Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні 27.01.11 оголошувалась перерва до 01.02.11.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів-3" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкераміка" про стягнення з нього 404950 грн., отриманих без достатніх правових підстав та 18224,51 грн. процентів за користування коштами. Обґрунтовуючи позов, позивач наголошував на тому, що ним на рахунок відповідача було перераховано 404 950 грн., ці кошти позивач вважав такими, котрі отримані відповідачем без достатніх правових підстав, оскільки зобов'язання з поставки цегли за договором №17 від 17.06.08 відповідачем не було виконано. При цьому позивач посилався на приписи статей 536, 625, 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.04.10 (суддя Петров В.С.) в позові відмовлено. Господарський суд виходив з того, що спірні кошти не є безпідставно отриманими, оскільки перераховані на виконання договору поставки від 17.06.08 та є передплатою за цеглу керамічну за цим договором. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 11, 526, 530, 536, 612, 625, 626, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Одеський апеляційний господарський суд постановою від 25.08.10 (судді: Лавренюк О.Т., Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я.) перевірене рішення господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів-3" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові акти у справі скасувати, як ухвалені внаслідок порушення норм матеріального і процесуального права, та задовольнити позов. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 202, 530, 536, 625, 626, 638, 639, 1212 Цивільного кодексу України, статей 175, 180, 181, 189 Господарського кодексу України, статей 4, 43 Господарського процесуального кодексу України. Заявник не погоджується з висновком судів про те, що підставою для набуття спірної суми є договір від 17.06.08. При цьому скаржник посилається на неврахування судами того, що в спірному договорі не визначена його ціна, а відтак вважає, що цей договір є неукладеним. Водночас заявник вказує і на те, що позивачем було перераховано відповідачеві більшу суму, ніж визначена договором, а саме 404 950 грн., оскільки загальна вартість продукції за договором становить 250000 грн. Окрім того, вважає скаржник помилковою і відмову судів у стягненні процентів за користування грошовими коштами.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкераміка" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів-3" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкераміка" 404 950 грн., отриманих без достатніх правових підстав та 18224,51 грн. процентів за користування коштами. Підставою позову позивач зазначив те, що відповідач отримав кошти без правових підстав, оскільки зобов'язання з поставки цегли за договором №17 від 17.06.08 не було виконано. Главою 83 Цивільного кодексу України (435-15) унормовано наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що підставою набуття відповідачем спірних коштів є договір поставки від 17.06.08, укладений між сторонами у справі, і ці кошти перераховані відповідачеві в якості передплати за цеглу. Проте вказані висновки господарських судів є передчасними через не з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили доводи позивача про те, що спірні кошти утримуються відповідачем без правових підстав, оскільки договір від 17.06.08 є неукладеним у зв'язку з недосягненням сторонами згоди щодо усіх його істотних умов, зокрема, ціни продукції за одиницю, його кількості. Вказаний довід заявлявся відповідачем упродовж усього розгляду справи. Крім того, позивач упродовж розгляду справи зауважував і на тому, що загальна вартість продукції, котра мала б бути поставлена в межах спірного договору (пункт 4.1 договору) сторонами визначена у розмірі 250000 грн., в той час як позивачем було перераховано на користь відповідача 404950 грн. Цей довід також не оцінювався судами. Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов’язане законне вирішення спору по суті. Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для стягнення спірних коштів, а тому ухвалені ними судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду Одеської області. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.10 у справі №15/35-10-1001 та рішення Господарського суду Одеської області від 26.04.10 скасувати, справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів-3" задовольнити частково.

Повний текст постанови складено 03.02.11.