Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

Коробенка Г.П.

За участю представників : Київської регіональної спілки споживчої кооперації –Ситенка О.Д.; арбітражного керуючого ОСОБА_1. – Ставінчук М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Київської регіональної спілки споживчої кооперації

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 р. та рішення господарського суду м.Києва від 20.09.2010 р. по справі № 2/295 за позовом Київської регіональної спілки споживчої кооперації до СПД - арбітражного керуючого ОСОБА_1., Баришівської селищної ради, за участю третіх осіб: ТОВ "Торговий дім "Логос", Підприємство "Модус" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" про стягнення 12 391 980 грн., -

Позивач - Київська регіональна спілка споживчої кооперації в червні 2004 р. звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до СПД - арбітражного керуючого ОСОБА_1. та Баришівської селищної ради про стягнення з відповідачів солідарно 3230000,00 грн.

Заявою від 09.01.2006 р. позивач збільшив розмір позовних вимог на 402173,00 грн. та всього просив стягнути з відповідачів 3632173,00 грн., 23.06.2010 р. позивачем подана заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій він просить стягнути з відповідачів солідарно 12391980,00 грн.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 08.09.2010 р. залучено до участі у справі № 2/295 в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ТОВ "Торговий дім "Логос", Підприємство "Модус" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України".

Рішенням господарського суду м.Києва від 20.09.2010 р. по справі № 2/295 /суддя Удалова О.Г./ в задоволенні позову відмовлено, у зв'язку з безпідставністю заявлених позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 р. по справі № 2/295 /судді : Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Вербицька О.В./ рішення господарського суду м. Києва від 20.09.2010 р. залишено без змін, апеляційна скарга позивача без задоволення.

В касаційній скарзі Київська регіональна спілка споживчої кооперації просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 р. та рішення господарського суду м.Києва від 20.09.2010 р., посилаючись на те, що вони постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою господарського суду Київської області від 18.11.2003 р. Баришівське ПЗП Київської облспоживспілки визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого ОСОБА_1., який, відповідно до вимог ст.ст.22, 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" здійснював пошук майна боржника.

29.01.2004 р. виконавчим комітетом Баришівської селищної ради прийнято рішення № 6 "Про дозвіл на видачу свідоцтва про право власності", відповідно до якого, розглянувши клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_1. про дозвіл на видачу свідоцтва про право власності на будівлі та споруди цілісного майнового комплексу, який знаходиться в смт. Баришівка по вул. Торф’яна, 8, виконком вирішив дозволити Баришівському БТІ видати свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс, що складається з визначених у вказаному рішенні будівель і споруд та належать Баришівському ПЗП. Баришівське БТІ, на підставі даного рішення, 09.02.2004 р. надало витяг про реєстрацію права власності на вищезазначене нерухоме майно.

31.01.2004 р. ПП "Автоексперт", який є суб’єктом оціночної діяльності, складені звіти про незалежну оцінку обладнання, що належить Баришівському ПЗП і 13.02.2004 р. зазначені звіти затверджені комітетом кредиторів Баришівського ПЗП Київської облспоживспілки.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.02.2004 р. по справі №1/3-2004 відмовлено Київській регіональній спілці споживчої кооперації в задоволенні позову про визнання права власності на цілісний майновий комплекс переробно-заготівельного підприємства, що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Баришівка, вул. Торф’яна, 8. В подальшому, рішенням господарського суду Київської області від 16.06.2004 р. по справі №1/3-2004/5 переглянуто за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 11.02.2004 р., зазначене рішення скасовано, прийнято нове рішення по справі, яким визнано за Київською регіональною спілкою споживчої кооперації право власності на цілісний майновий комплекс Баришевського ПЗП.

Рішенням комітету кредиторів Баришевського ПЗП 13.02.2004 р. вирішено здійснити продаж нерухомого майна банкрута як цілісного майнового комплексу на відкритих торгах або на біржі шляхом укладення біржової угоди та встановити початкову ціну продажу у розмірі, визначеному звітом про незалежну оцінку вартості майна з урахуванням ПДВ 20%, обладнання підприємства виставити на продаж на біржі або продати шляхом укладання договору купівлі-продажу безпосередньо з покупцем та встановити мінімальну ціну продажу, що визначена звітом про незалежну оцінку вартості майна з урахуванням ПДВ 20%.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.02.2004 р. по справі № 61/4-04 накладений арешт на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: 07500, Київська область, смт. Баришівка, вул. Торф’яна, 8.

09.03.2004 р. між Баришівським ПЗП Київської облспоживспілки, в особі ліквідатора ОСОБА_1. та ТОВ "Торговий дім "Логос" укладений договір № 07/03/04, відповідно до умов якого, Баришівське ПЗП зобов’язалось передати у власність ТОВ ТД "Логос" обладнання, а ТОВ ТД "Логос" зобов’язався прийняти це майно та оплатити його на умовах вказаного договору. Передбачений пунктом 1.2 договору № 07/03/04 акт приймання-передачі складений сторонами 10.03.2004 р. ТД "Логос" виконав свої грошові зобов’язання перед Баришівським ПЗП за договором № 07/03/04 у повному обсязі, так 11.03.2004 р. ТД "Логос" перерахував Баришівському ПЗП грошову суму в розмірі 45000,00 грн., яка складає повну ціну майна, відповідно до п. 3.2 договору.

