Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

19.05.2010 Публічне акціонерне товариство "Банк професійного фінансування" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства "Консультаційний фінансовий центр Глобус" про стягнення 8 057, 01 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.08.2010 у справі № 1/96 (суддя Азарова З.П.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.12.2010 (колегія суддів у складі: Запорощенко М.Д. –головуючий суддя, судді Дучал Н.М., Калантай М.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Банк професійного фінансування" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.12.2010 у справі № 1/96, та направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Дочірнє підприємство "Консультаційний фінансовий центр Глобус" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк професійного фінансування" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.12.2010 у справі № 1/96 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк професійного фінансування" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Дочірнього підприємства "Консультаційний фінансовий центр Глобус" визначеної позивачем заборгованості за кредитним договором від 23.12.2005, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк професійного фінансування" (правонаступник Акціонерного банку "Ікар-Банк, за договором –Банк), ОСОБА_1 (за договором –позичальник) та Дочірнім підприємством "Консультаційний фінансовий центр Глобус" (за договором –поручитель).

Відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості з відповідача (поручителя за кредитним договором від 23.12.2005) суди попередніх інстанцій, з посиланням на ст. 35 ГПК України, зазначили, що рішенням господарського суду Донецької області від 19.11.2009 у справі № 1/181 встановлено факт недоведеності позивачем направлення вимоги (листа –повідомлення № 26/08-ДП від 13.08.2007) про сплату боргу відповідачем як поручителем за кредитним договором від 23.12.2005. При цьому, суди попередніх інстанцій також зазначили, що додана позивачем до матеріалів справи відповідь Дочірнього підприємства "Консультаційний фінансовий центр Глобус" (див. лист від 21.09.2007, арк. с. 27, том 1) з посиланням на лист № 26/08-ДП від 13.08.2007, не є належним доказом направлення вимоги про сплату боргу відповідачу, оскільки не спростовує встановлений факт у справі № 1/181 щодо недоведеності направлення претензії відповідачу у встановлений строк.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись із правовою позицією судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони .

Отже, зі змісту частини 2 статті 35 ГПК України слідує, що преюдиціальне значення мають лише факти встановлені рішенням господарського суду зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається, тобто повна тотожність суб'єктного складу сторін спору є обов'язковою умовою преюдиціальності.

Відтак, суди попередніх інстанцій передчасно дійшли висновку про преюдиціальність фактів встановлених в рішенні господарського суду Донецької області від 19.11.2009 у справі № 1/181 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк професійного фінансування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційно-фінансовий центр "Глобус", оскільки суб'єктний склад сторін у справі № 1/181 та у даній справі різний.

Частиною 2 статті 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

Відповідно до ст. 84 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду вказуються серед іншого доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Суди попередніх інстанцій не прийнявши в якості доказу одержання відповідачем листа –повідомлення № 26/08-ДП від 13.08.2007 про сплату боргу, відповідь Дочірнього підприємства "Консультаційний фінансовий центр Глобус" від 21.09.2007 (т.1 а.с. 27) з посиланням на лист позивача № 26/08-ДП від 13.08.2007, в порушення приписів ст. 84 ГПК України не вказали на підставі чого вони прийшли до такого висновку, та не навели норм чинного законодавства України, якими вони керувались.

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України (1798-12) є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк професійного фінансування" задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 31.08.2010 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.12.2010 у справі № 1/96 скасувати.

Справу № 1/96 направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.