Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2010 (суддя Суховаров А.В.), винесеною на підставі ст. 121 ГПК України, задоволено заяву ДП "Придніпровська залізниця" про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2010 шляхом надання боржнику розстрочки на 10 місяців.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2010 (судді: Білецька Л.М., Тищик І.В., Верхогляд Т.А.) ухвалу скасовано, заяву ДП "Придніпровська залізниця" про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2010 залишено без задоволення.

ДП "Придніпровська залізниця" та заступник прокурора Дніпропетровської області в поданих касаційних скаргах просять постанову від 09.12.2010 скасувати, ухвалу від 09.11.2010 залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 75 ГК України та ст. 121 ГПК України. Зокрема, скаржники вважають, що у фінансовому плані державного підприємства на 2010 рік, затвердженого розпорядженням КМ України від 23.06.2010 №1276-р (1276-2010-р) та виконання якого повинен неухильно дотримуватися відповідач, не передбачено можливості сплати лізингових платежів з урахуванням зміни курсу гривні НБУ щодо валюти зобов’язання. На думку заявників, відповідач, який є підприємством стратегічного значення для економіки та безпеки держави, знаходиться у скрутному фінансовому становищі, має значну кредиторську заборгованість на користь різних кредиторів та значну непогашену дебіторську заборгованість, в зв’язку з чим ненадання розстрочки виконання рішення в подальшому може призвести до значного ускладнення діяльності підприємства.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін і прокуратури, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Скасовуючи ухвалу про задоволення заяви боржника про розстрочку виконання судового рішення, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Відповідач веде систематичну господарську діяльність, має доходи, що не спростовується останнім. Відтак, тяжкий фінансовий стан та борги відповідача чи можливість їх виникнення перед третіми особами, а також наявність заборгованості інших осіб перед відповідачем не можуть вважатися винятковими обставинами в розумінні ст. 121 ГПК України.

Обставини, на які вказує відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для боржника в даний час та на можливість настання для нього негативних наслідків, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання судового рішення у даній справі.

Всупереч вимог ст. 33 ГПК України боржник не надав доказів на підтвердження обставин, що зазначені ним у якості підстав для розстрочення виконання рішення суду. Більше того, відповідач не довів факту наявності тяжкого фінансового стану, зокрема, не надав ані річного балансу, ані інших бухгалтерських документів, а довідка про фінансово-економічний стан ДП "Придніпровська залізниця" не є беззаперечним доказом скрутного становища боржника.

Колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови .

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Апеляційна інстанція в обґрунтування підстав для відмови в задоволенні заяви боржника про надання розстрочки виконання судового рішення правомірно послалася на недоведеність виняткової сукупності обставин, які б свідчили про тяжкий фінансово-економічний стан ДП "Придніпровська залізниця", та унеможливлюють виконання судового рішення протягом короткого часу, а саме: суцільна збитковість господарської діяльності товариства у 2010 році, неможливість стягнення відповідачем дебіторської заборгованості з інших осіб.

Тим більше, що виходячи зі змісту ст. 617 ЦК України недодержання своїх обов’язків контрагентами боржника не звільняє останнього (лізингоодержувача) від відповідальності за порушення договірного зобов’язання перед позивачем (лізингодавцем).

Натомість судом апеляційної інстанції достеменно встановлено та місцевим господарським судом і заявниками не спростовано одержання відповідачем у 2010 році доходів від систематичної господарської діяльності.

Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржників в обґрунтування своїх заперечень на те, що у фінансовому плані державного підприємства на 2010 рік, затвердженого розпорядженням КМ України від 23.06.2010 №1276-р (1276-2010-р) та виконання якого повинен неухильно дотримуватися відповідач, не передбачено можливості сплати лізингових платежів з урахуванням зміни курсу гривні НБУ щодо валюти зобов’язання, оскільки, як правильно зазначив позивач у відзивах на касаційні скарги, договір фінансового лізингу, внаслідок неналежного виконання якого з відповідача судовим рішенням у даній справі стягнуто заборгованість, був укладений ще у 2007 році, в зв’язку з чим відповідач, складаючи фінансовий план на 2010 рік, мав передбачати у них кошти, необхідні для своєчасної та повної сплати лізингових платежів.

Так само відповідач не обґрунтував, яким чином сам по собі його статус державного підприємства стратегічного значення для економіки та безпеки держави може завадити виконанню судового рішення чи свідчити про скрутне (збиткове) становище боржника.

Водночас, інші припущення боржника та прокуратури про наявність поважних причин для надання розстрочки колегія не може прийняти до уваги з огляду на наступне.

Право місцевого господарського суду вирішувати питання про розстрочку виконання рішення у виняткових випадках передбачено ч.1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, відповідно до ч.ч.1,2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Разом з тим, згідно імперативних вимог ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням . Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту приписів ч.ч.1,2 ст. 101, ст.ст. 1115, 1117 та ч.1 ст. 121 ГПК України повноваження на надання розстрочки виконання судового рішення мають саме суди першої та апеляційної інстанцій, які на відміну від касаційної інстанції, наділені правом на встановлення наявності чи відсутності таких виняткових обставин, як-от: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін (тяжкий фінансовий стан боржника тощо); інші інтереси сторін, що мають істотне значення, оскільки саме ці обставини можуть бути достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Зважаючи на вищенаведене, касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2010 у справі №17/241-10 залишити без змін, а касаційні скарги ДП "Придніпровська залізниця" та заступника прокурора Дніпропетровської області –без задоволення.