34/243 Про стягнення заборгованості за договором про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії - 02.02.2011 Прийняття

14.04.2010 Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віра" про стягнення за рахунок майна, що надано в іпотеку, а саме: - нежитлова будівля –АЗС (автозаправочна станція) (літера "Б), заг. пл. 18,7 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Волинська, буд. №66-"А"; - земельна ділянка, загальною площею 0,0478 гектара (цільове призначення –реконструкція, експлуатація, та обслуговування автозаправочної станції), кадастровий номер –8000000000:72:476:0017, на якій розташована нежитлова будівля АЗС (автозаправочна станція) (літера "Б") та задовольнити грошові вимоги банку відповідно до умов договору про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 06-10/61 від 05.03.2007 в сумі 14 360 433,32 грн., яка складається з: - 12 000 000 грн. –простроченої заборгованості за кредитом; - 2 360 433,32 грн. – прострочена заборгованість за відсотками.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.07.2010 у справі № 34/243 (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 (колегія суддів у складі: Кондес Л.О. –головуючий суддя, судді Куровський С.В., Нєсвєтова Н.М.) позов задоволено. За рішенням в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "МС ОЙЛ КАРД" перед Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" за договором про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 06-10/61 від 05.03.2007 в сумі 14 360 433, 32, яка складається з: - 12 000 000 грн. –непогашеної заборгованості за кредитом; - 2 258 999, 99 –заборгованості за процентами відповідно до п.1.1.1 кредитного договору; - 101 433, 33 грн. –донарахованих відсотків (1) за невиконання умов п.2.1.4 (3.3.4) звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: - нежитлову будівлю - АЗС (автозаправочна станція) (Літера "Б"), заг. пл. 18,7 кв.м., що розташована за адресою : м. Київ, вул. Волинська, буд. № 66-"А"; - земельну ділянку загальною площею 0,0478 гектара (цільове призначення –реконструкція, експлуатація, та обслуговування автозаправочної станції) кадастровий номер - 8000000000:72:476:0017, на якій розташована нежитлова будівля АЗС (автозаправочна станція) (Літера "Б"), передану в іпотеку Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Віра" за іпотечним договором №26/І-09 (з майновим поручителем), укладеним між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк"(03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Віра"(03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 66-а, ідентифікаційний код 14279282), що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю фірмою "Віра"(03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 66-а, ідентифікаційний код 14279282) шляхом проведення публічних торгів; в становлено початкову ціну предмета іпотеки згідно з експертним висновком суб’єкта оціночної діяльності, що буде здійснений в процесі виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віра" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 у справі № 34/243, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віра" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 у справі № 34/243 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

02.02.2011, до початку судового засідання від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з поважних причин прийняти участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання, не вбачає підстав для його задоволення, оскільки, по-перше в ухвалі Вищого господарського суду України від 13.01.2011 про порушення провадження у даній справі сторони попереджались про те, що неявка їхніх представників у судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи; по-друге, в силу наданих ст. 1117 ГПК України повноважень, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, збирати нові, тощо, а перевіряє судові рішення виключно на дотримання судами при їх прийнятті норм матеріального та процесуального права, що не залежить від присутності представників сторін у судовому засіданні.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов’язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини 1 статті 139 Земельного кодексу України у разі звернення стягнення на земельну ділянку, що перебуває у власності громадянина чи юридичної особи, земельна ділянка підлягає продажу на земельних торгах, що проводяться у формі аукціону.

При прийнятті судових рішень у справі місцевий та апеляційний господарські суди, керуючись, зокрема, приписами статей 11, 525, 526, 530, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статті 193 ГК України, статті 139 Земельного кодексу України та статей 7, 11, 33 Закону України "Про іпотеку" на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, дослідивши умови договору про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 06-10/61 від 05.03.2007 та фактичні обставини, пов’язані з виконанням сторонами його умов; дослідивши іпотечний договір № 26/І-09 від 05.03.2007, який укладено між позивачем та відповідачем в забезпечення виконання ТОВ "МС ОЙЛ КАРД" зобов’язань за договором про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 06-10/61 від 05.03.2007, та згідно з яким ТОВ "Фірма "Віра" передало позивачу в іпотеку нерухоме майно: - нежитлову будівлю - АЗС (автозаправочна станція) (Літера "Б"), заг. пл. 18,7 кв.м., що розташована за адресою : м. Київ, вул. Волинська, буд. № 66-"А"; - земельну ділянку загальною площею 0,0478 гектара (цільове призначення –реконструкція, експлуатація, та обслуговування автозаправочної станції) кадастровий номер - 8000000000:72:476:0017, на якій розташована нежитлова будівля АЗС (автозаправочна станція) (Літера "Б") ; встановивши, що у зв'язку з порушенням ТОВ "МС ОЙЛ КАРД" умов договору про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 06-10/61 від 05.03.2007 у позивача виникло право на задоволення своїх вимог щодо погашення заборгованості ТОВ "МС ОЙЛ КАРД" за договором про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки; дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в межах, зазначених у судових рішеннях.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що позивачем не виконано вимоги частини першої ст. 35 Закону України "Про іпотеку" щодо направлення боржнику та іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушень, що в свою чергу, на думку відповідача, унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки, не заслуговує на увагу, оскільки відповідно частини другої ст. 35 Закону України "Про іпотеку" положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Доводи касаційної скарги щодо введення мораторію на задоволення вимог кредиторів в зв'язку з порушенням провадження у справі № 28/118-Б про банкрутство третьої особи - ТОВ "МС ОЙЛ КАРД" є безпідставними, оскільки мораторій поширюється безпосередньо на вимоги до боржника, а не на вимоги до його майнового поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віра".

Крім того, посилання скаржника на те, що задовольняючи позовні вимоги позивача у даній справі суди попередніх інстанцій здійснили подвійне стягнення, оскільки позивач одночасно звернувся з вимогою про стягнення заборгованості до ТОВ "МС ОЙЛ КАРД" як у справі № 28/118-Б про банкрутство ТОВ "МС ОЙЛ КАРД" так і у справі № 21/107, не заслуговує на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку", зокрема, іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору .

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), при цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Всі інші доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віра", викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.