Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні взяли участь представники:

скаржника – не з'явився

заявника - не з'явився

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.11.2010 р. відмовлено в задоволенні заяви арбітражного керуючого Воронова Р.І. про припинення його повноважень у якості ліквідатора ДП "Торгівельно-виробничого підприємства по обслуговуванню шахтарів", продовжено строк ліквідаційної процедури на 3 місяці до 16.02.2011 р., зобов’язано ліквідатора по закінченню встановленого терміну ліквідаційної процедури надати звіт та ліквідаційний баланс з доданими документами, передбаченими ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2010 р. апеляційна скарга арбітражного керуючого Воронова Р.І. на ухвалу господарського суду Донецької області від 16.11.2010 р. у справі № 42/112б повернута заявнику на підставі ч. 2 ст. 106 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції арбітражний керуючий Воронов Р.І. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, з посиланням на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2010 р. та прийняти нове рішення про задоволення його заяви.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що від арбітражного керуючого Воронова Р.І. надійшла заява від 28.07.2010 про звільнення від виконання обов'язків ліквідатора боржника –ДП "Торгівельно-виробничого підприємства по обслуговуванню шахтарів" за сімейними обставинами .

Відмовляючи арбітражному керуючому Воронову Р.І. місцевим господарським судом зазначено, що в заяві та в матеріалах справи відсутні докази щодо об'єктивних обставин, які перешкоджають арбітражному керуючому Воронову Р.І. виконувати обов'язки ліквідатора у справі.

Відмовляючи арбітражному керуючому Воронову Р.І. у прийнятті апеляційної скарги до розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не передбачено оскарження ухвали господарського суду про призначення або припинення повноважень ліквідатора.

Проте погодитись з таким висновком не можна виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Під час провадження у справі про банкрутство господарським судом виносяться не тільки ухвали, які спрямовані на забезпечення судового процесу (наприклад, про призначення судового засідання, відкладення розгляду справи, витребування необхідних документів від сторін та учасників провадження тощо), але й ухвали, які визначають майнові права та обов'язки сторін, інших учасників провадження у справі про банкрутство (ухвали про визнання чи відхилення кредиторських вимог, затвердження змін до плану санації, відмова у призначенні розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, відсторонення керівника тощо).

Положення ст. 31 Закону про банкрутство встановлюють підстави та порядок звільнення арбітражного керуючого (ліквідатора) від виконання покладених на нього обов'язків у разі невиконання або неналежного виконання покладених на нього обов'язків.

Норми вказаної статті та інші норми Закону про банкрутство (2343-12) не встановлюють заборону щодо припинення повноважень ліквідатора за власною заявою при наявності поважних причин (обставин).

Положеннями статей 1, 11, 13, 17, 24 Закону передбачено право господарського суду призначити арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), а отже, остаточне рішення щодо призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна) або припинення його повноважень приймає господарський суд, оскільки останній наділений такими повноваженнями.

Отже, сама лише відсутність у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та ГПК України (1798-12) прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників провадження та введення тих чи інших процедур банкрутства, не може бути підставою для повернення чи відмови у прийнятті апеляційних та касаційних скарг, які оформлені відповідно до вимог господарського процесуального законодавства, при відсутності прямої заборони в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) на їх оскарження.

Тому, відмовляючи арбітражному керуючому Воронову Р.І. у прийняті апеляційної скарги господарський суд апеляційної інстанції фактично обмежив суб'єкта в праві на оскарження, передбаченого п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України.

За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2010 року у справі № 42/112б не відповідає нормам чинного законодавства тому підлягає скасуванню, а справа направленню до Донецького апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу арбітражного керуючого Воронова Р.І. задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2010 року у справі № 42/112б скасувати, а справу № 42/112б передати на розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.