Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Донецького апеляційного господарського суду

В судове засідання представники сторін не прибули.

У березні 2009 року позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Талант ЛТД" (надалі –ТОВ "Талант ЛТД") звернулось до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" (надалі –ЗАТ "АзовЕлектроСталь") про стягнення основного боргу в сумі 304610,80 грн., 3% річних в розмірі 3396,81 грн., інфляції в сумі 24593,86 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.08.2010 у справі № 15/92 (суддя Богатир К.В.) позовні вимоги задоволено; стягнуто з ЗАТ "АзовЕлектроСталь" на користь ТОВ "Талант ЛТД" суму 332601,47 грн. (а саме: основний борг на суму 304610,80 грн., інфляцію у розмірі 24593,86 грн., 3% річних у сумі 3396,81 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 3326,01 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2010 (колегія суддів: Москальова І.В. –головуючий, судді: Алєєва І.В., М’ясищев А.М.) рішення господарського суду Донецької області від 13.08.2010 у справі № 15/92 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач – ЗАТ "АзовЕлектроСталь" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 13.08.2010 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2010 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, 47, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття не законних та обґрунтованих судових актів.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржуються.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте їх неявка у судове засідання не перешкоджає перегляду справи у касаційній інстанції

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ТОВ "Талант ЛТД" за видатковими накладними № РН-0000070 від 23.07.2008 на суму 142914,00 грн., № РН-0000072 від 01.08.2008 на суму 159219,50 грн., № РН-0000073 від 01.08.2008 на суму 106302,22 грн., № РН-0000074 від 06.08.2008 на суму 177737,47 грн., № РН-0000076 від 11.08.2008 на суму 166307,47 грн., № РН-0000077 від 12.08.2008 на сумі 139069,10 грн., № РН-0000081 від 22.08.2008 на суму 159972,47 грн., № РН-0000084 від 16.09.2008 на суму 156796,49 грн., № РН-000083 від 09.09.2008 на суму 142465,69 грн., передало арматуру на загальну вартість 1 350 784,50 грн., а ЗАТ "АзовЕлектроСталь" в особі уповноважених осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зазначену продукцію отримано, про що свідчать довіреності на отримання товару серії ЯПЕ № 346460 від 22.07.2008, ЯПЕ № 346616 від 01.08.2008, ЯПЕ № 346802 від 13.08.2008, ЯПЕ № 346916 від 20.08.2008, ЯПМ № 004269 від 09.09.2008.

ЗАТ "АзовЕлектроСталь" частково сплатило позивачу вартість отриманого товару на загальну суму 1046173,70 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку за серпень-вересень 2008 року.

Враховуючи лист відповідача без номеру та дати про часткові зміни призначення платежів, частково неоплаченою залишилася видаткова накладна № РН-0000077 від 13.08.2008 на суму 5348,62 грн., повністю не неоплаченим залишився товару, отриманий за видатковими накладними № РН-0000083 від 09.09.2008 на суму 142465,69 грн., № РН-0000084 від 16.09.2008 на суму 156796,49 грн.

30.10.2008 ТОВ "Талант ЛТД" звернувся до відповідача з претензією № 61/10 щодо сплати заборгованості у сумі 319610,80 грн. Вказана претензія містить перелік видаткових накладних, у тому числі накладні, на підставі яких позивачем заявлено позовні вимоги. Зазначена претензія отримана відповідачем, що підтверджується відміткою на претензії "вх. № 301/1769 від 03.11.2008" з підписом особи, яка її отримала.

Згідно Акту звірки взаємних розрахунків від 10.11.2008, станом на 01.11.2008 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 319610,80 грн. Даний акт підписаний сторонами та скріплений печатками.

Листом за № 301/1 від 02.12.2008, ЗАТ "АзовЕлектроСталь" повідомило позивача про отримання претензії № 61/10 від 30.10.2008 на суму 319610,80 грн. та про необхідність узгодити графік погашення заборгованості в сумі 319610,80 грн., з посиланням на незадовільний фінансовий стан, чим спростовується посилання відповідача про відсутність заборгованості та неотримання претензії від 30.10.2008.

15.12.2008 відповідачем перераховано позивачу 15000,00 грн. за арматуру згідно рахунку № СФ-0000109 від 19.08.2008, що підтверджується банківською випискою.

09.01.2009 позивачем направлено на адресу ЗАТ "АзовЕлектроСталь" грошову вимогу № 01/01 на суму 304610,80 грн., в якій вимагалось погасити заборгованість у розмірі 304610,80 грн. протягом семи днів з моменту отримання цієї вимоги, що підтверджується копією фіскального чеку Укрпошти від 13.01.2009 та опис вкладення в цінний лист.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 цього Кодексу встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції (частина 2 ст. 642 ЦК України ).

В силу частини 1 ст. 644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами фактично склалися правовідносини поставки товару, що підтверджуються, зокрема, пропозицією позивача укласти договір поставки викладеною у формі рахунків-фактур та видаткових накладних, адресованих відповідачу, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна, кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір поставки на запропонованих умовах, а саме: видача довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей своїм представникам, отримання товару шляхом підписання видаткових накладних, здійснення часткової оплати.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення містяться в ст. 712 Цивільного кодексу України .

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи з викладеного, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що моментом пред’явлення вимоги до відповідача є дата отримання претензії № 61/10 від 30.10.2008 на оплату суми заборгованості за товар, переданий за спірними видатковими накладними на суму 319610,80 грн., а отже з урахуванням приписів ст. ст. 253, 530 Цивільного кодексу України, семиденний термін оплати для відповідача наступив у період з 04.11.2008 по 10.11.2008 (з моменту отримання претензії 03.11.2008), а з 11.11.2008 почалося прострочення виконання грошового зобов’язання на суму 304610,80 грн.

Оскільки відповідач не виконав зобов’язання щодо оплати у встановлений цивільним законодавством термін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 304610,80 грн.

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши наявність прострочення ЗАТ "АзовЕлектроСталь" оплати за поставлений товар, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, перевіривши нарахування інфляційних та 3 % річних, правомірно стягнув з відповідача інфляційні за період з листопада 2008 року по лютий 2009 року в сумі 24593,86 грн. та 3% річних за період з 11.11.2008 по 24.03.2009 у розмірі 3396,81 грн.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суд відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій. Окрім того, ці доводи зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, у зв’язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2010 та рішення господарського суду Донецької області від 13.08.2010 у справі № 15/92 залишити без змін.