Вищий господарський суд України у складі колегії

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Житомир-Авто"

за участю представників

Публічне акціонерне товариство "Житомир-Авто" (далі –позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор" (далі –відповідач) 35940 грн. заборгованості з орендної плати за договором №172 від 03.08.2006 оренди об'єкта нерухомості.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.09.2010 (суддя Брагіна Я.В.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 (колегія суддів у складі головуючого судді Пасічник С.С., суддів Гулової А.Г., Щепанської Г.А.), в задоволенні позову відмовлено.

В своїй касаційній скарзі позивач просить вказані рішення і постанову скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: ст. 530, ч. 3 ст. 612, ч. ч. 1, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, 15, 17, 11110 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

У відзиві на касаційну скаргу відповідач проти її задоволення заперечує.

Відповідач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача по касаційній скарзі, переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 03.08.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Житомир-Авто" (орендодавць) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондор" (орендар) укладено договір оренди №172 об'єкта нерухомості та договір №147 від 07.11.2007 про внесення змін та доповнень до договору оренди №172 об'єкта нерухомого майна, за умовами яких в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати за плату орендареві у строкове користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове користування споруди, що визначені у цьому договорі, та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату (п.1.1 договору); об'єкт, що орендується, являє собою: зварювально-рихтувальний цех літ. "Д", площею 635, 4 м2, головний корпус (ремонтний цех) літ. "Е", площею 946, 6 м2, цех діагностики з прохідною літ. "З","Ж", площею 152 м2, загальною площею 1734 м2, що знаходяться за адресою: м. Житомир, Київське шосе, 143 (п.1.2.1 договору); об'єкт, що орендується за даним договором, буде використовуватись для виробництва гофрованого картону та виробів (тара, упаковка і т.д.) із нього, а також для виробництва P.O.S.-матеріалів та торгового обладнання й інших видів виробництва і послуг, не пов'язаних з автосервісом (п.2.1 договору); об'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акта передання-приймання (п. 3.6 договору); строк оренди складає три роки з дати підписання договору (п.4.1 договору в редакції договору №147 від 07.11.2007 про внесення змін та доповнень до договору оренди №172 від 03.08.2006); якщо жодна сторона в строк 1 місяць після закінчення строку оренди не заявить про намір припинити договір, строк оренди автоматично пролонгується на три роки (п.4.2 договору); розмір орендної плати складає 5 грн., включаючи ПДВ 20%, за квадратний метр орендованої площі в місяць (п.5.1 договору); орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5-го числа поточного місяця за поточний місяць оренди (п.5.2 договору); вартість комунальних послуг (електропостачання, водопостачання та водовідведення, послуги зв'язку тощо), що не враховані в орендній платі, підлягають сплаті окремо, у відповідності з договором на відшкодування комунальних послуг (п.5.6 договору); орендодавець зобов'язаний самостійно і за власний рахунок здійснювати отримання лімітів на споживання комунальних послуг та енергопостачання у відповідних органах в кількості, вказаній у письмовій заявці орендаря (п.6.3 договору); орендар зобов’язується укласти з орендодавцем договір на відшкодування комунальних витрат (п. 7.1 договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві майно, яке є предметом оренди за договором, що вбачається з наявних в матеріалах справи підписаних повноважними представниками та скріплених печатками сторін актів приймання-передачі приміщення в оренду №1 від 31.08.2006 та № 2 від 07.11.2007, втім, відповідач своїх зобов’язань з внесення орендної плати за період з лютого по липень 2010 р. включно не виконав, заборгувавши таким чином 35940 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про їх безпідставність і необґрунтованість, втім, колегія суддів зазначає, що судами не враховано наступне.

Згідно ст. 13 ГПК України місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам. При цьому, розмежування компетенції між господарськими судами щодо розгляду справ відбувається з урахуванням правил підсудності.

Положеннями ст. 15 ГПК України визначені загальні правила підсудності справ, зокрема, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача (ч.2 ст. 15).

Як вбачається із встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин, предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди майна, отже, спір у даній справі має розглядатись за правилами територіальної підсудності, тобто, за місцезнаходженням відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор".

Відповідно до ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

За приписами ст. 89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (ст. 93 цього Кодексу в редакції Закону N 2452-IV від 03.03.2005 (2452-15) , що діяла на час звернення до суду).

Отже, з аналізу зазначених норм слід дійти висновку, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації за місцем знаходження, яке визначається в даних державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор" є м. Київ, вул. Кіквідзе, 43, що підтверджено витягом з ЄДРПОУ станом на 15.08.2010, наданим Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві (лист № 12/1-7/2973 від 27.08.2010) на вимогу Господарського суду Житомирської області.

Аналогічні відомості про місцезнаходження відповідача містяться в договорі оренди і в тексті позовної заяви, відтак, спір у даній справі підлягав розгляду Господарським судом м. Києва.

Втім, позов було подано до Господарського суду Житомирської області і розглянуто цим судом з порушенням правил територіальної підсудності.

Згідно з положеннями статті 17 ГПК України якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що Господарський суд Житомирської області не дотримався вимог статей 15 та 17 ГПК України, прийнявши до свого провадження дану справу, розглянувши її і вирішивши спір по суті. Зазначене порушення процесуального законодавства залишилося поза увагою і суду апеляційної інстанції.

Згідно пункту 6 частини 2 статті 11110 ГПК України (1798-12) порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності .

Враховуючи наведене, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі до Господарського суду м. Києва для її розгляду за встановленою територіальною підсудністю.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, п. 6 ч. 2 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Житомир-Авто" задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 у справі №5/985 та рішення Господарського суду Житомирської області від 08.09.2010 скасувати.

Справу направити до Господарського суду Житомирської області для передачі за підсудністю до Господарського суду м. Києва.