Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Ухвалою від 12.01.2011 р. колегію суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді Гоголь Т.Г., Рогач Л.І., касаційна скарга Київської міської ради була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 08.01.2011р.

У зв'язку з виходом відпустки судді Волковицької Н.О., у судовому засіданні 08.02.2011 р. справа розглядалась колегією суддів у складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді – Волковицька Н.О., Рогач Л.І., утвореному за розпорядженням від 02.02.2011 р., про що присутніх представників сторін було повідомлено на початку судового засідання, відводів складу колегії суддів не заявлено.

ВАТ "Фабрика кулінарних виробів та напівфабрикатів" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, за участю третьої особи –ТОВ "Святослав" про розірвання договору оренди земельної ділянки ВСВ № 618551 від 16.09.2005 р. м. Київ, Мінське шосе, 4, посилаючись на приписи статті 652 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.09.2005 р. між позивачем та Київської міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 2.1 якого позивачу була надана в оренду земельна ділянка у м. Києві, Мінське шосе, 4 для обслуговування нежитлового приміщення, яке належало позивачу на праві приватної власності.

Згідно договору купівлі –продажу від 03.08.2007 р., укладеного між позивачем та ТОВ "Святослав", позивач продав третій особі нежитлове приміщення, проте, ТОВ "Святослав" договір оренди земельної ділянки на себе не оформив, і позивач змушений сплачувати орендну плату за землю, на якій розташований придбаний ТОВ "Святослав" об'єкт нерухомості.

На звернення позивача про припинення права користування земельною ділянкою на підставі договору, листом Головного управління земельних ресурсів позивачу було надано відповідь, що Київська міська рада не може припинити право оренди земельної ділянки до звернення нового власника майна про надання йому земельної ділянки у власність чи користування.

У червні 2010 р. ВАТ "Фабрика кулінарних виробів та напівфабрикатів" подало до суду заяву про зміну предмету позову та просило суд прийняти рішення по справі про припинення правовідносин за договором оренди земельної ділянки ВСВ № 18551, укладеного 16.09.2005 р. між позивачем та Київською міською радою (а.с. 50-51).

У відзиві на позовну заяву Київська міська рада просила відмовити у її задоволенні зазначаючи, що умова щодо переходу права оренди земельної ділянки визначається в цивільно –правовій угоді, за якою переходить право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, проте, укладений між позивачем та ТОВ "Святослав" договір купівлі –продажу приміщення по вул. Мінське шосе, 4 у м. Києві не містить жодних умов, що стосуються переходу права оренди земельної ділянки, тобто відсутні підстави для застосування частини 1 статті 31 та частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" та підстави для припинення спірного договору оренди землі.

Крім того, відповідач зазначив, що виходячи зі змісту частини 2 статті 16 Закону України "про оренду землі", пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 116 Земельного кодексу України, волевиявлення ради на укладення та, відповідно, розірвання договору оренди земельної ділянки виражається у відповідному рішенні ради, проте, в даному випадку таке рішення міською радою не приймалось.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.09.2010 р. (суддя Трофименко Т.Ю.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, припинені правовідносини між ВАТ "Фабрика кулінарних виробів та напівфабрикатів" та Київською міською радою по договору оренди земельної ділянки від 16.09.2005 року, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 26.09.2005 р. за 78-6-00311.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що оскільки статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено припинення права власності, права користування земельною ділянкою, на якій розташовані об’єкти в разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебуває у власності, користування іншої особи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

За апеляційною скаргою Київської міської ради Київський апеляційний господарський суд (судді: Моторний О.А,, Кошіль В.В., Шапран В.В.) переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 22.09.2010 р. в апеляційному порядку, постановою від 02.11.2010 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Київська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що статтею 31 Закону України "Про оренду землі" та статтею 120 Земельного кодексу України передбачено припинення права користування земельною ділянкою в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці, проте вказані норми не містять формулювання про розірвання договору оренди чи припинення правовідносин за договором оренди.

Заявник касаційної інстанції зазначає, що умова переходу права оренди земельної ділянки має визначатися у цивільно –правовій угоді, за якою переходить право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, проте, договір купівлі –продажу нерухомого майна, укладений між позивачем та третьою особою такої умови не містить, що залишено поза увагою судів.

Крім того, як зазначив скаржник, судами не були враховані приписи Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) стосовно того, що вирішення питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань відповідних рад, а згода ради як на укладення, так і на розірвання договору оренди, оформлюється у вигляді рішення ради, проте оскільки позивач не звертався до міськради з клопотанням про припинення правовідносин за спірним договором оренди, Головне управління земресурсів не виступало суб'єктом подання відповідного проекту рішення на розгляд пленарного засідання ради, і такого рішення, у даному випадку, Київською міською радою не приймалось.

Судами, на думку скаржника, не було зазначено в чому полягає порушене Київською міською радою право позивача та підстави захисту такого права в такий спосіб, оскільки, як зазначив заявник касаційної скарги, виникнення права власності на об'єкт нерухомості на підставі договору відчуження не тягне безумовного переходу права власності на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, а потребує в цьому випадку окремого договірно –правового регулювання шляхом укладення відповідних цивільно –правових угод між власником земельної ділянки і власником споруди в установленому порядку, при цьому, закон не встановлює обов'язковість укладення чи поновлення з вказаних підстав договору оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, однак передбачає переважне право власника об'єкта на земельну ділянку, на якій цей об'єкт розташований.