Відповідно до протоколу біржових торгів на Київській універсальній біржі від 19.03.2004 р., в результаті торгів продано БК № 592 ТОВ "Анатоль+" прес гідравлічний, "Бухер" НР-5000, ємність молочна Я-1 ОСВ-6 (шість одиниць), який належить Баришівському ПЗП за ціною 106400,00 грн. В той же день, 19.03.2004 р. між членами біржі ВКФ "Анатоль+", які діяли

в інтересах Баришівського ПЗП та в інтересах підприємства "Модус" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", відповідно, укладено біржовий контракт за реєстраційним № Т-111/04, відповідно до умов якого, підприємство "Модус" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" купило такий товар: а) прес гідравлічний "Бухер" НР 5000; б) ємність молочна Я-1 ОСВ –6 (шість одиниць), за ціною, включаючи ПДВ 106400,00 грн.

22.03.2004 р. на банківський рахунок боржника - Баришівського ПЗП зарахована оплата по біржовому контракту № Т-111/04 в сумі 103 208,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2004 р. по справі №266/2б-2002 визнано незаконними та неправомірними дії ліквідатора ОСОБА_1. щодо відчуження іншим особам спірного майна, а саме цілісного майнового комплексу, що розташований за адресою : 07500, Київська область, смт. Баришівка, вул. Торф’яна, 8, на яке накладено арешт ухвалою господарського суду Київської області від 12.02.2004 р. по справі № 61/4-04 (т.1, а.с.26).

Рішенням господарського суду Київської області від 25.03.2004 р. по справі № 61/4-04 визнано недійсним рішення виконавчого комітету Баришівської селищної ради Київської області № 6 від 29.01.2004 р. про надання Баришевському БТІ дозволу на видання Баришівському ПЗП свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою : 07500, Київська область, смт. Баришівка, вул. Торф’яна, 8 та про визнання не чинним свідоцтва на право власності на даний об’єкт нерухомості (т.1, а.с.15, 16).

Позов заявлено про відшкодування збитків, які виникли, як вважає позивач внаслідок неправомірних дій відповідачів, а саме: зі сторони ліквідатора Баришівського переробно-заготівельного підприємства Київської облспоживспілки ОСОБА_1., –укладення договорів на відчуження майна в процедурі ліквідації Баришівського ПЗП Київської облспоживспілки, а зі сторони Баришівської селищної ради –прийняття рішення про надання дозволу на видачу свідоцтва про право власності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд як першої так і апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено наявність в діях кожного з відповідачів - арбітражного керуючого ОСОБА_1. та Баришівської селищної ради всіх ознак цивільного правопорушення, які б у сукупності свідчили про існування у кожного з них солідарного обов’язку перед позивачем відшкодувати збитки, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про порушення відповідачами вимог законодавства, внаслідок яких позивачу нанесені збитки, так, в матеріалах справи відсутні докази неправомірності укладення між Баришівським ПЗП Київської облспоживспілки, в особі ліквідатора ОСОБА_1. та ТОВ "Торговий дім "Логос" і підприємством "Модус" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" договорів купівлі-продажу рухомого майна.

Відповідно до ст.ст. 203, 204 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як було правильно зазначено господарськими судами попередніх інстанцій, посилання позивача, на підтвердження своїх вимог, які свідчать про незаконність дій ліквідатора Баришівського ПЗП Київської облспоживспілки ОСОБА_1. на ухвалу господарського суду Київської області від 12.02.2004 р. по справі № 61/4-04 про вжиття запобіжних заходів, є необгрунтованим, так як даною ухвалою накладений арешт лише на спірне нерухоме майно, а за укладеними ліквідатором ОСОБА_1. договорами нерухоме майно не передавалось, крім того, вказаний в резолютивній частині ухвали від 12.02.2004 р. перелік належних позивачеві об’єктів ЦМК Баришівського ПЗП не містить проданого ліквідатором ОСОБА_1. майна.

Також, як було правильно зазначено господарськими судами попередніх інстанції, позивачем не доведено наявність вини в діях Баришівської селищної ради, що спричинила шкоду позивачу, оскільки виконавчим комітетом Баришівської селищної ради надавався дозвіл на видачу свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс переробно-заготівельного підприємства, тобто нерухомого майна, а ліквідатором ОСОБА_1. відчужувалось рухоме майно.

В порушення вимог ст. 33 ГПК України, позивач не надав суду належні докази того, на підтвердження своїх вимог, зокрема, позивачем не надано доказів належності йому майна, яке було предметом відчуження за договорами між Баришівським ПЗП в особі ліквідатора ОСОБА_1. та покупцями - ТОВ "Торговий дім "Логос" і підприємством "Модус" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України".

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій, дійшли до обґрунтованого висновку, що позов Київської регіональної спілки споживчої кооперації до арбітражного керуючого ОСОБА_1. та Баришівської селищної ради про стягнення збитків в сумі 12 391 980 грн. задоволенню не підлягає.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 р. та рішення господарського суду м.Києва від 20.09.2010 р. по справі № 2/295 постановлені у відповідності до вимог закону та фактичних обставин справи і підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Київської регіональної спілки споживчої кооперації залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 р. та рішення господарського суду м.Києва від 20.09.2010 р. по справі № 2/295 залишити без змін.