22/085-10 Про зобов'язання передати за договором поставки причепи та напівпричепи - 09.02.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2010 року у справі № 22/085-10 за позовом дочірньої компанії "Укртрансгаз" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до приватного підприємства "Інтервал-КС" про зобов'язання вчинити дії та стягнення суми, –

У квітні 2010 року дочірня компанія "Укртрансгаз" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства "Інтервал-КС" про зобов'язання виконати умови договору № 119ТР-441 від 4 листопада 2009 року в натурі –передати один напівпричіп ART KENWARD 6 згідно рознарядки № 23/13-011 від 5 січня 2010 року за місцем призначення: Богородчанське ЛВУМГ філії, стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, пені в розмірі 69177,95 грн. та 7 % штрафу в сумі 69300 грн., посилаючись на порушення відповідачем умов вказаного договору.

Рішенням господарського суду Київської області від 22 липня 2010 року позов задоволено. Зобов'язано відповідача поставити позивачу один напівпричіп ART KENWARD 6 згідно рознарядки № 23/13-011 від 5 січня 2010 року за місцем призначення: Богородчанське ЛВУМГ філії. Стягнуто з відповідача на користь позивача 69177,95 грн., 7 % штрафу в сумі 69300 грн. та судові витрати.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2010 року рішення місцевого суду скасовано, а в позові відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати за розгляд апеляційної скарги.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого суду від 22 липня 2010 року залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 4 листопада 2009 року сторонами у справі укладено договір № 119ТР-441 про постачання товару, згідно умов якого відповідач зобов'язався передати у власність позивачу протягом жовтня 2009 року –червня 2010 року причепи, напівпричепи та контейнери (напівпричіп), згідно специфікації, яка наведена в додатку № 1 до даного договору та є невід'ємною його частиною, а позивач –прийняти та оплатити товар.

Відвантаження товару здійснюється відповідачем в межах специфікації на підставі рознарядок позивача, в яких зазначається найменування, поштова адреса та відвантажувальні реквізити структурного підрозділу позивача, місце призначення, назва, кількість товару; позивач надає рознарядки відповідачу в письмовій формі; якщо відповідач протягом 5-ти днів з моменту отримання рознарядки не надав позивачу мотивовану відмову від прийняття рознарядки, вважається, що рознарядка узгоджена сторонами і відповідач прийняв її до виконання.

Позивач направив відповідачу рекомендованим листом рознарядку № 23/13-011 від 5 січня 2010 року щодо постачання товару за наступними даними –вантажоотримувач: УМГ "Прикарпаттрансгаз"; місце призначення: Богородчанське ЛВУМГ; назва товару: напівпричеп ART KENWARD 6; кількість: 1 шт. Рознарядка отримана відповідачем 11 січня 2010 року.

Відповідач в листі № 1040 від 11 січня 2010 року, направленому на адресу позивача, відмовився від виконання рознарядки № 23/13-011 від 5 січня 2010 року, вказавши на необхідність анулювання вищевказаної рознарядки у зв'язку з тим, що в грудні 2009 року відповідачем поставлено позивачу за укладеним договором 3 напівпричепи ART KENWARD 6, і зазначив, що позивач має розрахуватися з відповідачем за вже поставлений товар, для того, щоб відповідач мав змогу повністю розрахуватися з заводом-виробником та доставити спірний товар в Україну. Також, відповідач зазначив, що у разі дотримання позивачем умов оплати згідно п. 5.4 договору, відповідач зможе поставити товар протягом квітня-травня 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що, згідно актів приймання-передачі товару за договором б/н від 11 грудня 2009 року та видаткових накладних № РН-0000024 та № РН-0000025 від 11 грудня 2009 року, відповідач передав, а позивач прийняв товар –напівпричепи ART KENWARD 6, кількістю 3 одиниці, на загальну суму 2970000 грн., 11 грудня 2009 року.

Згідно п. 5.4 договору покупець оплачує постачальнику товар по факту поставки протягом 45 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару, але не раніше реєстрації товару в органах ДАІ

Таким чином, на момент отримання відповідачем рознарядки 11 січня 2010 року у позивача ще не настав обов'язок здійснити на користь відповідача оплату попередньо отриманого товару. Крім того, поставка товару, згідно умов договору, відбувається на підставі рознарядок і не перебуває в залежності від здійснення позивачем оплати за раніше отриманий за договором товар, тобто, лист № 1040 від 11 січня 2010 року не змінює умов і термінів поставки та не звільняє відповідача від обов'язку виконати взяті на себе зобов'язання за договором, що вказує на обґрунтованість вимог позивача щодо зобов'язання відповідача поставити відповідний товар.

Крім того, судом вказано, що, оскільки, п. 6.4 договору сторони погодили, що за порушення строків поставки товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, поставку якого прострочено, за кожен день такого прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, а за прострочення поставки товару понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості товару, поставку якого прострочено, позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 69177,95 грн. та 7 % штрафу в сумі 69300 грн., за період з 11 лютого 2010 року по 15 червня 2010 року, з урахуванням ст.ст. 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, обґрунтовані й підлягають задоволенню.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та, відмовляючи в позові, апеляційна інстанція виходила з того, що, оскільки, основною умовою виконання укладеного сторонами у справі договору є узгодженість рознарядки, а сторонами цього дотримано не було, у відповідача обов'язок поставки товару не настав.

Проте, з висновком апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову погодитись не можна, оскільки він спростовується матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.1 договору відповідач протягом жовтня 2009 року –червня 2010 року здійснює поставку позивачу товару, зазначеного в специфікації. Відвантаження товару здійснюється відповідачем в межах специфікації на підставі рознарядок позивача, в яких зазначається найменування, поштова адреса та відвантажувальні реквізити структурного підрозділу позивача, місце призначення, назва, кількість товару; позивач надає рознарядки відповідачу в письмовій формі; якщо відповідач протягом 5-ти днів з моменту отримання рознарядки не надав позивачу мотивовану відмову від прийняття рознарядки, вважається, що рознарядка узгоджена сторонами і відповідач прийняв її до виконання.

Згідно п. 3.3 договору відповідач зобов'язався передати позивачу товар в зазначених у рознарядці місці призначення та кількості протягом 30-ти днів з моменту отримання рознарядки.

Отже, відмова відповідача від прийняття до виконання рознарядки позивача є безпідставною, а тому постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною, обґрунтованою, прийнятою у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, в зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, рішення господарського суду Київської області від 22 липня 2010 року слід залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та відповідно до наявних матеріалів справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2010 року у справі № 22/085-10 скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 22 липня 2010 року у даній справі залишити без змін.