2/449-ПД-08 Про визнання недійсним рішення сільської ради про оформлення права приватної власності та видачу свідоцтва про право приватної власності на будівлю, та договору купівлі – продажу цієї будівлі - 25.01.2011 Прийняття

Горностаївське районне споживче товариство звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Ольгинської сільської ради № 19 від 14.05.2008 року про затвердження загальної площі торгового центру в с. Ольгино, вул. Леніна, 29/Б та оформлення права приватної власності (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, т.7, а.с.104), а також про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.08.2008р., укладеного між Приватним сільськогосподарським підприємством "Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Україна", на підставі частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України.

Позивач вважає, що рішення органу місцевого самоврядування порушує його право власності на спірний об'єкт та здійснюване позивачем безперервне та відкрите користування даним об'єктом, а також не відповідає вимогам закону, позаяк прийнято за відсутності необхідних документів (акта державної комісії про прийняття об'єкта та введення його в експлуатацію, документів, що посвідчують право на земельну ділянку) та з перевищенням наданих законодавством повноважень; договір купівлі-продажу вчинено особою, що не є власником об'єкта, а відтак не вправі розпоряджатися ним; натомість рішення виконавчого комітету Ольгинської сільської ради народних депутатів № 17 від 12.04.1995 року, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, довідка податкової інспекції про сплату податку підтверджують, що саме позивач є платником земельного податку за земельну ділянку, на якій розташовано спірний об'єкт, що також підтверджує право власності позивача на нього.

Відповідачі відхилили позовні вимоги, вказавши, що спірне рішення не порушує прав позивача, який не є власником спірної будівлі; позовна заява не містить посилання на положення законодавства, яким суперечать спірні рішення та договір.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 29.06.2010 року (суддя Пригуза П.Д.) у позові відмовлено повністю з огляду на відсутність порушеного права власності, за судовим захистом якого звернувся позивач.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.09.2010 року (судді: Шевченко Т.М.–головуючий, Коробка Н.Д., Кричмаржевський В.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його відповідності нормам матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Горностаївське районне споживче товариство подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення у даній справі; постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про відсутність належних та допустимих доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України у підтвердження правонаступництва Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" за правами та обов'язками колгоспу "Україна", а відтак його права власності на спірне майно; відповідний факт встановлено також рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.11.2006 року по справі 14/298-ПН-06, що не прийнято до уваги судами в порушення частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України; судами не надано оцінки доводам щодо порушення законодавства при прийняття виконавчим комітетом Ольгинської сільської ради спірного рішення щодо оформлення права власності; висновки судів про відсутність порушених прав позивача суперечать статті 2 Господарського процесуального кодексу України та статтям 215, 216 Цивільного кодексу України.

Відповідачі заперечили доводи касаційної скарги, вказавши, що судові рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, колгосп "Україна" Ольгинської сільської ради утворено за рішенням загальних зборів членів колгоспу 02.02.1958 року. На підставі рішення, оформленого протоколом № 2 від 05.12.1992 року, колгосп "Україна" було перетворено на Колективне пайове сільськогосподарське товариство, ідентифікаційний код 03784479, державну реєстрацію якого проведено розпорядженням Горностаївської районної державної адміністрації від 22.02.1993 року № 45. Рішенням зборів уповноважених Колективного пайового сільськогосподарського товариства "Україна", оформленим протоколом № 3 від 23.11.1999 року, Колективне пайове сільськогосподарське товариство "Україна" перетворено у приватне підприємство. За пунктами 1.1 та 1.4 статуту Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна", зареєстрованого управлінням економіки Горностаївської районної державної адміністрації 04.04.2000 року, Приватне сільськогосподарське підприємство "Україна", ідентифікаційний код 03784479, утворено шляхом перетворення Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" та є його правонаступником.

На підставі наведених вище встановлених обставин справи та керуючись статтею 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" місцевий господарський суд дійшов висновку про утворення Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" у результаті перетворення (зміни організаційно-правової форми) юридичної особи, що зумовлює його правонаступництво за попередньою юридичною особою в силу самого юридичного факту перетворення.

Також у судовому рішенні зазначено, що господарськими судами у межах справи 13/594-ПН-07 розглядалися вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" як позивача та вимоги Горностаївського районного споживчого товариства як третьої особи зі самостійними вимогами на предмет спору до Ольгинської сільської ради про визнання права власності на торговий центр в с. Ольгино; за наслідками судового розгляду постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.04.2008 року Приватному сільськогосподарському підприємству "Україна" відмовлено у заявлених вимогах з огляду на відсутність між ним та відповідачем - Ольгинською сільською радою спору про право в межах статті 393 Цивільного кодексу України; Горностаївській райспоживспілці було відмовлено у позові, оскільки визнання права власності за приписами статті 334 Цивільного кодексу України (набувальна давність) не може мати місця раніше 01.01.2011 року; відповідна постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 16.04.2008 року по справі 13/594-ПН-07 (rs1573091) залишена без змін постановою Вищого господарського суду України.

