Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Ухвалою від 13.01.2011 р. колегію суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді Гоголь Т.Г., Рогач Л.І., касаційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 08.02.2011 р.

У зв'язку з виходом з відпустки судді Волковицької Н.О., у судовому засіданні 08.02.2011 р. справа розглядалась по суті колегією суддів у складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді – Волковицька Н.О., Рогач Л.І., утвореному за розпорядженням від 02.02.2011 р. Відводів складу суддів не заявлено.

Прокурор м. Калуша в інтересах держави в особі відділу капітального будівництва Калуської міської ради звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до СП ТОВ "Авалон" про стягнення з відповідача 213 178, 60 грн., посилаючись на приписи статей 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 173- 175, 179, 216 та 218 Господарського кодексу України та умови договору від 06.03.2007 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що умовами укладеного між сторонами договору від 06.03.2007 р. на суму 399 678, 60 грн., яким передбачалась сплата вказаної суми протягом 12 місяців з дати укладення договору, а додатком до договору № 2 встановлений графік оплати коштів замовника (інвестора), що залучаються на розвиток інфраструктури м. Калуш, який відповідачем не виконується, у зв’язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість.

Рішенням господарського суду Івано –Франківської області від 15.04.2010 р. (суддя Булка В.І.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з СП ТОВ "Авалон" на користь Відділу капітального будівництва Калуської міської ради 213 178, 60грн. заборгованості, з огляду на доведеність та обґрунтованість позовних вимог.

За апеляційною скаргою СП ТОВ "Авалон" Львівський апеляційний господарський суд (судді: Юрченко Я.О., Давид Л.Л., Якімець Г.Г.) переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, постановою від 21.09.2010 р. скасував його в частині стягнення з відповідача 82 278, 60 грн., і в цій частині позову відмовив. В частині стягнення з СП ТОВ "Авалон" на користь Відділу капітального будівництва Калуської міської ради 130 900 грн. заборгованості, рішення залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент звернення з позовом до суду, залишок несплачених коштів замовника СП ТОВ "Авалон", що залучаються на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Калуша за договором № 12/07-і від 06.03.2007 р., складає 213178,90 грн., при цьому згідно із графіком сплати вказаних коштів, встановленим сторонами, строк сплати 82 278,60 грн. ще не настав.

СП ТОВ "Авалон" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а також неповним з’ясуванням судами всіх обставин справи.

Скаржник зазначив, що судом першої інстанції були порушені приписи статті 29 Господарського процесуального кодексу України, що було залишено поза увагою суду апеляційної інстанції, щодо правомірності подання прокурором даного позову.

Заявник касаційної скарги зазначає, що починаючи з 14.01.2009 р., з урахуванням набрання чинності Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) , зі змісту частини 3 статті 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" вбачається, що внесок замовника на розвиток інженерно –транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту повинен сплачуватися після прийняття об’єкта в експлуатацію, а не до дати введення його в експлуатацію, як це передбачено пунктом 3.1.1 договору.

Проте, як вважає скаржник, судами залишилось поза увагою те, що вказаний пункт договору, який є підставою для стягнення коштів, не був приведений у відповідність до змін, що відбулися у чинному законодавстві, а тому підлягає застосуванню норма закону, натомість судами не враховано, що момент виконання зобов’язань зі сплати коштів відповідачем, в силу статті 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій", не настав.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо: залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища. Закон України "Про планування та забудову територій" (1699-14) передбачає, що вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення граничного розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів" № 1930 від 30.12.2000 р. (1930-2000-п) встановлено, що граничний розмір залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування, не може перевищувати 25 відсотків вартості будівництва об'єкта незалежно від його функціонального призначення.

Рішенням Калуської міської ради № 118 від 18.09.2006 р. введено в дію Положення "Про порядок залучення коштів замовників (інвесторів) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Калуша".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, на виконання вказаного рішення ради, 06.03.2007 р. між Відділом капітального будівництва Калуської міської ради (Одержувач) та СП ТОВ "Авалон" (Замовник) було укладено договір № 12/07-і про залучення коштів замовників (інвесторів) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Калуша, відповідно до розділу 1 якого предметом даного договору є залучення коштів замовника (відповідача) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Калуша відповідно до Положення "Про порядок залучення та визначення розмірів коштів замовників (інвесторів) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Калуша".

Згідно з пунктом 2.1 договору, розмір коштів Замовника, що залучаються на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Калуша становить 399678,60 грн., що складає 5% опосередкованої вартості будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщенням комерційного призначення на вулиці Підвальній в м. Калуші.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 розділу 3 договору, Замовник зобов’язувався протягом 12 місяців з дати підписання даного договору, але не пізніше дати введення вищезазначеного об’єкту в експлуатацію, перерахувати суму в розмірі 399678,60 грн. до фонду розвитку міста.

