ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2011 р.
№ 17/153
( Додатково див. постанову Львівського апеляційного господарського суду (rs12183285) ) ( Додатково див. рішення господарського суду Рівненської області (rs9079778) )
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. –головуючого,
Жаботиної Г.В.,
Ковтонюк Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної
скарги
Державного комітету України з державного матеріального резерву
на
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2010р.
у справі
господарського суду Рівненської області №17/153
за позовом
Державного комітету України з державного матеріального резерву
до
Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів"
про
зобов'язання виконати наряд та сплату штрафних санкцій в сумі 174 949,42 грн.
за зустрічним
позовом ВАТ "Сарненський комбінат хлібопродуктів"
до
Державного комітету України з Державного матеріального резерву
про
стягнення 45 458,01 грн.
за участі представників сторін:
від позивача –Сущук Т.І.;
від відповідача –Грабовський В.А.
У С Т А Н О В И В:
05.10.2009р. Державний комітет України з державного матеріального резерву звернулися до господарського суду Рівненської області з позовом про зобов'язання ВАТ "Сарненський комбінат хлібопродуктів" виконати наряд №0.64/473 від 28.07.2009р. на відпуск матеріальних цінностей державного матеріального резерву, а саме зерна жита групи А в кількості 180,607 тонн., що знаходиться у товариства на відповідальному зберіганні. Також, просили стягнути з останніх 174 949,42грн. штрафних санкцій за не своєчасне відвантаження матеріальних цінностей, передбачених ст.14 ЗУ "Про державний матеріальний резерв" .
Відповідач у відзиві на позов проти прийняття на зберігання зазначеної кількості зерна жита не заперечував, частину якого в кількості 10,169 тонн було списано згідно акту зачистки №6 від 05.08.2004р. Зупинка відвантаження зерна була здійснена у зв'язку з невідшкодуванням у повному обсязі витрат на зберігання матеріальних цінностей.
02.11.2009р. ВАТ "Сарненський комбінат хлібопродуктів" звернулися до суду з зустрічним позовом про стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву 37 614,66грн. вартості зберігання зерна за період з липня 2007р. по жовтень 2009р., 6 706,40 грн. інфляційних та 1 136,95грн. 3% річних нарахованих на суму заборгованості відповідно до рішення господарського суду м.Києва від 22.01.2008р. у справі № 15/640.
14.04.2010р. рішенням господарського суду Рівненської області (суддя Петухов М.Г.) первісний позов задоволено частково, зобов’язано ВАТ "Сарненський комбінат хлібопродуктів" виконати наряд Державного комітету України з державного матеріального резерву № 0.64/473 від 28.07.2009р. в частині передачі ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" зерна жита групи А в кількості 37,665 тонн. Присуджено до стягнення з ВАТ "Сарненський комбінат хлібопродуктів" в доход державного бюджету України 161 973,10грн. штрафу та 3 183,99грн. пені. Зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь ВАТ "Сарненський комбінат хлібопродуктів" -6 706,40грн. інфляційних, 1 103,74грн. 3 % річних.
12.10.2010р. постановою Львівського апеляційного господарського суду (судді: Кузь В.Л. –головуючий, Мурська Х.В., Юркевич М.В.) рішення в частині задоволення первісного позову скасовано, посилаючись на наявність у товариства права на притримання матеріальних цінностей до моменту відшкодування вартості їх зберігання. Припинено провадження в частині вимог про передачу 132,833тонн зерна, які було повернуто під час судового розгляду справи. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
У касаційній скарзі Державний комітет України з державного матеріального резерву посилалися на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати постанову від 12.10.2010р., а законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції залишити в силі. Скаргу мотивовано безпідставністю висновків апеляційного господарського суду про правомірне притримання відповідачем матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених спеціальним ЗУ "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) , положеннями якого не установлено такого виду забезпечення зобов'язання.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів погоджується з доводами заявника та приходить до висновку про задоволення вимог скарги виходячи з наступного.
При розгляді справи по суті первісних позовних вимог, судом першої інстанції установлено, що не спростовувалось сторонами у справі, на момент звернення Державного комітету України з державного матеріального резерву до суду з відповідним позовом на відповідальному зберіганні ВАТ "Сарненський комбінат хлібопродуктів" знаходилось зерно жита групи А в кількості 170,498 тонн. Відносини по зберіганню зерна виникли на основі договору від 14.07.1999р. про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, термін дії якого закінчився з видачею Держкомрезервом розпорядження наряду № 297/6 від 01.04.2007р., після чого зерно продовжувало зберігатися на сертифікованому складі ВАТ "Сарненський КХП", що також було установлено рішенням господарського суду м.Києва від 22.01.2008р. у справі № 15/640
Державним комітетом України з державного матеріального резерву 28.07.2009р. видано наряд № 0.64/473 на переміщення матеріальних цінностей –зерна жита групи А в кількості 180,607 тонн на ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів", який відмовився виконувати ВАТ "Сарненський КХП" з посиланням на невідшкодування витрат на його зберігання (лист № 135р від 01.09.2009р.).
В ході судового розгляду справи, на виконання наряду № 0.64/473 від 28.07.2009р., ВАТ "Сарненський КХП" за період з 10.03.2010р. по 12.03.2010р. передав ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" 132,833 тонн зерна.
Проаналізувавши положення ЗУ "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) , якими не передбачено такого виду забезпечення виконання зобов'язання як притримання предмету зберігання, суд першої інстанції дійшов висновку щодо неправомірності дій відповідача, тому задоволив вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву в частині виконання наряду про передачу зерна в кількості 37,665тонн.
Виходячи з установлених обставин та вимог п. 9 ст. 14 ЗУ "Про державний матеріальний резерв", відповідно до яких за несвоєчасне виконання розпорядження центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, про відвантаження матеріальних цінностей державного резерву підприємства установи і організації - відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 100 відсотків вартості не відвантажених у строк матеріальних цінностей і пеню за кожний день прострочення до повного виконання розпорядження, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій. Здійснивши розрахунок їх розміру, з урахуванням вартості зерна, періоду нарахування обґрунтовано стягнув з ВАТ "Сарненський комбінат хлібопродуктів" 161 973,10грн. штрафу та 3 183,99грн. пені.
Також, судом мотивовано, з посиланням на обставини установлені рішенням господарського суду м.Києва від 22.01.2008р. у справі № 15/640 відмовлено ВАТ "Сарненський КХП" у стягненні 37 614,66грн. вартості зберігання зерна за період з липня 2007р. по жовтень 2009р. та задоволено вимоги в частині інфляційних та річних, що не оспорюється сторонами у справі.
Беручи до уваги, що при ухваленні рішення, місцевим господарським судом правильно встановлено фактичні обставини справи на основі всебічного, повного дослідження наявних у матеріалах справи доказів, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення від 14.04.2010р. є законним і обґрунтованим.
Що стосується висновків апеляційного господарського суду, яким частково скасовано рішення суду першої інстанції, то вони не ґрунтуються на матеріалах справи, суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема 14 ЗУ "Про державний матеріальний резерв", тому не могли бути підставою для скасування рішення господарського суду Рівненської області.
За таких обставин, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву задоволити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2010р. скасувати, а рішення господарського суду Рівненської області від 14.04.2010р. у справі №17/153 залишити в силі.
Головуючий суддя
В.Я. Карабань
Суддя
Г.В. Жаботина
Суддя
Л.В. Ковтонюк