Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін від:

позивача: не з"явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача: Крискіна Л.В. (директор)

третьої особи: не з"явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

В судовому засіданні 03.02.11 було оголошено перерву у справі до 08.02.11.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЧД" звернулося з позовом до садового товариства "Родник" про стягнення 74 746,92 грн, з яких: 54535,80 грн основної заборгованості, 7869,60 грн інфляційних витрат, 3 % річних –1425,40 грн, а також 10916, 12 грн пені. Позов вмотивований посиланнями на статтю 193 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України та обґрунтований неналежним виконанням садовим товариством "Родник" обов'язку щодо оплати виконаних робіт відповідно до умов договору №020608 від 02 червня 2008 року.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 24 листопада 2009 року, ухваленим суддею Юріна О.М., позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЧД" задоволено частково, з садового товариства "Родник" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЧД" стягнуто 70 321,31 грн, у тому числі: основну заборгованість –54 535,80 грн, 3% річних –1 425,40 грн, інфляційні втрати –7 869,60 грн і пеню в розмірі 6 490,51 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено. Суд установив, що зобов'язання за договорами від 02 червня 2008 року № 0206008 та від 19 серпня 2008 року №42 позивач виконав у повному обсязі, водночас судом установлено, що відповідач умови пунктів 4.2.2 договорів належним чином не виконав - за одержані роботи розрахувався не в повному обсязі, сплативши лише 218 965,80 грн, у зв"язку з чим заборгованість відповідача за договорами перед позивачем склала 54 535,80 грн. Враховуючи порушення відповідачем умов спірних договорів суд також стягнув 3% річних, інфляційні втрати і пеню.

Севастопольський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Волкова К.В. –головуючого, Борисової Ю.В., Черткової І.В., перевірене рішення господарського суду міста Севастополя від 24 листопада 2009 року змінив, виклавши пункт 2 резолютивної частини у іншій редакції, стягнув з садового товариства "Родник" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЧД" 41 914,16 грн заборгованості, з яких: суму основного боргу –32 505,40 грн, 3% річних –849,59 грн, інфляційні витрати –4 690,58 грн, пеню в розмірі 3 868,59 грн. В іншій частині рішення залишив без змін. Стягнув з садового товариства "Родник" витрати по сплаті державного мита в сумі 418,60 грн, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 132,16 грн. Стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЧД" витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи у сумі 2 064,00 грн. Посилаючись на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 456 від 22 вересня 2010 року суд установив, що вартість робіт, зазначених в договорах №020608 від 02 червня 2008 року та №42 від 19 серпня 2008 року, склала 251 471,20 грн. Врахувавши те, що відповідачем було частково сплачено зазначену суму заборгованості у розмірі 218 965,80 грн, суд стягнув 32 505,40 грн.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, садове товариство "Родник" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, а матеріали справи скерувати до суду першої інстанції для нового розгляду. Касаційна скарга обґрунтована доводами щодо порушення судами обох інстанцій статей 526, 861, 879, 882 Цивільного кодексу України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., та пояснення присутніх у судовому засіданні представника учасника процесу, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЧД" до садового товариства "Родник" про стягнення 74 746,92 грн, а саме: 54535,80 грн основної заборгованості, 7869,60 грн інфляційних витрат, 3 % річних –1425,40 грн, а також 10916, 12 грн пені. Судами обох інстанцій установлено, що 02.06.08 між ТОВ "ЛЧД" і садовим товариством "Родник" був укладений договір № 0206008, відповідно до умов якого виконавець зобов"язався за узгодженням з замовником виконати роботи по зовнішньому електроживленню садового товариства "Родник" та передати замовнику разом із результатом роботи інформацію, що стосується експлуатації об"єктів виконання робіт, а замовник зобов"язався оплатити вказані роботи. Крім того, 19.08.08 між сторонами даного спору було укладено договір № 42, згідно з умовами якого виконавець зобов"язався за узгодженням з замовником виконати роботи по зовнішньому електромонтажу низької сторони сіті від КТП 250 кВА, що монтувався в районі Максимової дачі і передати замовнику разом із результатом роботи інформацію, що стосується експлуатації об"єктів виконання робіт, на замовника в свою чергу було покладено обов"язок щодо оплати виконаних робіт. Задовольняючи частково позов, та стягнувши з відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЧД" 41 914,16 грн заборгованості, з яких: суму основного боргу –32 505,40 грн, 3% річних –849,59 грн, інфляційні витрати –4 690,58 грн, пеню в розмірі 3 868,59 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач належним чином виконав умови укладених між сторонами договорів підряду № 0206008, №42, натомість відповідач здійснив оплату виконаних позивачем робіт частково, що призвело до виникнення заборгованості в стягуваній сумі. Водночас, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з вказаними висновками судів, вважає їх передчасними з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.05.10 у даній справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, при цьому на розгляд експерта було поставлено такі питання: визначення вартості виконаних підрядних робіт за договорами № 020608 і № 42, а також матеріалів і їх кількість, які були витрачені на виконання роботи і чи відповідає фактичне їх витрачення списаній кількості матеріалів. Судом апеляційної інстанції установлено, що згідно висновку судово-будівельної експертизи № 456 від 22.09.10 вартість робіт, зазначених в договорах № 020608 і № 42 склала 251471,20 грн. Крім того, експертом визначено, що питання про те, чи відповідає фактичне витрачення списаній кількості матеріалів виходить за межі компетенції експерта-будівельника, у зв"язку з чим дане питання було залишено експертом без відповіді. Водночас, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що для повного та об'єктивного розгляду справи, судам необхідно було достовірно встановити, чи відповідає фактичне витрачення позивачем матеріалів списаній кількості матеріалів шляхом призначення судово-бухгалтерської експертизи, головним завданням якої є встановлення документальної обґрунтованості нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів; правильність документального оформлення операцій прийому, зберігання, реалізації товарно-матеріальних цінностей і руху грошових коштів; документальна обґрунтованість списання матеріалів, готової продукції і товарів та ін. Згідно з приписами статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції вищезазначеного не врахував, та залишив без дослідження питання щодо відповідності фактичного витрачення позивачем матеріалів списаній кількості матеріалів, яке має важливе значення для правильного вирішення даного спору, посилаючись на некомпетентність судового експерта-будівельника. Зазначене свідчить про неповний розгляд апеляційним судом всіх обставин справи, що унеможливлює висновок про законність та обґрунтованість ухваленої постанови. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу садового товариства "Родник" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.10.10 у справі № 5020-10/075 скасувати в частині стягнення з садового товариства "Родник" 41 914,16 грн заборгованості, з яких: 32 505,40 грн суми основного боргу, 3% річних 849,59 грн, інфляційних витрат 4 690,58 грн і пені в розмірі 3 868,59 грн. В цій частині

Матеріали справи скерувати до Севастопольського апеляційного господарського суду для нового розгляду.