Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ДП"Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до господарського суду з позовом до Южноукраїнської міської Ради та Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі ТОВ про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18.06.07р., укладеного між відповідачами.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.08.2009 р. позов задоволено. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 р. вказане рішення господарського суду скасовано, в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2010 рішення господарського суду Миколаївської області від 26.08.2009 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.09.2010 р. (суддя: Фролов В.Д.) у задоволенні позову відмовлено. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2010 р. (судді: Жеков В.І., Картере В.І., Пироговський В.Т.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням та постановою у даній справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати. У касаційній скарзі зазначено про порушення господарськими судами норм права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин апеляційний господарський суд з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Як встановили господарські суди, згідно рішення виконкому Южноукраїнської ради народних депутатів від 19.04.1995 р. № 90 виробничому об’єднанню Південно-Українська електростанція надано в постійне користування земельну ділянку для будівництва і експлуатації санаторія-профілакторія і допоміжної зони баз гідрокомплекса про що був виданий державний Акт на право постійного користування землею ІІ-МК № 002138 який зареєстровано в книзі записів Державних актів за серією ЮК № 47 А.

У зв'язку з реорганізацією, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1268 від 17.10.1996р. (1268-96-п) "Про створення Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом", рішенням виконкому міської ради від 30.01.2002 р. №21 змінено назву землекористувача на ДП НАЕК "Енергоатом"в особі ВП ЮУ АЕС.

На 24 сесії 5 скликання Южноукраїнської міської ради Миколаївської області прийнято рішення №330 від 30.05.2007 про надання спільному українсько-англійському підприємству "Західна нафтова група" в довгострокову оренду для комерційного використання під розміщення та обслуговування АЗС земельної ділянки загальною площею 1 га. Цим рішенням (п.2) спільному підприємству надано в довгострокову оренду терміном на 10 років земельну ділянку загальною площею 1,0 га (кадастровий № 4810800000:21001:0011), в т.ч. під проїздами, проходами, площадками - 1га з земель державної власності, які не надані у власність та постійне користування.

На підставі цього рішення, 18.06.2007р. Южноукраїнська міська рада та відповідач-2 уклали договір оренди строком на 10 років земельної ділянки площею 1га під розміщення та обслуговування АЗС в районі колишнього поста ДАЇ в межах м. Южноукраїнськ. Договір зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 21.06.2007р. за №040100300171 і підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

Укладання договору земельної ділянки між Южноукраїнською міською Радою та СК "Західна нафтова група" ТОВ стало підставою звернення Державного підприємства "Національної енегогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" із позовом про визнання даного договору недійсним з тих підстав, що на думку позивача частина земельної ділянки, а саме 140 м2 належить відокремленому підрозділу "Южно-Українська АЕС".

В обґрунтування позову позивач надав Державний акт на право постійного користування землею 11 –МК № 002138 до якого надано план меж землекористування в масштабі 1:10000. Суд апеляційної інстанції зазначив, що з вказаного плану меж земельної ділянки не можна встановити накладення земельних ділянок.

В силу вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Загальні підстави недійсності правочину визначено ст.ст. 203, 215 ЦК України. Законом України "Про оренду землі" (161-14) , а саме ст. 15 встановлені спеціальні підстави для визнання договору оренди землі недійсним, а саме: відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних вимог, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону, що є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди і визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка надається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки, які є наявними у справі.

Згідно ст.ст. 10, 11 Закону України "Про місцеве самоврядування" міські ради є органами місцевого самоврядування, представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Виконавчими органами міських, районних у містах рад, є виконавчі комітети, які створюються для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів місцевого самоврядування можуть бути визнані у судовому порядку незаконними з мотивів їх невідповідності законодавству України. Недійсними визнаються акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що суперечать законодавству, порушують права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Статтею 124 Земельного Кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

З наведеного вбачається, що укладанню договору оренди земельної ділянки передує акт органу місцевого самоврядування - рішення Южноукраїнської міської ради № 330 від 30.05.2007р. за яким передано спірну земельну ділянку в оренду Спільному українсько-англійського підприємству "Західна нафтова група" у формі ТОВ. Як зазначив апеляційний господарський суд, погоджуючись із рішенням міської ради № 330, позивач спростовує власні вимоги, щодо недійсності правочину.

Господарські суди прийшли до вірного висновку, що позивач не довів обгрунтованість позовних вимог та наявність визначених законом підстав для визнання договору недійсним.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що договір оренди земельної ділянки відповідає вимогам закону та не порушує права і охоронювані законом інтереси позивача, а відтак підстави для визнання його недійсним відсутні.

Згідно ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справі лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Водночас, твердження скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ДП "Національної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" залишити без задоволення. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2010 р. у справі №9/10/09-НР залишити без змін.