Посилаючись на частину 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд вказав, що як встановлено наведеною постановою, а також підтверджено відповідними доказами у цій справі, проектно-кошторисна документація на будівництво торгового центру в с. Ольгине кошторисною вартістю 121131 крб. розроблена Херсонською філією Інституту "Укрколгосппроект" у вересні 1976 року на замовлення колгоспу "Україна", який за власні кошти, своїми силами та засобами здійснював будівництво за договором підряду від 10.07.1979 року. З архівної копії № 05-2/838 від 07.12.2007 року вбачається, що рішенням виконавчого комітету Горностаївської районної ради народних депутатів від 28.12.1983 року затверджено акт Державної комісіє про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом торгового центру колгоспу "Україна" в с. Ольгино площею 470 кв.м.; за вказаним рішення будівля з благоустроєм та озеленінням передається на баланс Горностаївській райспоживспілці.

З огляду на наведене місцевий господарський суд дійшов висновку, що замовником, забудовником, власником спірного торгового центру на час його прийняття в експлуатацію 28.12.1983 року був колгосп "Україна".

Перевіряючи доводи позивача про набуття ним торгового центру в с. Ольгино у колгоспу "Україна" за грошові кошти, суд першої інстанції вказав, що надані позивачем документи (рішення правління Херсонської обласної спілки споживчих товариств № 15 від 14.01.1983 року про затвердження підрядного договору від 14.12.1982 року між Горностаївською райспоживспілкою та колгоспом "Україна" на будівництво торгового центру в с. Ольгине кошторисною вартістю 196816 крб., рішення правління Херсонської обласної спілки споживчих товариств № 556 від 27.12.1983 року про дозвіл правлінню Горностаївської райспоживспілки придбати у колгоспу "Україна" торговий центр в с. Ольгине вартістю 196810 крб. зі зобов'язанням спілки оформити право власності на придбану будівлю) не доводять факту придбання об'єкта нерухомого майна, а лише вказують на наміри вчинити такий правочин. Відхиливши посилання позивача на пояснення та свідчення, що підтверджують угоду з огляду на принципи належності та допустимості доказів, місцевий господарський суд вказав, що відсутні належні та допустимі докази придбання спірної будівлі у власність позивачем чи його правовими попередниками.

Дослідивши питання щодо наявності у сторін спору прав користування земельною ділянкою, на якій розташовано зазначений об'єкт, господарський суд Херсонської області встановив, що 20.08.1960 року колгоспу "Україна" було видано Державний акт на право довічного користування землею в кількості 8050 га загальним масивом, до якого входили і землі населеного пункту Ольгине Горностаївського району; земельна ділянка під забудову обрана із земель, що належали колгоспу та були вільними від забудови в центрі села по вул. Леніна; рішенням Ольгинської сільської ради від 15.02.1996 року Колективному пайовому сільськогосподарському товариству "Україна" видано державний акт на право колективної власності на землю площею 4156,1 га для сільськогосподарського використання; на даний час земельна ділянка під забудовою торгового центру віднесена до земель запасу Ольгинської сільської ради.

Натомість позивачем в підтвердження права на користування земельною ділянкою під торговим центром в с. Ольгино надано рішення Виконавчого комітету Ольгинської сільської ради народних депутатів № 17 від 12.04.1995 року, яким Ольгинському споживчому товариству виділено у власність земельну ділянку розміром 0,34 га; на підставі рішення Ольгинському споживчому товариству видано 12.04.1995 року Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ХС № 000754-А.

На зазначене рішення внесено протест прокурора Горностаївського району від 23.01.2008 року, за наслідками розгляду якого рішенням Ольгинської сільської ради рішення Виконавчого комітету Ольгинської сільської ради народних депутатів № 17 від 12.04.1995 року скасовано; відсутні передбачені законодавством підстави для виникнення у позивача прав щодо земельної ділянки, на якій розташовано торговий центр у с. Ольгино.

Судом встановлено, що 06.05.2008 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Україна" звернулося до Ольгинської сільської ради Горностаївського району із заявою про оформлення права власності та видачу свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомості –будівлю торгового центру по вул. Леніна, 29б в с. Ольгино Горностаївського району; до заяви було додано проектно-кошторисну документацію на будівництво торгового центру, замовником якого є колгосп "Україна", документи щодо здійснення будівництва у період 1978-1983 років колгоспом "Україна" за власні грошові кошти та приймання будівельно-монтажних робіт, установчі та інші документи.

