Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У липні 2010 р. заступник Генерального прокурора України звернувся в інтересах держави в особі Держаного комітету України з державного матеріального резерву (далі –Комітет) до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, у якій просив зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Кримм'ясо" (далі –Товариство) повернути до державного матеріального резерву м'ясо свинини охолодженої у кількості 63,3537 тонн та стягнути з Товариства 1 504 650,38 грн. штрафу і 492 127,73 грн. пені.

Позовні вимоги заступник Генерального прокурора України обґрунтовував тим, що Товариство, в порушення ст. ст. 936, 942 та 949 Цивільного кодексу України та Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) неналежно виконувало зобов'язання зі збереження цінностей державного матеріального резерву, а саме –здійснило самовільне відчуження м'яса свинини охолодженого у кількості 63,3537 тонн, що призвело до їх втрати, у зв'язку з чим воно, виходячи з вказаних норм та норм Господарського кодексу України (436-15) , має повернути відповідні втрачені матеріальні цінності та сплатити штраф та пеню.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2010 р. (суддя Шкуро В.Н.) у задоволенні позовних вимог заступника Генерального прокурора України відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що Товариство здійснило самовільне відчуження м'яса свинини охолодженого у кількості 55,2968 тонн, проте таке відчуження було здійснено з метою недопущення псування цього м'яса та спричинення матеріальної шкоди державі, що відповідає положенням ст. 945 Цивільного кодексу України.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 р. (колегія суддів: Плут В.М., Борисова Ю.В., Волков К.В.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2010 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги заступника Генерального прокурора України задоволено частково: Товариство зобов'язано повернути до державного матеріального резерву м'ясо свинини охолодженої у кількості 27,52491 тонн, а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог постанова прийнята з мотивів, викладених заступником Генерального прокурора України у позовній заяві.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог постанова прийнята з посиланням на ст. ст. 258 і 267 Цивільного кодексу України та мотивована спливом позовної давності, про застосування якої заявлено Товариством.

Комітет звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій, з урахуванням доповнень, просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Викладені у касаційній скарзі вимоги Комітет обґрунтовує тим, що апеляційний господарський суд при прийнятті оскаржуваного судового акту порушив ст. ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, п.6 частини першої ст. 268 Цивільного кодексу України, ст. ст. 11, 12, 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Заступник Генерального прокурора України також звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 р. і рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2010 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Викладені у касаційній скарзі вимоги заступник Генерального прокурора України обґрунтовує посиланням на ст. ст. 268, 936, 942, 949 Цивільного кодексу України, ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", а також зазначає, що апеляційний господарський суд при прийнятті оскаржуваної постанови надав неправильну оцінку доказам у справі та дійшов до помилкових висновків.

Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційні скарги Комітету та заступника Генерального прокурора України, у якому просить залишити їх без задоволення, в постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 р. –без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на обставини справи та зазначає, що вимоги Комітету і заступника Генерального прокурора України, викладені у касаційних скаргах, не підлягають задоволенню.

Державне підприємство "Ресурспостач" не скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційні скарги Комітету та заступника Генерального прокурора України до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги Комітету та заступника Генерального прокурора України підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Товариства повернути до державного матеріального резерву м'ясо свинини охолоджене.

Частково задовольняючи позовні вимоги та зобов'язуючи Товариство повернути до державного матеріального резерву м'ясо свинини охолоджене у кількості 27,52491 тонн, господарський суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" є спеціальною нормою, яка не дозволяє зберігачам самовільно відчужувати майно державного матеріального резерву, а відтак обґрунтовано скасував рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2010 р., яке не відповідало вказаній нормі.

Разом з тим, місцевим та апеляційним господарськими судами було встановлено, що кількість самовільно відчуженого Товариством м'яса свинини охолодженого склала 55,2968 тонн.

Відповідно до частини першої ст. 948 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Між тим, господарський суд апеляційної інстанції, встановивши, що кількість самовільно відчуженого Товариством м'яса свинини охолодженого склала 55,2968 тонн, зобов'язав Товариство повернути до державного матеріального резерву м'ясо свинини охолоджене у кількості 27,52491 тонн, посилаючись на існування у Товариства передплати перед Державним підприємством "Ресурспостач" за 27,858047 тонн м'яса свинини охолодженої, не вказавши при цьому, яким чином господарські правовідносини між Товариством та Державним підприємством "Ресурспостач" впливають на обов'язок Товариства щодо повернення до держаного матеріального резерву самовільно відчуженого м'яса свинини охолодженого у повному обсязі, чим порушив ст. ст. 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин висновок господарського суду другої інстанції про те, що Товариство зобов'язано повернути до державного матеріального резерву м'ясо свинини охолоджене у кількості 27,52491 тонн не можна вважати обґрунтованим.

Щодо позовних вимог про стягнення з Товариства 1 504 650,38 грн. штрафу і 492 127,73 грн. пені.

Згідно з п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог заступника Генерального прокурора України про стягнення з Товариства 1 504 650,38 грн. штрафу і 492 127,73 грн. пені., виходив з того, що до вимог про стягнення штрафу та пені застосовується позовна давність строком в один рік (частина друга ст. 258 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що застосування господарським судом апеляційної інстанції у даному випадку позовної давності строком в один рік є необґрунтованим, оскільки п. 6 частини першої ст. 268 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) .

Викладене свідчить, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 р. прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як зазначалось вище, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2010 р. також було прийнято з порушенням норм матеріального права, внаслідок якого,в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не були з'ясовані обставини справи, які мають значення для вирішення спору.

Частиною першою ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) визначено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (розділом XII1 "ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2010 р. підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційні скарги Держаного комітету України з державного матеріального резерву та заступника Генерального прокурора України залишити задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2010 р. у справі № 5002-6/3572-2010 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.