Згідно з підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 договору Одержувач зобов’язувався використовувати кошти, перераховані замовником, на розвиток інфраструктури м. Калуша згідно з Положенням.

Згідно з розділу 4 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту остаточного виконання сторонами, але в будь-якому випадку до прийняття вищевказаного об’єкту в експлуатацію (пункт 4.1); зобов’язання, що виникли у сторін під час дії даного договору, повинні бути належно виконані, незалежно від виконання пункту 3.1.1. (пункт 4.2договору); зміни та доповнення до договору вносяться у письмовій формі за згодою сторін (пункт 4.3).

Розділом 8 договору сторони передбачили наявність додатків до даного договору: додаток № 1 - Розрахунок розміру коштів, що залучаються, та додаток № 2 –Графік оплати коштів, що залучаються.

Судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи було встановлено, що договір № 12/07-і про залучення коштів замовників (інвесторів) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Калуша від 06.03.2007 р. укладений в межах чинного законодавства і є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним.

Згідно з Розрахунком розміру коштів Замовника (інвестора), що залучаються на розвиток інфраструктури м. Калуш, який є додатком до договору № 12/07-і від 06.03.2007р., загальна сума коштів СП ТОВ "Авалон", що залучається до оплати, становить 399678,60 грн., що також відповідає пункту 2.1 розділу 2 договору.

Згідно з Графіком оплати коштів Замовника (інвестора), що залучаються на розвиток інфраструктури м. Калуш, який є додатком № 2 до договору № 12/07-і від 06.03.2007р., для СП ТОВ "Авалон" встановлено наступний графік оплати коштів, що залучаються: 30.08.2009р. –20000грн.; 30.09.2009р. –20000 грн.; 30.10.2009р. –27500 грн.; 30.11.2009р. –27500 грн.; 30.12.2009р. –28500 грн.; 30.01.2010р. –27400 грн.; 30.02.2010р. –28000 грн.; 30.03.2010р. –27139,3 грн.; 30.04.2010р. –27139,3 грн.; всього 233178,60 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами під час розгляду справи було встановлено, що сторони змін та доповнень до пункту 2.1 розділу 2 договору, яким встановлено розмір коштів Замовника –СП ТОВ "Авалон", що залучаються на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Калуша, в сумі 399678,60 грн., не вносили, а також розрахунку розміру коштів Замовника (інвестора), що залучаються на розвиток інфраструктури м. Калуш, який є додатком до договору № 12/07-і від 06.03.2007 р. та узгоджується з пунктом 2.1 розділу 2 договору, не змінювали.

Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що сума залучених коштів в частині 233 178,60 грн., щодо якої сторонами встановлено графік оплати згідно з "Графіком оплати коштів замовника (інвестора), що залучаються на розвиток інфраструктури м. Калуш", (додаток № 2 до договору № 12/07-і від 06.03.2007 р.) є різницею між сумою визначеною сторонами у пункті 2.1 розділу 2 договору, що становить 399678,60 грн. та загальною сумою сплати у розмірі 166 500 грн., здійсненою відповідачем за договором № 12/07-і від 06.03.2007 р. у період з жовтня 2007 р. по липень 2007 р. згідно з платіжними дорученнями: № 1820 від 15.10.2007р. на суму 30000 грн., № 18828 від 16.10.2007р. на суму 20000 грн., № 4823 від 15.07.2009р. на суму 116500 грн.

Залишок несплачених коштів Замовника, що залучаються на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Калуша за договором № 12/07-і від 06.03.2007 р., на момент заявлення позову, складає 213178,90 грн.

Проте, виходячи з встановленого сторонами Графіку оплати коштів, на момент заявлення позову (17.02.2010 р.) простроченою була лише сума у загальному розмірі 130 900 грн. по термінах сплати з 30.09.2009 р. до 30.01.2010 р., тобто решта коштів в сумі 82 278,60 грн. ще не була боргом (періоди сплати: до 30.02.2010 р. –28000 грн., до 30.03.2010 р. –27139,3 грн., до 30.04.2010 р. –27139,3 грн.), у зв’язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на момент заявлення позову сума простроченої заборгованості відповідача перед позивачем становила 130900 грн., а строк сплати 82278,60 грн. ще не настав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

А тому, беручи до уваги встановлені під час здійснення судового провадження обставини справи, на підставі оцінених судом апеляційної інстанції наявних у матеріалах справи доказів за приписами статей 42 –43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , судова колегія вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника судова колегія вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають встановленим судами обставинам справи та приписам чинного законодавства, як й не приймаються доводи скаржника щодо порушення судами приписів статті 29 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказані доводи є необґрунтованими.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р. у справі № П-14/30 господарського суду Івано - Франківської області залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.