Виконавчим комітетом Ольгинської сільської ради прийнято рішення № 19 від 14.05.2008 року про оформлення права приватної власності та видачу свідоцтво на право приватної власності на будівлю –торговий центр, який знаходиться в с. Ольгино по вул. Леніна 29-Б Приватному сільськогосподарському підприємству "Україна" з послідуючою реєстрацією в КП Каховське БТІ; право власності зареєстровано 26.03.2008 року за № 18952507.

08.08.2008 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Україна" уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Україна" договір купівлі-продажу нежитлової двоповерхової будівлі торгового центру в с. Ольгино, вул. Леніна, 29-Б.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з відсутності у позивача права власності на спірне майно, за захистом якого звернувся позивач, застосувавши статті 15, 16, 215, 393 Цивільного кодексу України.

Переглядаючи справу на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд встановив ті ж істотні обставини у даній справі, що й місцевий господарський суд, погодившись з його висновками за наслідками розгляду спору та застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія зазначає про таке.

Власник майна, права якого порушено внаслідок видання правового акта органом місцевого самоврядування, має право звернутися до суду з позовом про визнання такого акта незаконним та про його скасуванням відповідно до статті 393 Цивільного кодексу України. Також за приписами частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України право на заперечення правочину, недійсність якого прямо не встановлена законом, на підставах, встановлених законом, належить не тільки сторонам правочину, але і заінтересованій особі; такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Також у передбачених законодавством випадках захисту в порядку глави 29 Цивільного кодексу України (435-15) підлягає право на чуже майно.

Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про захист права власності (що вбачається з його позовних вимог) для правильного вирішення даного спору судам належало з'ясувати передусім правовий статус позивача, як власника спірного майна, наявність порушення спірним актом та договором відповідного визначеного позивачем права та можливість його відновлення за наслідками прийняття судового рішення права.

Вказане вище вбачається з приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України щодо прав підприємств (установ, організацій тощо) звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів та статей 15 та 16 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що стаття 393 Цивільного кодексу України знаходиться у главі 29 Цивільного кодексу України (435-15) "Захист права власності", слід визнати, що вона спрямована на захист наявного права, що виникло з підстав, визначених законодавством, а за наслідками її застосування повинно відбуватися відновлення права власності позивача, яке було порушено спірним актом, однак існувало до його прийняття.

Як за статтею 4 Цивільного кодексу України, так і за статтями 11, 328 Цивільного кодексу України цивільні права, в тому числі право власності, набувається на підставах, встановлених законодавством (за фактом його створення, з договорів та інших правочинів тощо).

Судові рішення ґрунтуються на встановлених обставинах справи щодо відсутності належних доказів, що підтверджували б право власності позивача на спірне майно, на захист якого подано судовий позов; доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки належно та достовірно встановлених судами істотних обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Поза тим касаційна скарга не зазначає, в чому саме полягає неправильне застосування судами статей 15, 16, 215, 393 Цивільного кодексу України до встановлених обставин справи; також у касаційній скарзі не зазначено, які саме документи, що знаходяться у матеріалах справи та можуть підтверджувати право власності позивача на предмет спору чи його права щодо земельної ділянки, залишені поза увагою судів попередніх інстанцій, що спричинило б порушення положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України, принципів господарського судочинства; позовні матеріали не містять доводів про наявність у позивача інших речових прав на спірне майно, окрім права власності, на захист яких було б подано даний позов, що правомірно розглядався судами відповідно до визначених позивачем предмету та підстав.

Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, відповідно до приписів статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими у справі доказами. При цьому істотність обставин, що підлягають встановленню судом, прямо пов'язані з предметом та підставами поданого позову.

Зазначаючи про відсутність належних та допустимих доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України у підтвердження правонаступництва Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" за правами та обов'язками колгоспу "Україна", а відтак його права власності на спірне майно, порушення законодавства при прийняття виконавчим комітетом Ольгинської сільської ради спірного рішення щодо оформлення права власності, скаржник залишив поза увагою те, що вказані обставини справи жодним чином не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, що покладені в основу прийнятих судами рішень про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на відсутність доказів на підтвердження того порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об’єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; застосували положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Прийняті рішення та постанова відповідають приписам статей 43, 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судових рішень; підстав для їх скасування з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

за участю представників:
позивача	Канібор С.І., Штульман З.В., дов. від 10.11.2010