Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача 1 Ключинський К.Л. (дов. №02-04 /958 від 28.12.2010); - відповідача 2 повідомлений, але не з'явився; - третьої особи повідомлений, але не з'явився;

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.09.2010 у справі №1/158пн (суддя Азарова З.П.) відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Донстройсервіс" (надалі позивач) до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Макіївського відділення Донецької обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" (надалі відповідач 1/скаржник) та до Гірницького відділу ДВС Макіївського міського управління юстиції м. Макіївка (відповідач 2), третя особа у справі - Приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2010 (судді: Дучал Н.М., Запорощенко М.Д., Новікова Р.Г.) позов задоволений; визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис б/н від 23.02.2010, зареєстрований в реєстрі №115, вчинений Приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1; відповідача 2 зобов'язано виключити з акту опису та арешту майна від 04.06.2010 кран монтажний МКГ -25 БР, заводський №835, рік випуску 1990.

Відповідач 1 (банк), не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду; підстави касаційної скарги обґрунтовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути оскаржуване судове рішення.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (v0075600-02) .

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання недійсним виконавчого напису б/н від 23.02.2010, зареєстрованого в реєстрі №115, вчинений Приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 та про зобов'язання відповідача 2 виключити з акту опису та арешту майна від 04.06.2010 кран монтажний МКГ -25 БР, заводський №835, рік випуску 1990.

Підстави касаційної скарги обґрунтовані тим, що: між позивачем та відповідачем 1 в забезпечення кредитного договору від 23.05.2008 був укладений договір застави майна №210/06/ДЗ/66 від 23.05.2008; предметом застави за вказаним договором є кран монтажний №МКГ-25 БР, заводський №835, рік випуску 1990 –рухоме майно, що належить позивачу. Внаслідок несплати позивачем за кредитним договором, відповідач звернувся до нотаріуса про здійснення виконавчого напису про звернення стягнення на заставлене майно (кран монтажний). Нотаріусом (третьою особою) був вчинений відповідний виконавчий напис, на підставі якого відповідачем 2 було відкрито виконавче провадження з виконання даного виконавчого напису, складено акт опису й арешту майна (кран монтажний). В той же час, як зазначає позивач, відповідно до Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) відсутній такий спосіб звернення стягнення на предмет застави як стягнення на підставі виконавчого напису.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, керувався тим, що відповідачем 1 (банком) використане надане йому Законами України "Про заставу" (2654-12) та "Про нотаріат" (3425-12) право на звернення стягнення заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса; Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) не приймається, оскільки ст. 21 вказаного Закону передбачено, що до забезпечення обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України (435-15) , що виникає на підставі договору. Стаття 590 ЦК України визначає, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено законом; в той же час, Законом України "Про заставу" (2654-12) заставодержателю надано відповідне право на звернення стягнення заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи вказане рішення місцевого господарського суду, виходив з того, що оскільки предметом застави за договором, укладеним між позивачем та відповідачем 1, є рухоме майно, то, відповідно до даних правовідносин слід застосовувати не Закон України "Про заставу" (2654-12) , а Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) , нормами якого не передбачено такого позасудового права заставодержателя як звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса. На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги позивача.

Вищий господарський суд України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.05.2008 року між ТОВ "Донстройсервіс" і ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Макіївського відділення Донецької обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" (банком) з метою забезпечення вимог заставодержателя (відповідача 1) за кредитним договором №210/06/КД/92 від 23.05.2008, укладено нотаріально засвідчений договір застави №210/06/ДЗ/66, предметом якого є транспортний засіб (рухоме майно), що належить позивачу.

Внаслідок невиконання позивачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, а саме: неповернення заборгованості за кредитним договором у кінцевий термін, встановлений в зазначеному договорі, відповідач 1 (банк) звернувся до нотаріуса з вимогою вчинити виконавчий напис, яким звернути стягнення на заставлене майно за договором застави, що й було зроблено нотаріусом (третьою особою) 23.02.2010.

Відповідно до частини 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

В той же час, інше передбачене Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) , який набрав чинності з 1 січня 2004 року і яким визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону (1255-15) передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (1255-15) .

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" (2654-12) застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) .

Відповідно до ч. 1 ст. 24. Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом (1255-15) .

Статтею 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом (1255-15) ;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею не передбачено, а тому, апеляційний господарський суд прийшов до вірного висновку на відміну від місцевого господарського суду, що при вирішенні даного спору слід керуватися не Законом України "Про заставу" (2654-12) , а нормами спеціального закону, яким є Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) .

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 15.11.2010 у справі №19/164, якою була скасована постанова суду касаційної інстанції, в якій суд касаційної інстанції за аналогічних обставин, що мають місце у даній справі, застосував Закон України "Про заставу" (2654-12) , а не спеціальний закон – Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) .

Отже, встановивши, що оспорюваний позивачем виконавчий напис від 23.02.2010 вчинений в порушення закону, апеляційний господарський суд прийшов до вірного висновку про визнання його таким, що не підлягає виконанню, так само, як і є правильним висновок суду про зобов'язання Гірницького відділу ДВС Макіївського міського управління юстиції м. Макіївка (відповідача 2) виключити з акту опису й арешту майна від 04.06.2010, складеного відповідачем 2 при примусовому виконанні виконавчого напису від 23.02.2010 (який визнаний таким, що не підлягає виконанню), монтажний кран, який був переданий позивачем в заставу відповідачу 1 за договором застави майна від 23.05.2008 №210/06/ДЗ/66.

Виходячи з наведеного, суд касаційної інстанції зазначає, що судом апеляційної інстанції вірно визначено правову природу правовідносин між сторонами у справі, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, а тому у суду касаційної інстанції відсутні підстави для скасування юридично правильного судового рішення –оскаржуваної відповідачем 1 постанови Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2010 у даній справі.

Доводи касаційної скарги, в силу вищенаведеного, є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Донецької обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2010 у справі № 1/158пн залишити без змін.