Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Проектний та проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2010 року у справі № 54/202-10 Господарського суду Харківської за позовом Відкритого акціонерного товариства "Проектний та проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика", м. Дніпропетровськ, до Українського державного науково-технічного центру з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь", м. Харків, про зобов’язання вчинити певні дії,

представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

У серпні 2010 року позивач ВАТ "Проектний та проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Українського державного науково-технічного центру з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь" про зобов’язання вчинити певні дії.

Вказував, що 17.12.08 між ним та відповідачем було укладено договір № 0494/23332 про створення (передачу) науково-технічної продукції, згідно умов якого він (виконавець) зобов'язався створити (передати) науково-технічну продукцію, визначену договором, а відповідач (замовник) –здійснити оплату продукції на умовах, передбачених договором.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині підписання акту приймання-передачі виконаних ним робіт протягом 15 днів з дати отримання науково-технічної продукції, позивач просив зобов’язати відповідача підписати акт приймання-передачі № 259 від 17.12.08 та направити його на адресу позивача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2010 року (суддя Хачатрян В.С.) позов задоволено.

Постановлено зобов’язати Український державний науково-технічний центр з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь" підписати акт № 259 приймання-передачі науково-технічної продукції за договором № 0494/23332 від 17.12.08 та направити його на адресу ВАТ "Проектний та проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика".

Рішення мотивоване посиланнями на виконання позивачем своїх договірних зобов’язань та на порушення відповідачем умов договору в частині підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, що є порушенням приписів ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України та є підставою до покладення на нього обов’язку по підписанню означеного акту.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2010 року (колегія суддів у складі: Істоміна О.А. – головуючий, Барбашова С.В., Такмаков Ю.В.) рішення скасовано, постановлено нове рішення про відмову в позові.

постанова мотивована посиланнями на обрання позивачем не передбаченого діючим законодавством способу захисту своїх порушених прав.

У касаційній скарзі ВАТ "Проектний та проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 20 ГК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України та ст. 43 ГПК України просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 17.12.08 між сторонами у справі було укладено договір № 0494/23332 про створення (передачу) науково-технічної продукції, згідно умов якого позивач (виконавець) зобов'язався створити (передати) науково-технічну продукцію, визначену договором, а відповідач (замовник) –здійснити оплату продукції на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 2.1 договору вартість робіт, з врахуванням протоколу розбіжностей, становить 20 203,20 грн.

Передача оформленої в установленому порядку науково-технічної продукції супроводжується документами виконавця: накладною, листом. Документом, який свідчить про виконання науково-технічної продукції є акт приймання-передачі. Замовник протягом 15 днів з дати отримання науково-технічної продукції направляє виконавцю підписаний акт приймання-передачі або мотивовану відмову від прийняття науково-технічної продукції (п.п. 3.1- 3.3 договору).

Судами встановлено, що позивачем була розроблена відповідна технічна документація та направлена відповідачу, що підтверджується накладною № 249 від 20.11.08 з відміткою Інституту "Діпросталь" про отримання науково-технічної продукції.

16.12.08 позивач звернувся до відповідача з листом № 31/1432 до якого додав, зокрема, акт № 259 приймання-передачі науково-технічної продукції за договором № 0494/23332.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що відповідач, в порушення п. 3.3 договору та загальних вимог про зобов’язання, що визначені нормами цивільного кодексу, протягом 15 днів з дати отримання науково-технічної продукції не направив йому підписаний акт приймання-передачі або мотивовану відмову від прийняття науково-технічної продукції.

За приписами ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як зобов'язання підписати акт приймання-передачі.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Крім того, за ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За приписами ст. 6 ГК України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, вимога позивача про зобов'язання відповідача підписати акт приймання-передачі науково-технічної продукції не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а є також втручанням у господарську діяльність суб'єктів господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Відповідно до п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/163 від 12.03.09 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" (v_163600-09) дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові.

Враховуючи викладене, скасовуючи рішення місцевого суду та постановляючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції правильно встановив та виходив з того, що позивачем обрано непередбачений діючим законодавством спосіб захисту своїх прав.

Місцевий суд, не надав належної правової оцінки обраному позивачем способу захисту своїх прав, що вплинуло на правильність застосування норм матеріального права.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано відмовлено в позові.

Крім того, судом апеляційної інстанції правильно зазначено про те, що позивач не позбавлений права на звернення до суду за захистом своїх прав у спосіб, встановлений ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Посилання касаційної скарги на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються неправильним тлумаченням скаржником вказаних норм права.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1.Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Проектний та проектно-конструкторський інститут "Металургавтоматика" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2010 року у справі № 54/202-10 залишити без змін.