Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

Ухвалою від 28.12.2009 господарського суду Дніпропетровської області (суддя: Рудовська І.А. ) в задоволенні скарги ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровській області відмовлено.

Постановою від 30.11.2010 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Крутовських В.І. - головуючий, Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.) ухвалу від 28.12.2009 господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 45, 46 Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що постановою старшого державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 15.07.2009 відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2009 у справі № 33/98-09 та накладений арешт на все майно боржника в межах суми звернення стягнення. Даною постановою визначено строк для добровільного виконання вимог виконавчого документа до 22.07.2009. При невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк - виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій; копію постанови направити на виконання в органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна та проводять його перереєстрацію на іншого власника, сторонам виконавчого провадження та органу або посадовій особі, яка видала документ.

Листом № 11-14/7678 від 15.07.2009 Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровській області направив до відома та виконання стягувачу, боржнику та господарському суду постанову про відкриття виконавчого провадження.

Господарськими судами також встановлено, що у зв`язку з невиконанням боржником у встановленні строки для добровільного виконання вимоги виконавчого документа, 15.10.2009 старшим державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровській області прийнята постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 18538 грн. 68 коп. з зазначенням, що дану постанову може бути оскаржено до суду в десятиденний строк з моменту одержання.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом (606-14) .

Статтею 46 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше ніж наступного дня після її винесення надсилається боржнику і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

Витрати виконавчого провадження та виконавчий збір відповідно до статей 46 Закону України "Про виконавче провадження" стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно у встановлений для цього строк і воно було виконано примусово.

Господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки заявник не виконав у добровільному порядку у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, то дії державного виконавця щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору з боржника у розмірі 18538, 68 грн. є правомірними.

За ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 43 Закону України "Про виконавче провадження" з грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача. Сума, що залишилася після повного виконання рішення, використовується на сплату штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. Сума, що залишилася після сплати штрафів, повертається боржникові.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 30.11.2010 Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі справи № 33/98-09 залишити без змін.