами, не пізніше до початку збирання врожаю замовника. Пунктом 5.5 цього договору сторони узгодили, що він діє з моменту підписання його сторонами, і до повного виконання ними своїх зобов’язань. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Приватного підприємця ОСОБА_4 про стягнення з Приватного підприємства елітно-насіннєвої агрофірми "Мрія" 90720,00 грн - заборгованості зі сплати вартості виконаних робіт, 31116,96 грн - інфляційних втрат та 9761,99 грн –3% річних. Отже, предметом дослідження є питання виконання сторонами зобов’язань за договором, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Відповідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов‘язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов‘язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 цього ж Кодексу, унормовано, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з приписами статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні. За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Повторно розглянувши матеріали справи, суди попередніх інстанцій установили, що позивачем на виконання умов договору №10 зібрано врожаю з 745,1 га на загальну суму 134 118,00 грн. При цьому, дослідивши висновок №3155/10-11 комплексної судово –почеркознавчої та судово –технічної експертизи від 28.07.10, суди визнали, що акт здачі-приймання виконаних робіт від 02.10.06 є належним доказом, підтверджуючим факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг зі збирання врожаю. Установлено судами і те, що відповідачем кошти за виконані позивачем роботи сплачені частково на суму 43398,00 грн, тобто, заборгованість відповідача перед позивачем становить 90 720,00 грн. Посилання скаржника на безпідставне відхилення судами угоди від 21.12.06 про поступку права на вимогу, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки твердження відповідача про те, що ним розрахунки за отримані від позивача послуги здійснені шляхом перерахування коштів ПП "Париж"на підставі вказаної угоди, був предметом розгляду в судах попередніх інстанцій, зокрема, судами було досліджено висновок №5184 судово - технічної експертизи від 18.07.08 та визнано недоведеним факт укладення угоди від 21.12.06 про поступку права і здійснення відповідачем розрахунків з ПП "Париж". Відповідно до приписів статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Судами установлено, що позивачем виставлялась відповідачеві претензія від 16.04.07 про сплату заборгованості, яка останнім залишена без виконання. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов‘язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи з того, що судами установлено факт порушення відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо сплати вартості наданих позивачем послуг зі збирання врожаю, вимоги позивача про стягнення основної заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням здійсненого судом перерахунку, вірно задоволені судами. Твердження скаржника про те, що суд, не заслухавши думки сторін, оголосив у судовому засіданні 23.09.10 вступну та резолютивну частини рішення визнаються безпідставним, оскільки, як убачається з матеріалів справи, представник відповідача був присутній у судовому засіданні 23.09.10 та згідно з протоколом судового засідання учаснику було надано час для виступу. Зауваження на протокол судового засідання від 23.09.10 в порядку передбаченому статтею 81 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не заявлялися. Отже, доводи, викладені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки вони не спростовують встановленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, оскільки касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.10 у справі №6/118-08/7-09 залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємства Елітно-насінєвої аргофірми"Мрія" залишити без задоволення.

Повний текст постанови виготовлений 15.02.2011.