Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

В судове засідання прибули представники сторін:

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

З квітня 2001 року по грудень 2005 року позивач орендував земельну ділянку площею 5,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 біля зупинки громадського транспорту "1 міська лікарня", яка була надана йому для розміщення торгівельного кіоску у складі зупиночного комплексу.

Після закінчення терміну оренди, позивач продовжував фактичне користування земельною ділянкою на підставі тимчасової угоди про сплату за фактичне користування земельною ділянкою від 13.04.2006.

22.09.2006 між позивачем та відповідачами, а також іншими власниками кіосків по АДРЕСА_1, укладений договір про дольову участь власників торгівельних об’єктів, предметом якого була дольова участь в спільній діяльності з метою організації та будівництва торгівельного комплексу, розташованого в. м. Кривому Розі на перехресті пр. Миру та вул. Рєзанова, та отримання у власність торгівельних об’єктів, розташованих в зазначеному торгівельному комплексі.

З метою виконання умов зазначеного вище договору, позивач передав ПП "РІВ" грошові кошти в розмірі 10215 грн. 30 коп. на погодження робочого проекту будівництва торгівельного комплексу, що підтверджується доданим до матеріалів справи актом приймання-передачі від 27.02.2007 .

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 31/301-09, договір про дольову участь власників торгівельних об’єктів від 22.09.2006 визнаний недійсним.

В зв’язку із визнанням судом недійсним договору про дольову участь власників торгівельних об’єктів від 22.09.2006, позивач звернувся до суду з позовом про повернення грошових коштів, переданих на розробку робочої документації на будівництво у межах зазначеного вище договору.

Протягом розгляду справи позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги, в останній редакції доповнень позивач просив суд винести рішення про зобов’язання відповідачів солідарно по 1/2 частині відшкодувати позивачеві завдану їх неправомірними діями майнову шкоду на загальну суму 29233 грн. 72 коп., яка складається з переданої відповідачам суми грошових коштів на розробку робочої документації на будівництво в розмірі 15210 грн. 35 коп., в тому числі 49% інфляції, та 14013 грн. 37 коп. збитків в результаті повного демонтажу кіоску, в тому числі 122,7% інфляції.

Відповідачі проти позову заперечують, посилаючись на недоведеність позивачем факту спричинення матеріальної шкоди саме неправомірними діями ПП"РІВ" та ФОП ОСОБА_5

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2010, яке залишене без зміни постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2010, у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2010 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2010 та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2010 у справі № 39/241-09 скасовані; позовні вимоги про присудження до стягнення 15210,35 грн. задоволені, а в частині присудження до стягнення збитків у розмірі 14013,37 грн. справа передана на новий розгляд.

постанова суду мотивована таким.

Криворізькою міською радою від 27.09.2006 за № 442 винесене рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 та передачу її в оренду відповідачам. На основі цього рішення оформлений договір оренди земельної ділянки від 21.01.2006.

Наявність кіоску позивача на час передачі земельної ділянки відповідачам в оренду, підтверджується, зокрема, листами самих відповідачів про необхідність демонтажу кіоску. Звільнення від відповідальності особи за правопорушення, вчинене на території земельної ділянки, яка перебуває у користуванні такої особи, що спричинило нанесення майнової шкоди іншій особі, можливе за наявності правових підстав покладення відповідальності на особу, яка вчинила таке правопорушення. Отже, обов’язок доказування звільнення від відповідальності за демонтаж кіоску позивача лежить на відповідачах.

Відповідно до положень статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Ненадання позивачем обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення збитків, на що посилається суд, не є підставою для відмови у позові.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2010 у справі №6/297-10(39/241-09) (суддя Коваленко О.О.) позовні вимоги про стягнення 14013,37 грн. збитків в результаті повного демонтажу кіоску задоволені частково; присуджено до стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 8472,75 грн. збитків, а саме 6288,00 грн. –вартість кіоску та 2184,75 грн. –інфляційні за період з 2006 року по 2009 рік; у решті позову - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем документально доведене заподіяння йому шкоди неправомірними діями відповідачів, шляхом періодичного руйнування кіоску позивача і доведення його до аварійного стану; вартість кіоску визначена судом у сумі 6288,00грн. виходячи зі змісту накладних ПП "КО-АРТ" від 21.07.1997 і №25 ПП "Моноліт" від 07.07.1997.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 (колегія суддів: Євстигнеєв О.С., Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.) рішення скасоване, у позові відмовлено.

постанова суду мотивована тим, що відповідач долучив до справи акт від 19.03.2009, складений прорабом, бригадиром та різноробочим ТОВ "Будівельно-виробнича компанія "Нові методи" про те, що 19.03.2009 біля 15.00 з території будівельного майданчика торгового комплексу позивач особисто здійснив демонтаж і вивіз окремо розташований металевий кіоск; у якості права на кіоск позивач пред’явив технічний паспорт. Зазначені обставини унеможливлюють стягнення збитків у вигляді вартості кіоску з відповідачів у справі, оскільки вони безпосередньо не демонтували кіоск (не заподіяли шкоду), а наслідки визнання недійсним договору про спільну діяльність вже застосовані судом касаційної інстанції.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, просить постанову у справі скасувати, позовні вимоги задовольнити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з такого.

На виконання договору підряду від 28.09.2008 на будівництво торговельного комплексу на перехресті вулиці Рєзанова - проспекту Миру в Дзержинському районі міста Кривого Рогу земельну ділянку, на якій знаходився торгівельний кіоск позивача, передано підряднику –ТОВ "Будівельно-виробнича компанія "Нові методи" як будівельний майданчик.

У матеріалах справи наявний акт від 19.03.2009 (а.с. 37, т.2), складений посадовими особами цієї компанії, який підтверджує факт того, що позивач з їхнього дозволу самостійно демонтував і вивіз з будівельного майданчика належний йому торговий кіоск.

До суду наданий також акт від 22.09.2010 (а.с. 61, т.2), який складений найманими працівниками, що працювали у власників торгових кіосків, в якому зазначено, що власники кіосків самостійно демонтували профіль з кольорового металу та здали його на металобрухт, а отримані кошти розподілили між собою.

У поданій касаційній скарзі скаржник підтвердив вивезення ним особисто з вказаної земельної ділянки на вимогу Голови Дзержинської у місті ради Степанюка С.Д. за його листом-попередженням вже залишків каркасу належного йому кіоску, однак скаржником, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не надано належних доказів, які б підтверджували б його доводи.

З огляду на викладене та враховуючи те, що особою, що безпосередньо демонтувала кіоск є сам позивач, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення збитків у вигляді вартості кіоску з відповідачів у справі.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 у справі № 6/297-10 (39/241-09) залишити без зміни.