Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фонтан"

на рішення господарського суду Автономної

Республіки Крим від 18.10.2010 року

та постанову Севастопольського апеляційного

господарського суду від 24.11.2010 року

у справі № 5002-23/3037-2010

господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Південна Рив"єра Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фонтан"

про стягнення 647 284 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фонтан"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Південна Рив"єра Плюс"

про визнання недійсними договорів

з а участю представників:

позивача

(за первісним позовом) – Савельєва А.С.

відповідача

(за первісним позовом) – Малого Г.В.

позивача

(за зустрічним позовом) – Малого Г.В.

відповідача

(за зустрічним позовом) – Савельєва А.С.

В червні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна Рив"єра Плюс" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан" про стягнення заборгованості у розмірі 647 285 грн.

Уточнивши позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна Рив"єра Плюс" просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан" суму боргу у розмірі 827 155 грн.; розірвати укладені між Товариством обмеженою відповідальністю "Південна Рив'єра Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фонтан" договори оренди від 01.10.2009 року: резервуарів чистої води з/б інв. № 62, № 63, трансформаторної підстанції інв. № 75, водопровідних та каналізаційних ліній, насосу СМ-100-65-250/2 С-УХ, електродвигуна АД 180м. - 2 УЗ 30 кВт, установки ультразвукового витратоміра; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонтан" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Південна Рив'єра Плюс" орендоване майно, зокрема, резервуари чистої води з/б інв. № 62 та № 63, трансформаторну підстанцію інв. № 75, лінії водопровідні та каналізаційні, насос СМ-100-65-250/2 СУХ, електродвигун АД 180м. - 2 УЗ 30 кВт, установку ультразвукового витратоміра.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонтан", в свою чергу, звернулось до місцевого господарського суду з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Рив"єра Плюс" про визнання недійсними укладених між сторонами 01.10.2009 року договорів оренди: трансформаторної підстанції інв. № 75; резервуарів чистої води з/б №№ 62, 63 (2 шт.); споруджень водопровідної і каналізаційної ліній; насосу СМ-100-65-250/2С-УХ (1 шт.); електродвигуна АД 180 м –2 УЗ 30 кВт (1 шт.); установки ультразвукового вимірювача (2 шт.).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 2010 року (суддя Доброрез І.О.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2010 року (судді: Остапова К.А., Градова О.Г., Маслова З.Д.), позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Рив'єра Плюс" задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Рив'єра Плюс" 827 155 грн. заборгованості за договорами оренди, 8 356,55 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; розірвано укладені між Товариством обмеженою відповідальністю "Південна Рив'єра Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фонтан" договори оренди від 01.10.2009 року: резервуарів чистої води з/б інв. № 62, № 63, трансформаторної підстанції інв. № 75, ліній водопровідних та каналізаційних, насосу СМ-100-65-250/2 С-УХ, електродвигуна АД 180м. - 2 УЗ 30 кВт, установки ультразвукового витратоміра; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонтан" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Південна Рив'єра Плюс" орендоване майно: резервуари чистої води з/б інв. № 62 та № 63, трансформаторну підстанцію інв. № 75, лінії водопровідні та каналізаційні, насос СМ-100-65-250/2 СУХ, електродвигун АД 180м. - 2 УЗ 30 кВт, установку ультразвукового витратоміра; відмовлено в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та інше майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан"; в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан" відмовлено повністю.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонтан" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 01.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна Рив'єра Плюс" (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фонтан" (орендарем) укладено договори оренди, за якими орендодавець надає орендарю у строкове платне користування майно, а саме: трансформаторну підстанцію інв. № 75, резервуари чистої води з/б інв. № 62, 63, споруди ліній водопровідної та каналізаційної, що належать йому на праві власності та знаходяться за адресою: АР Крим, м. Алушта, сел. Бондаренкове, вул.Кеппена, 9.

Пунктом 3.1, 3.2. договорів передбачено, що за користування орендованим майном орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 20 000 грн. на місяць шляхом її перерахування на рахунок орендодавця щомісячно до 15 числа місяця, наступного на звітним.

Строк дії договорів визначений сторонами до 01.01.2011 року.

Також 01.11.2009 року між сторонами укладено договір оренди насосу СМ-100-65-250/2-УХ, електродвигуна АД 180 м-2 УЗ 30 квт, установки ультразвукового витратоміра строком до 01.10.2012 з орендною платою 8 000 грн. на місяць.

Згідно пунктів 2.1 договорів орендодавець протягом 3-х днів з дня підписання договору передає орендарю в користування за актом прийому-передачі, підписаним представниками обох сторін, орендоване майно, вказане в п. 1.1 договору.

01.10.2009 року між сторонами підписано відповідні акти прийому-передачі.

У зв"язку з наявністю заборгованості по орендній платі за період з 01.10.2009 року по 20.08.2010 року у розмірі 827 155 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна Рив'єра Плюс" звернулось до суду з позовом про її стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан", розірвання вказаних договорів та повернення орендованого майна.

Водночас, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан" про визнання недійсними вказаних договорів мотивовані відсутністю у Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Рив'єра Плюс" необхідного обсягу цивільної дієздатності, а також тим, що майно, яке є предметом цих договорів, фактично йому не передавалось. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонтан", пославшись на частину першу статті 232 Цивільного кодексу України, вказало на зловмисну домовленість колишнього директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан" Яременко Н.В. та директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Рив'єра Плюс", які підписали спірні договори.

Місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, приймаючи рішення у даній справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Рив'єра Плюс" заявленого розміру орендної плати, розірвання договорів та повернення орендованого майна, вказав на неналежне та несвоєчасне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фонтан" договірних зобов"язань в частині сплати орендних платежів за період з 01.10.2009 року по 20.08.2010 року у розмірі 827 155 грн., що є підставою для стягнення з останнього заборгованості у примусовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції вказав на відсутність підстав, передбачених законом, для визнання недійсними спірних договорів, оскільки позивачем (за зустрічним позовом) не виконано обов"язку, в силу статті 33 ГПК України, щодо надання доказів невідповідності вказаних договорів нормам права, що є підставою для визнання їх недійсними.

Водночас, погодитись з такими висновками судів не можна, оскільки вони не в повній мірі відповідають матеріалам справи.

Так, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором оренди, господарські суди попередніх інстанцій послались на факт оплати відповідачем орендних платежів за попередніх період та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані представниками сторін та скріплені печатками, а також листування сторін.

Разом з тим, зазначені докази в матеріалах справи відсутні, про що, зокрема, свідчить період, за який місцевим господарським судом визначено заборгованість по оренді –з 01.10.2009 року по 20.08.2010 року, тобто з моменту укладення спірного договору.

Також в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені вищевказані акти здачі – прийняття робіт (надання послуг) за спірний період.

Крім того, у касаційній скарзі та під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій відповідач стверджував, що про існування вищевказаних договорів він дізнався лише з претензії позивача при ознайомленні з матеріалами справи.

Проте, зазначені обставини залишились поза увагою суду.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають, зокрема, судами першої та апеляційної інстанцій не викладено мотивувальної частини рішення, не відображено обгрунтувань, з яких суд виходив при прийнятті такого рішення, відсутні посилання на законодавство.

Враховуючи викладене, висновок господарських судів попередніх інстанцій про задоволення первісних позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог є недостатньо мотивованим, а тому є передчасним.

Таким чином, викладені в рішенні та постанові висновки не ґрунтуються на повному і всебічному з'ясуванні господарськими судами фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин усі ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2010 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.11.2010 року у справі № 5002-23/3037-2010 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим в іншому складі суду.