Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могила С.К. (головуючого),

Борденюк Є.М.,

Вовка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "ОСОБА_1" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 року у справі № 2-18/3766-2009 за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до приватного підприємства "ОСОБА_1"; третя особа: Фонд майна Автономної Республіки Крим, про визнання недійсним договору та спонукання вчинити певні дії,

У липні 2009 року Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного підприємства "ОСОБА_1" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.08.2008 року, укладеного з Фондом майна Автономної Республіки Крим і вилучення у покупця об'єкта приватизації у зв'язку з суперечністю вимогам закону, оскільки Фонд майна Автономної Республіки Крим не мав повноважень на здійснення приватизації цілісного майнового комплексу –бази відпочинку "Азов", який було відчужено за спірним договором.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив заявлені вимоги щодо повернення йому об'єкта приватизації, який є предметом спірного договору.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.07.2010 року (суддя Осоченко І.К.) позов задоволено та визнано недійсним спірний договір купівлі-продажу і зобов'язано покупця передати позивачу цілісний майновий комплекс бази відпочинку "Азов".

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 року (судді Маслова З.Д., Градова О.Г., Котлярова О.Л.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, і тому просить їх скасувати та справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Відзиви на касаційну скаргу від позивача та третьої особи до суду не надходили.

Відповідач і третя особа просять касаційний суд розглянути справу за їх відсутності.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2008 року в справі № 2-3/3094-2008 за позовом ПП "ОСОБА_1" визнано недійсним наказ Фонду майна Автономної Республіки Крим від 16.06.2006 року № 437 в частині способу приватизації "аукціон" і зобов'язано Фонд майна Автономної Республіки Крим здійснити приватизацію спірного державного майна комплексу бази відпочинку "Азов".

Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2009 року вказане судове рішення скасовано з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2009 року провадження в справі припинено за відсутністю предмету спору у зв'язку із здійсненням приватизації та укладенням спірного договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.

11.08.2008 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим і ПП "ОСОБА_1" було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого було продано об'єкт державної власності –цілісний майновий комплекс бази відпочинку "Азов", що не увійшов до статутного фонду ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море".

Судами встановлено повне виконання сторонами спірного договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.

Предметом даного судового розгляду є вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації майна державної власності, укладеного між Фондом майна Автономної Республіки Крим і ПП"ОСОБА_1", та застосування односторонньої реституції у зв'язку з суперечністю вимогам закону.

Задовольняючи позов про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу та застосовуючи односторонні реституційні наслідки суди попередніх інстанцій виходили з того, що Фонд майна Автономної Республіки Крим не мав права відчужувати об'єкт приватизації, а судове рішення в іншій справі, на виконання якого було укладено спірний договір, у наступному було скасовано касаційним судом з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, де провадження в справі було припинено за відсутністю предмета спору.

Подана касаційна скарга мотивована незастосуванням судами до спірних відносин ст.ст. 330, 338 ЦК України та незалученням до участі в справі відповідачем Фонду майна Автономної Республіки Крим, і порушенням ст. 216 ЦК України, оскільки судовим рішенням майно повернуто особі, яка не є стороною в договорі, та не вирішено питання про повернення покупцеві сплачених ним грошових коштів за договором.

За змістом частин першої, другої та шостої ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" державними органами приватизації є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, які діють у межах повноважень, визначених Фондом державного майна України, і повноважень, делегованих Верховною Радою Автономної Республіки Крим щодо розпорядження майном, що належить Автономній Республіці Крим.

Статтею 658 ЦК України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Визнавши недійсним на підставі ст.ст. 215, 658 ЦК України договір купівлі-продажу державного майна, суди першої та другої інстанцій мотивували такий висновок відсутністю у продавця права його відчуження і підстав для укладення договору, не звернувши уваги на те, що права особи, яка вважає себе власником, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, із застосуванням правового механізму, встановленого ст. 216 ЦК України, незалежно від того, чи відповідає спірна угода закону. Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст. 388 ЦК України.

Із змісту ст. 388 ЦК України випливає, що можливість витребування майна з чужого незаконного володіння залежить від того, є володілець майна добросовісним чи недобросовісним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою статті 203 цього Кодексу.

Отже, особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Однак, в порушення вимог ст.ст. 21, 24 ГПК України суд першої інстанції не залучив до участі в справі відповідачем сторону за спірним договором Фонд майна Автономної Республіки Крим, а залучив його лише третьою особою, на що не звернув уваги і апеляційний господарський суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Проте, в порушення вимог зазначеної норми матеріального права суди попередніх інстанцій, визнавши недійсним спірний договір купівлі-продажу об'єкта приватизації, застосували односторонню реституцію, не вирішивши питання про повернення виконаного покупцеві майна, та зазначили про повернення одержаного за договором майна позивачу, не звернувши уваги на те, що він не є стороною визнаного недійсним правочину.

Водночас, вирішуючи питання про застосування реституційних наслідків за ст. 216 ЦК України, судам слід було мати на увазі, що майно, яке є предметом спірного договору, належить до державної власності, відчуження якого відбулося шляхом приватизації.

За вимогами п. 133 Закону України "Про Державну програму приватизації" (1723-14) порядок повернення в державну власність об'єктів приватизації в разі визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі визнання договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації недійсними в судовому порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації Автономної Республіки Крим, отриманих від повторного продажу цих об'єктів у порядку, встановленому Фондом.

Разом з цим, застосувавши до спірних правовідносин, що виникли з приватизації майна державної власності, реституційні наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України, суди попередніх інстанцій не врахували зазначених вимог закону.

За таких обставин, оскаржені судові рішення в даній справі не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене та вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу приватного підприємства "ОСОБА_1" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.07.2010 року скасувати, і справу № 2-18/3766-2009 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.