Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Ключинський К.Л. (дов. №02-04/958 від 28.12.2010); - відповідача повідомлений, але не з'явився;

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.09.2010 (суддя Лісовицький Є.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2010 (судді: Дучал Н.М., Запорощенко М.Д., Новікова Р.Г.), задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Луганського відділення Донецької обласної філії (надалі позивач/банк) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі відповідач/скаржник); за рішенням з відповідача стягнуто заборгованість по кредиту у розмірі 235 574,44 грн., борг по сплаті відсотків у розмірі 12 273,32 грн., та судові витрати.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення про припинення провадження у даній справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому заперечує проти її доводів.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте представник відповідача у судове засідання не з’явився.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 174 ГК України є договір.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами у справі в силу ст.ст. 11, 202, 1054 ЦК України виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного між ними генерального договору про надання кредитних послуг № 565/17-СМБ11/08 від 23.04.2008, згідно з яким банк зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти в національній валюті та доларах США в сумі 30 000,00 доларів США, а позичальник – повернути кредит, сплачувати проценти, комісії; надання кредитних послуг за цим договором здійснюється шляхом укладення додаткових угод, що є невід'ємними частинами цього договору; надання кредитних послуг за цим договором здійснюється протягом періоду з 23.04.2008 по 22.04.2011 включно (п. 2 договору).

Додатковою угодою №1 від 23.04.2008 до вказаного договору сторони, зокрема, визначили, що кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до основних положень генерального договору у формі відновлювальної мультивалютної кредитної лінії окремими частинами; надання кредиту буде здійснюватись в межах максимального ліміту заборгованості з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 22.04.2009 ; повне погашення кредиту має бути здійснене не пізніше останнього дня вищезазначеного строку (п. 4 додаткової угоди №1).

Судовими інстанціями на підставі дослідження матеріалів справи встановлений факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 30 000,00 доларів США (меморіальні валютні ордери №1 від 24.04.2008).

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено часткове виконання відповідачем зобов'язань за договором № 565/17-СМБ11/08, про що свідчать наявні в матеріалах справи меморіальні ордери, з яких вбачається часткове погашення відповідачем кредиту та сплата відсотків за користування кредитом.

Предметом даного спору є вимога позивача стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 29 849,02 доларів США (235 574,44 грн.), що залишилась несплаченою в строки, встановлені у додатковій угоді №1 до договору (22.04.2009) та прострочену заборгованість по відсоткам у розмірі 1 555,12 доларів США (12 273,32 грн.).

Підставами позову є порушення виконання відповідачем умов кредитного договору та додаткової угоди до нього №1; як стверджує позивач на момент звернення до суду із даним позовом відповідач не погасив заборгованість за кредитом в строк, встановлений договором (до 22.04.2009) та проценти за користування кредитом, що призводить до появи значної заборгованості.

Вищий господарський суд України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом .

Виходячи із наведеного, враховуючи неподання відповідачем доказів на спростування встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо порушення відповідачем умов кредитного договору, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту та по відсоткам за його користування.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності порушень виконання відповідачем кредитного договору, вчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами, оскільки, як стверджує скаржник, кінцевим термін повернення кредитних коштів є 22.04.2011, відхиляються судовою колегією, адже як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, додатковою угодою №1 сторони змінили кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом з 22.04.2011 на 22.04.2009; вказана додаткова угода підписана сторонами, в тому числі, й відповідачем, що свідчить про прийняття останнім таких змін, зокрема, щодо й кінцевого строку повернення отриманого кредиту.

Крім того, безпідставними є доводи касаційної скарги щодо неналежності позивача у справі, адже, як зазначає скаржник, кредитний договір укладався з АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", а не з ПАТ "Укрсоцбанк", оскільки як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи (статут, свідоцтво про реєстарцію), ПАТ "Укросоцбанк" є правонаступником АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк".

Отже, всупереч ст.ст. 33, 34 ГПК України доводи касаційної скарги нічим не підтверджені, а відтак, не спростовують протилежних висновків судів попередніх інстанцій та не є підставами для скасування прийнятих у даній справі судових рішень.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення суду першої інстанції або постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення суду першої інстанції або постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2010 та рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2010 у справі №14/306 залишити без змін.