Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.07.2010 (суддя Корнієнко В.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2010 (судді: Геза Т.Д., Акулова Н.В., Приходько І.В.), позов задоволено частково - на підставі ст.ст. 526, 549, ч.2 ст. 625 ЦК України та ст. 193 ГК України стягнуто з відповідача на користь позивача 145037,66 грн. заборгованості по лізинговим платежам за договором фінансового лізингу від 13.02.2008 №080213-54/ФЛ-Ю-О за січень-липень 2010р., 4043,87 грн. пені, 606,84 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 614,78 грн. В решті позовних вимог (про стягнення 75437,45 грн. заборгованості по скоригованим лізинговим платежам та відповідних нарахувань на цю суму) відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Рішення мотивоване тими обставинами, що згідно умов додаткової угоди від 16.12.2009 до договору фінансового лізингу від 13.02.2008 сторони зазначили, що з 25.12.2009р. відповідач сплачує поточні (не прострочені) лізингові платежі за договором згідно Графіку сплати лізингових платежів №1 з коригуванням їх розміру на зміну курсу гривні до долару США (п.3.4.1 договору). Підставою для сплати відповідачем відкоригованих лізингових платежів є рахунок позивача, в якому вказується курс гривні до долару США на відповідну дату. Позивач не надав суду доказів направлення відповідачу до пред’явлення позову рахунків за період з січня по липень 2010р. із зазначенням лізингових платежів, які скориговані на курс долару США, так як підставою внесення скоригованих лізингових платежів є виключно рахунки позивача. Так як відповідач не одержував рахунків зі скоригованими на курс долару США лізинговими платежами, тому у нього не виникло обов’язку сплачувати ці скореговані платежі. Позивач зобов’язаний був внести за спірний період лізингові платежі виключно у розмірах, встановлених графіками сплати лізингових платежів №1 і №2 (всього у сумі 145037,66 грн.).

ТОВ "Автотрейд" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Луганської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме п.6 ст. 3, ст.ст. 5, 632 ЦК України, ст.ст. 180, 189 ГК України та ст.ст. 43, 60 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на неправомірне та необґрунтоване залишення без розгляду зустрічної позовної заяви судом першої інстанції, що вплинуло на результати розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Згідно умов укладеного між сторонами договору фінансового лізингу від 13.02.2008 №080213-54/ФЛ-Ю-О позивач на умовах фінансового лізингу передав відповідачу строком на 25 місяців (з моменту підписання акту приймання-передачі) машини та механізми (підйомники, стенд шиномонтажний, компресори та інше), загальною вартістю 541666,36 грн. що підтверджується матеріалами справи.

За умовами договору відповідач зобов’язався сплачувати позивачу лізингові платежі у розмірі, передбаченому додатком №1 до договору (графіком сплати лізингових платежів).

01.03.2009р. між сторонами була укладена додаткова угода до цього договору лізингу, згідно якої сторони домовились, що відповідач буде здійснювати лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору) з наступним їх коригуванням на зміну курсу гривні до долару США за встановленим договором порядком (п.3.4.1).

16.12.2009р. між сторонами була укладена ще одна додаткова угода до вищевказаного договору лізингу, згідно якої відповідач визнав, що станом на 16.12.2009р. має перед позивачем прострочену заборгованість за нарахованими та несплаченими лізинговими платежами у сумі 53338,56 грн., та зобов’язаний сплачувати їх відповідно до графіку сплати лізингових платежів №2 (додаток №1 до цієї додаткової угоди).

У додатковій угоді від 16.12.2009 сторони зазначили, що 20.12.2009р. відповідач сплачує поточні (не прострочені) лізингові платежі за договором згідно графіку сплати лізингових платежів №1 (додаток №1 до цієї додаткової угоди) з коригуванням їх розмірів на зміну курсу гривні до долару США за встановленим договором порядком (п.3.4.1 договору).

Згідно п.3.4.1 додаткової угоди до договору фінансового лізингу №080213-54/ФЛ-Ю-О Лізингоодержувач зобов’язаний на вимогу Лізингодавця сплатити суму збільшення відповідного лізингового платежу протягом двох робочих днів з моменту виставлення Лізингодавцем відповідного рахунку (а.с.30 том 1). Тобто підставою для сплати відповідачем цих відкоригованих лізингових платежів є рахунок позивача.

Тому, посилання позивача, що відповідач повинен був сплачувати платежі з самостійним коригуванням платежів, спростовується умовами укладеного договору між сторонами договору.

У порушення вимог договору відповідач не вніс чергові лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів №1 та №2 за січень-липень 2010р. (всього на суму 145037,66 грн.).

Борг за вказаними лізинговими платежами за графіками №1 і №2 складає 145037,66 грн., підтверджується матеріалами справи і обґрунтовано стягнуто судом першої інстанції.

В решті позовних вимог щодо стягнення боргу судом обґрунтовано відмовлено за безпідставністю цих вимог, так як до пред’явлення позову відповідач не одержував рахунків позивача із скоригованими на курс долару США лізинговими платежами.

Суми пені, втрат від інфляції та 3% річних за періоди, вказані позивачем у позові та уточненнях до позову від 30.07.2010, стягнуті з відповідача обґрунтовано з урахуванням суми основного боргу, стягнутої судом.

Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду зустрічний позов, який був поданий у судовому засіданні суду першої інстанції 30.07.2010р., не підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, в протоколі судового засідання від 30.07.2010р. відсутнє зазначення про подання відповідачем зустрічного позову. В матеріалах справи відсутній зустрічний позов, а також відсутні письмове зауваження відповідача з приводу допущених в протоколі неправильностей або неповноти (ст. 81 ГПК України).

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки умов договору фінансового лізингу від 13.02.2008 №080213-54/ФЛ-Ю-О, додаткових угод до нього від 01.03.2009 та від 16.12.2009, графіків сплати лізингових платежів №1 та №2 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано факт існування заборгованості останнього в сумі 145037,66 грн. по лізинговим платежам за січень-липень 2010р., та подальше правомірне нарахування лізингодавцем 4043,87 грн. пені, 606,84 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 614,78 грн. на вказану суму основного боргу у зв'язку з простроченням внесення платежів.

При цьому, судами правомірно відмовлено у стягненні 75437,45 грн. заборгованості по скоригованим лізинговим платежам та відповідних нарахувань на цю суму з мотивів недоведеності отримання відповідачем рахунків, як підстави для оплати таких платежів, та обумовленого цим ненастанням договірного обов'язку лізингоодержувача по їх оплаті.

Наявні заперечення скаржника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів (додаткових угод від 01.03.2009 та від 16.12.2009 до договору фінансового лізингу від 13.02.2008 №080213-54/ФЛ-Ю-О, графіки сплати лізингових платежів №1 та №2), однак, згідно імперативних приписів ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти докази.

Колегія також відхиляє передчасні твердження заявника щодо необґрунтованого залишення без розгляду зустрічної позовної заяви ТОВ "Автотрейд" судом першої інстанції, оскільки вказані доводи зводяться виключно до заперечень щодо законності та обґрунтованості чинної ухвали господарського суду Луганської області від 30.07.2010 (а.с.146), яка виходячи зі змісту ст. 106 ГПК України може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку. Доказів апеляційного оскарження та скасування даної ухвали матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

За таких обставин, касаційна інстанція в рамках даного провадження не вправі надавати оцінку вказаній ухвалі на предмет наявності підстав для її винесення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2010 у справі №18/136 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Автотрейд" - без задоволення.