Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

Рішенням від 12.10.10 господарського суду Львівської області (суддя Данко Л.С.), яке залишено без змін постановою від 13.12.10 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Р.Марко –головуючий, Т.Бонк, М.Желік), задоволено позов про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ фірма "Послуга" від 10.02.10, оформленого протоколом №1.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачі не були повідомлені про час та місце проведення зборів, що позбавило їх корпоративного права на участь у зборах та є підставою для визнання спірного рішення загальних зборів недійсним.

Ухвалою від 19.01.11 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та відмову в позові новим рішенням. Касаційна скарга мотивована посиланням на неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, та невідповідність висновків судів обставинам справи, оскільки на момент проведення спірних загальних зборів більшість позивачів не були учасниками товариства, подавши заяви про вихід з нього.

08.02.11 до Вищого господарського суду України надійшла відмова від касаційної скарги, підписана Чоловською Н.О. як директором відповідача, із наданням копії виписки з ЄДРПОУ від 01.02.11. З огляду на відомості вказаної виписки, оригінал якої суду не надано, ОСОБА_26. не може бути визнаний належним представником відповідача в судовому засіданні касаційної інстанції, однак на підтвердження повноважень щодо підписання касаційної скарги в справі ним надано виписку з ЄДРПОУ від 21.12.10. Зважаючи на положення ч. 2 ст. 1116 та ч. 6 ст. 22 ГПК України, порадившись на місці, судова колегія не прийняла відмову від касаційної скарги, оскільки ці дії можуть порушити права та законні інтереси інших осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, відповідач у своїй господарській діяльності керується установчими документами в редакції 1996 року: Статутом Товариства, що перереєстрований на підставі розпорядження №361-р від 17.12.96, Установчою угодою про створення і діяльність Товариства від 05.12.96.

Відповідно до п. 6.1 Статуту відповідача в редакції, зареєстрованій 17.12.96 за №207 (іншої редакції Статуту суду не представлено), товариство є юридичною особою, створюється за спільним рішенням учасників.

Пунктом 7.7 Статуту визначено порядок внесення грошового та не грошового вкладу у статутний фонд товариства. Відповідно до п. 7.3 Статуту статутний фонд товариства становить 47259,5 грн. і розподіляється між учасниками товариства згідно з установчою угодою. Згідно з п.п. 9.2, 11.3 Статуту вищим керівним органом товариства є збори учасників товариства, які відбуваються не менше двох разів у рік; усі рішення Зборів учасників приймаються простою більшістю голосів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в березні 2010 року позивачам стало відомо про існування протоколу №1 загальних зборів учасників відповідача від 10.02.10, згідно з яким двома засновниками товариства, які в сукупності володіють 42,3% статутного капіталу товариства, було проведено загальні збори товариства та розглянуто питання, зокрема: про обрання голови та секретаря зборів; про обрання та відкликання директора; про затвердження річних результатів діяльності товариства за період з 2005 до 2008 р.р., порядок розподілу прибутку, про розподіл часток учасників, що вийшли, між учасниками, що залишились; про внесення змін до статуту.

З огляду на таке попередні судові інстанції, керуючись положеннями ст.ст. 41- 45, 59, 60 Закону України "Про господарські товариства", визнали вимоги позивачів правомірними та задовольнили позов.

Касатор доводить, що відповідно до наданих доказів станом на 10.02.10 позивачі, крім громадянки ОСОБА_25, вийшли зі складу учасників товариства на підставі поданих ними заяв, тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають обставинам у справі та законодавству.

Як вбачається зі змісту оскаржених судових рішень, обставини наявності у позивачів прав учасників ТОВ "Послуга" або їх виходу зі складу учасників цього товариства судами не досліджено і, відповідно, не надано правової оцінки змісту п. 4 протоколу №1 загальних зборів учасників Товариства від 10.02.10 щодо розподілу часток 24 колишніх членів товариства.

Тобто суттєві обставини щодо наявності або відсутності порушення корпоративних прав 24 колишніх членів товариства та учасника товариства ОСОБА_25, які є позивачами, судами не встановлено.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.08 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК України (435-15) та Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Обставини виходу позивачів зі складу господарського товариства за власним бажанням на підставі поданих ними заяв, виключення їх з реєстру учасників, зміни статуту внаслідок їх виходу зі складу господарського товариства попередніми судовими інстанціями не з'ясовано, заявам 24 учасників товариства про вихід зі складу учасників правової оцінки не надано.

Судова колегія вважає, що вищевказані обставини щодо наявності у позивачів повноважень учасників ТОВ "Послуга" станом на 10.02.10 є суттєвими для вирішення даного спору.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України (1798-12) , а відтак судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті без встановлення усіх суттєвих обставин у справі.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із застосуванням норм законодавства, що регулюють такі правовідносини.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.10 та рішення господарського суду Львівської області від 12.10.10 у справі №9/135(10) скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.