27/8Б Про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатора банкрута - 11.01.2011 Прийняття

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.01.2010 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласткооп" в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Донецької області від 25.01.2010 визнано боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пласткооп" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці до 25.04.2010, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Коваленка В.В., якого зобов'язано опублікувати оголошення про визнання боржника банкрутом.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.08.2010 (суддя Тарапата С.С.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано юридичну особі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пласткооп", провадження у справі припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2010 (колегія суддів у складі: Волков Р.В. –головуючий, Калантай М.В., Новікова Р.Г.) ухвалу господарського суду Донецької області від 17.08.2010 залишено без змін.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулася ДПІ у Печерському районі м. Києва, яка просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, ст.ст. 1, 23, 51 Закону України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, касаційну скаргу, переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із заяви про порушення справи про банкрутство, рішення про ліквідацію ТОВ "Пласткооп" прийнято 08.10.2009 на загальних зборах учасників ТОВ.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.01.2010 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Пласткооп", за заявою боржника, в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), призначено справу до розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 Закону якщо вартості майна боржника –юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом (2343-12) . У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

постанова господарського суду Донецької області від 25.01.2010 про визнання боржника банкрутом, в порядку статті 51 Закону, мотивована тим, що на час відкриття ліквідаційної процедури боржник фактично припинив свою господарську діяльність. Під час проведення ліквідаційної процедури було встановлено, що боржник має визнану кредиторську заборгованість в розмірі 27000,00 грн. При цьому активи, які можуть бути направлені на погашення кредиторської заборгованості, у боржника відсутні. Згідно аудиторського висновку про результати перевірки з метою підтвердження балансу ТОВ "Пласткооп" від 16.12.2009, проведеного ТОВ "Донецьк-промаудит", підприємство має ознаки критичної неплатоспроможності та відповідає фінансовому стану потенційного банкрутства. Ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства відсутні. З огляду на вказане, господарський суд Донецької області дійшов висновку про необхідність визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Оскаржуваною ухвалою господарського суду Донецької області від 17.08.2010 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; ліквідовано юридичну особу ТОВ "Пласткооп"; провадження у справі припинено.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що тільки після оцінки вартості наявного майна боржника, в порядку статті 60 Господарського кодексу України, публікації оголошення в порядку статті 105 Цивільного кодексу України для виявлення кредиторів, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, відповідно до пункту 8.1.1. Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 80 від 19.02.1998 (z0172-98) , та складання проміжного ліквідаційного балансу можливе з'ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів та можливе звернення до господарського суду, після закінчення строку, який передбачений статтею 105 Цивільного кодексу України, з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви ТОВ "Пласткооп" про порушення справи про банкрутство, в порядку статті 51 спеціального Закону, відсутні посилання на факти: здійснення оцінки наявного майна боржника, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, шляхом подання заяви за формою № 8-ОПП, у встановленому законодавством порядку.

Дослідження зазначених вище обставин необхідно для з'ясування наявності чи відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, за правилами статті 51 спеціального Закону. Вказані обставини, виходячи з вимог Закону (2343-12) , повинні бути в наявності та з'ясовані на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, що судом першої інстанції зроблено не було.

Крім того, ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до пункту 8.1.1. Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 80 від 19.02.1998 (z0172-98) юридичній особі, крім військових частин, у разі прийняття рішення про припинення засновниками (учасниками) юридичної особи, уповноваженими органами чи судом, голові комісії з припинення (ліквідатору, ліквідаційній комісії тощо) чи особі, відповідальній за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, слід у 3-денний термін від дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення подати в орган державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, заяву про припинення платника податків за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП.

Відповідно до пункту 8.2 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 80 від 19.02.1998 (z0172-98) у зв'язку з проведенням реорганізації чи ліквідації юридичної особи органом державної податкової служби приймається рішення про проведення позапланової виїзної перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі, у разі одержання, зокрема, заяви за формою N 8-ОПП від платника податків.

Виходячи з викладеного, на платника податків покладено обов'язок повідомити податкові органи про реорганізацію (ліквідацію) підприємства, шляхом подання заяви за формою № 8-ОПП, а податкові органи наділені правом проводити позапланові перевірки своєчасності, достовірності і повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) у випадку реорганізації (ліквідації) підприємств відповідно до пункту 6 частини 6 статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" до внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з доводами скаржника про порушення його прав оскаржуваними судовими актами, та зазначає про те, що скаржник є державним органом, якому відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності, а відкриття ліквідаційної процедури відповідно до ст. 23 Закону має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових податкових зобов'язань, оскільки підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу. Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси податкових органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також незаконне введення ліквідаційної процедури припиняє повноваження керівника боржника згідно частини 2 статті 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу, оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника.

Дослідження вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення справи, проте господарський суд Донецької області на них уваги не звернув, залишивши їх без належної правової оцінки.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції передчасно затверджено звіт ліквідатора банкрута і ліквідаційний баланс та припинено провадження у справі.

За таких обставин справи відповідна ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а справа –передачі на розгляд до суду першої інстанції.

При розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.