16/197-08 Про стягнення заборгованості за кредитним договором (про надання кредитної лінії) - 12.01.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг"на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 8 липня 2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2010 року у справі № 16/197-08 за позовом публічного акціонерного товариства ВТБ Банк в особі відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція"до товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг"про стягнення суми, за зустрічним позовом про розірвання договору, –

У липні 2008 року публічне акціонерне товариство ВТБ Банк в особі відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція"звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг"про стягнення, з урахуванням заяв про уточнення розміру позовних вимог, 4492438,37 дол. США (35529347,34 грн. в еквіваленті за курсом Національного банку України станом на 2 липня 2010 року), що складає: 3000000 дол. США (в еквіваленті 23726100 грн.) –заборгованості за кредитом відповідно до умов кредитного договору (про надання кредитної лінії) від 2 березня 2006 року № 222В, 1492438,37 дол. США (в еквіваленті 11803247,34 грн.) –заборгованості по відсотках за користування кредитом, 3447834,85 грн. пені, з яких 2598202,42 грн. –пені за несвоєчасне повернення кредиту та 849632,43 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг"подало до суду зустрічну позовну заяву про розірвання кредитного договору (про надання кредитної лінії) від 2 березня 2006 року № 222В у зв’язку з істотною зміною обставин (введення ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 14 квітня 2010 року у справі № Б38/64-10 про банкрутство відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 8 липня 2010 року первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в розмірі 23726100 грн., заборгованість по відсотках –11803247,34 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 140022,89 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 454978,10 грн. та судові витрати. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2010 року рішення місцевого суду змінено. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "В задоволенні зустрічного позову відмовити. Судові витрати за зустрічним позовом віднести за рахунок відповідача. Первісний позов задовольнити частково. Стягнути з відповідача на користь позивача 23726100 грн. (що становить еквівалент 3000000 дол. США) заборгованості за кредитом, 11803247,34 грн. (що становить еквівалент 1492438,38 дол. США) заборгованості по відсотках, 264487,64 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 355271,29 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 25500 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення частково та постановити нове рішення у справі про відмову в задоволенні первісного позову або про задоволення зустрічних позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, 2 березня 2006 року акціонерним комерційним банком "Мрія"(правонаступником якого є позивач) та відповідачем у справі укладено кредитний договір (про надання кредитної лінії) № 222В, відповідно до пункту 1.1 якого банк відкриває позичальнику відкличну поновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті (долари США) для поповнення обігових коштів позичальника на наступних умовах: сума кредитної лінії USD –3000000, строк кредитування –з 2 березня 2006 року по 28 лютого 2008 року; процентна ставка –16 % річних від фактичної суми на позичковому рахунку. Договір набуває сили з 6 березня 2006 року.

В подальшому сторонами укладено додаткову угоду від 25 лютого 2008 року № 2 до кредитного договору (про надання кредитної лінії) № 222В від 2 березня 2006 року, в якій пункт 1.1 кредитного договору погоджено викласти в наступній редакції, а саме: банк відкриває позичальнику відкличну поновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті (долари США) для поповнення обігових коштів позичальника на наступних умовах: сума кредитної лінії –3000000 дол. США), строк кредитування –з 2 березня 2006 року по 1 липня 2008 року; процентна ставка –13 % річних від фактичної суми на позичковому рахунку. Договір набуває сили з 6 березня 2006року.

На виконання умов кредитного договору позивачем надано відповідачу кредитні кошти в сумі 3000000 дол. США (в еквіваленті 15150000 грн.).

Відповідно до пп. 3.2.2 п. 3.2 кредитного договору позичальник зобов’язаний забезпечити повернення одержаних кредитних коштів, а також сплату нарахованих відсотків.

Враховуючи те, що строк кредитування встановлений по 1 липня 2008 року, строк повернення кредиту вважається таким, що настав.

Заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом становить 3000 000 дол. США і на момент розгляду справи в суді доказів її погашення не надано.

Відповідно до п. 3.2.3 кредитного договору позичальник зобов’язаний сплачувати відсотки за користування кредитною лінією щомісяця на рахунок № 20682000101760 не пізніше 30 (31) числа поточного місяця відповідно до п.п. 1.1, 2.3, 2.5 даного договору, отже, відсотки за користування кредитом, згідно наданого розрахунку, становлять 1492438,38 дол. США (з 1 серпня 2006 року по 2 липня 2010 року).

Встановивши зазначене, місцевий господарський суд, керуючись нормами ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 610, 611 Цивільного кодексу України, листом Національного банку України від 2 липня 2010 року щодо офіційного курсу долара США до гривні, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості по кредиту в сумі 23726100 грн. та заборгованості по відсотках в розмірі 11803247,34 грн.

Разом з тим, враховуючи заяву відповідача щодо застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені, положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 261, ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність перерахунку даних вимог первісного позову, з урахуванням вказаних норм матеріального права, та стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 140022,89 грн. з 1 липня 2008 року по 9 липня 2008 року та пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 454978.10 грн. з 1 серпня 2007 року по 14 квітня 2010 року.

В задоволенні зустрічних позовних вимог місцевим господарським судом, з посиланням на положення ст. 652 Цивільного кодексу України та норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , відмовлено з огляду на наступне:

- введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не виключає виконання зобов’язань за кредитним договором, а лише зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію;

- відповідачем не доведено наявність одночасно чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору в судовому порядку у зв’язку з істотною зміною обставин, зокрема, із суті зобов’язання випливає, що зміна обставин була передбачуваною;

- причин, які, на думку відповідача, зумовили зміну обставин і не могли бути усунені, останнім не зазначено;

- виконання кредитного договору не порушує співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки кредитні кошти, передбачені даним договором, отримані відповідачем у повному обсязі.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд другої інстанції дійшов висновку про необхідність зміни судового рішення від 8 липня 2010 року у справі в частині стягнення пені, оскільки, зважаючи на те, що позивач звернувся з позовом 16 липня 2008 року, нарахування штрафних санкцій можливе в період з 17 липня 2007 року по 17 липня 2008 року, не більше ніж за 6 місяців, тому, після перерахунку з урахуванням положень ч .6 ст. 232 та п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, пеня за несвоєчасне повернення кредиту, нарахована за період з 1 липня 2008 року по 17 липня 2008 року, становить 264487,64 грн. (33442,62 дол. США х 7,9087 грн. за курсом Національного банку України), а пеня за несвоєчасну сплату відсотків, нарахована за період з 17 липня 2007 року по 17 січня 2008 року, становить 355271,29 грн. (44921,58 дол. США х 7,9087 грн. за курсом Національного банку України).

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені господарським апеляційним судом відмовлено відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України.

Стосовно решти вимог первісного позову та зустрічних позовних вимог судове рішення господарського суду першої інстанції залишено апеляційним судом без змін.

Вказані висновки Дніпропетровського апеляційного господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови від 25 жовтня 2010 року у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг"залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2010 року у справі № 16/197-08 –без змін.