Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.10.2010 (суддя Фаєр Ю.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 (судді: Ліпчанська Н.В., Андрєєва Е.І., Мацюра П.Ф.), позов задоволено частково шляхом стягнення з відповідача (орендаря) на користь позивача (орендодавця) 25743,08 грн. заборгованості з відшкодування земельного податку за договором оренди від 02.08.2000р., сплаченого позивачем за період з липня 2007 року по травень 2010 року. В решті позовних вимог відмовлено у зв’язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

ЗАТ "Наталка-Маркет" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати повністю та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме ст.ст. 6, 797 ЦК України та ст. 13 Закону України "Про оренду землі". Зокрема, скаржник вважає, що обов'язок сплати земельного податку виникає у орендаря будівлі з моменту оформлення договору оренди (суборенди) земельної ділянки, а з товариством вказаний договір оренди не укладався. На думку заявника, договір оренди будівлі (споруди) не може бути підставою для стягнення плати за землю з орендаря будівлі.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом (2535-12) . Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

02.08.2000р. між Підприємством (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено договір оренди державного нерухомого майна, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею (з врахуванням гаража та сходових клітин) 1219,4 кв.м., територіально розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 7а, які знаходяться на балансі Підприємства, юридична адреса: м.Одеса, вул.Приморська,7, вартість якого визначена відповідно до акту оцінки вартості майна і складає 504905 грн. з метою використання для організації (розміщення) здійснення торгівлі продовольчими товарами /крім товарів підакцизної групи/ (п.1.1 договору - а.с.9-10).

Згідно п.5.7 договору орендар зобов’язався самостійно укладати договори на користування комунальними та іншими послугами. Оплата за укладеними договорами на користування комунальними та іншими послугами здійснюється орендарем самостійно, за власний рахунок. Відповідальність за невиконання зобов’язань за договорами, укладеними орендарем, несе останній. Орендар відшкодовує витрати орендодавця у зв’язку зі сплатою останнім платежів до бюджету, пов’язаних із утриманням об’єкта оренди протягом 15 робочих днів .

Згідно п.10.2 даного договору цей договір набуває чинності з дати підписання (з 02.08.2000р.) та діє до 02.08.2025р.

В період з 08.12.2008р. по 22.01.2009р. Контрольно-ревізійним управлінням в Одеській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Підприємства, зокрема, дотримання чинного законодавства при наданні майна в оренду з 01.01.2007р. по 01.10.2008р. За результатами даної перевірки складено акт від 28.01.2009 №05-13/22, в якому зазначено, що за період перевірки бухгалтерією Підприємства виставлялися рахунки орендарю на компенсацію земельного податку, у зв’язку з чим, в порушення ч.1 ст. 193 ГК України та ч.1 ст. 526 ЦК України внаслідок невиконання орендарем умов п.5.7 договору (компенсації обов’язкових платежів до бюджету - земельного податку) Підприємством недоотримані кошти за 2007р. - 9 місяців 2008р. у сумі 16670,11 грн., у т.ч. 2007р. –9412,06 грн., 9 місяців 2008р. - 7258,05 грн. (а.с.44-47).

Платіжними дорученнями №233 від 14.05.2010р. на суму 983,42 грн., №169 від 09.04.2010р. на суму 983,42 грн., №140 від 22.03.2010р. на суму 983,42 грн., №100 від 03.03.2010р. на суму 983,42 грн., №25 від 29.01.2010р. на суму 929,04 грн., №1023 від 29.12.2009р. на суму 929,04 грн., №920 від 11.11.2009р. на суму 1858,08 грн., №832 від 30.09.2009р. на суму 929,04 грн., №0696 від 21.08.2009р. на суму 929,04 грн., №0654 від 24.07.2009р. на суму 929,04 грн., №0506 від 12.06.2009р. на суму 1858,08 грн., №0317 від 15.04.2009р. на суму 12464,62 грн., №379 від 01.07.2010р. на суму 983,42 грн. Підприємство сплатило податок на землю за 2008-2009роки та 5 місяців 2010р. на загальну суму 25743,08 грн. (а.с.15-27).

Листом від 21.07.2010 №041/395/662 Підприємство направило на адресу відповідача рахунки на відшкодування компенсації витрат по земельному податку №СФ-041 від 21.07.2010 на суму 36538,87 грн. за період з липня 2007р. по травень 2010р. та №СФ-042 від 21.07.2010 на суму 1180,10 грн. за червень 2010р.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору оренди від 02.08.2000р., акта перевірки від 28.01.2009 №05-13/22, первинних платіжних документів та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем (орендарем) не спростовано факт виникнення у останнього передбаченого п.5.7 вказаного договору обов'язку відшкодувати позивачу (орендодавцю) обов'язкові бюджетні платежі до з земельного податку в розмірі 25743,08 грн. за період з липня 2007 року по травень 2010 року, які (платежі) пов'язані з утриманням об'єкта оренди (нежилих приміщень).

Наявні заперечення скаржника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами умов договору оренди державного нерухомого майна від 02.08.2000р., який, на думку заявника, не може бути підставою для стягнення плати за землю з орендаря будівлі.

Однак, такі твердження не заслуговують на увагу, оскільки згідно зі ст.204 (Презумпція правомірності правочину) ЦК України (435-15) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Адже, з матеріалів справи не вбачається та заявником не доведено оспорювання та визнання недійсним п.5.7 договору оренди від 02.08.2000р. у встановленому порядку з підстав його невідповідності земельному законодавству.

Касаційна інстанція також відхиляє помилкові посилання заявника в обґрунтування своїх заперечень на ст. 797 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, оскільки вказана правова норма не має зворотної дії щодо договору оренди від 02.08.2000р.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 у справі №34/118-10-3284 залишити без змін, а касаційну скаргу ЗАТ "Наталка-Маркет" - без задоволення.