У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Фабрика кулінарних виробів та напівфабрикатів" просило відмовити у її задоволенні посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника та залишення ним поза увагою внесення змін до чинного законодавства, зокрема, статтю 120 Земельного кодексу України та статтю 31 Закону України "Про оренду землі".

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 16.09.2005 між ВАТ "Фабрика кулінарних виробів та напівфабрикатів" (Орендар) та Київською міською радою (Орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0839 га. за адресою: м. Київ, Мінське шосе, 4, строком на 7 років для експлуатації та обслуговування магазину "Кулінарія".

За актом прийому-передачі від 26.09.2005 Київська міська рада передала ВАТ "Фабрика кулінарних виробів та напівфабрикатів" вказану земельну ділянку.

03.08.2007 р. між ВАТ "Фабрика кулінарних виробів та напівфабрикатів" та ТОВ "Святослав" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчений 03.08.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богдановою В.М. (реєстраційний номер № 2817).

Відповідно до умов договору купівлі-продажу та акта прийому - передачі нерухомого майна від 03.08.2007 р. до ТОВ "Святослав" перейшло право власності на нежитлове приміщення площею 412,90 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, Мінське шосе, 4. Покупець набуває права власності на приміщення з моменту державної реєстрації договору в органах БТІ після повної сплати ціни приміщення, підтвердженої продавцем саме підписанням акту приймання - передачі.

Згідно відповіді Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" відповідно до даних книг реєстрації Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна по нежитловому фонду павільйон П62-А загальною площею 412,9 кв.м. (літ. В) за адресою: м. Київ, Мінське шосе, 4 на праві власності зареєстровано за ТОВ "Святослав" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 03.08.2007 приватним нотаріусом Київською міського нотаріального округу Богдановою В.М. (реєстраційний номер № 2817).

Здійснюючи судовий розгляд справи судами було встановлено, що у зв’язку з тим, що ВАТ "Фабрика кулінарних виробів та напівфабрикатів" не є власником нежилого приміщення площею 412,90 кв.м. за адресою: м. Київ, Мінське шосе, 4, він звертався до Київської міського голови з листом № 68 від 08.08.2007 р. про переукладення договору оренди землі у зв'язку з продажем нерухомого майна третій особі (а.с. 17) та з листом № 115 від 14.12.2009 про розірвання та припинення договору оренди земельної ділянки розташованої в місті Києві, Мінське шосе, 4 (а.с. 14).

При цьому, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надало листи-відповіді від 16.01.2008 № 05-358/1226та від 17.02.2010 № 07-387/4920, якими повідомило позивача, що після прийняття Київською міською радою відповідного рішення договір оренди земельної ділянки по Мінському шосе, 4 у м. Києві може бути розірвано в установленому порядку в момент реєстрації правовстановлюючих документів на земельну ділянку новим балансоутримувачем або власником будівлі (а.с. 13, 15).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ВАТ "Фабрика кулінарних виробів та напівфабрикатів" (з урахуванням заяви про зміну предмету спору а.с. 50-51) про припинення правовідносин за договором оренди земельної ділянки ВСВ № 18551, укладеного 16.09.2005 р. між позивачем та Київською міською радою, з підстав продажу позивачем майна, яке розташоване на земельній ділянці, наданій в оренду за спірним договором, третій особі.

Судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи було зазначено, що 10.12.2009 р. набрав чинності Закон України від 05.11.2009 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" (1702-17) , яким було внесено зміни, зокрема, до Земельного кодексу України (2768-14) .

Статтею 120 Земельного кодексу України (в редакції вказаного Закону) встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Разом з цим, статтею 31 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону від 05.11.2009 р.) визначені підстави для припинення договору оренди землі та встановлено, що договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

При цьому, вказана норма не передбачає припинення договору оренди земельної ділянки лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (частина 1 статті 2 вказаного Кодексу).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.

Підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення правовідношення.

Зі з місту вказаної норми вбачається, що припинення правовідношення, пов'язане з необхідністю змінити чи припинити існуюче правовідношення у зв'язку з, наприклад, зміною обставин, якими в даному випадку є продаж орендарем земельної ділянки нерухомого майна, яке розташоване на цій земельній ділянці.

При цьому, судом апеляційної інстанції було зазначено, що в силу абзацу третього частини першої статті 4 Господарського кодексу України земельні відносини не є предметом регулювання цього кодексу, натомість земельні відносини, в тому числі щодо оренди земельної ділянки регулюються спеціальними нормами, зокрема Земельним кодексом України (2768-14) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) .

Враховуючи викладене та приписи законодавства, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанції стосовно невідповідність приписам чинного законодавства доводів відповідача щодо неправильно обраного позивачем способу захисту порушеного права, а також висновок судів про задоволення позовних вимог ВАТ "Фабрика кулінарних виробів та напівфабрикатів" про припинення правовідносин між позивачем та напівфабрикатів"та Київською міською радою за договором оренди земельної ділянки від 16.09.2005, оскільки позивач не є власником нежилого приміщення площею 412,90 кв.м. за адресою: м. Київ, Мінське шосе, 4, а право власності на даний об’єкт перейшло згідно з договором купівлі-продажу від 03.08.2007 до ТОВ "Святослав".

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

А тому, беручи до уваги встановлені під час здійснення судового провадження обставини справи, на підставі оцінених судами першої та апеляційної інстанції наявних у матеріалах справи доказів за приписами статей 42 –43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника судова колегія вважає непереконливими, такими що не відповідають приписам чинного законодавства, та такими, що спростовуються встановленими під час розгляду обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 р. у справі № 36/197 та рішення господарського суду м. Києва від 22.09.2010 р. залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.