Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

позивача: Сауляк О.О. (представник за дов. від 29.04.2010р. № 2069/04/14-10),

відповідача 1: Матвєєв С.Є. (представник за дов. від 01.02.2010р. б/н),

відповідача 2: Матвєєв С.Є. (представник за дов. від 20.01.2010р. б/н),

прокуратури: Гаврилова Ю.Ю. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. № 69)

Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Державного підприємства "Чорноморський яхт-клуб" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ "Трансбункер Сейлінг Тіам" про визнання недійсним договору про спільну діяльність №1/2006 від 06.02.2006 р. та додаткових угод до нього №№ 1, 2, 3, 4.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.02.2010р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2010р., у задоволенні позову відмовлено з підстав неукладеності оспорюваного договору.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, ДП "Чорноморський яхт-клуб" та ТОВ "Трансбункер Сейлінг Тіам" звернулись з касаційними скаргами до Вищого господарського суду України, в яких просять їх скасувати та винести нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав їх невідповідності закону, мотивуючи скарги порушенням судом норми матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційні скарги задовольнити частково, враховуючи наступне.

З матеріалів справи слідує, що 06.02.2006 р. ДП "Чорноморський яхт-клуб", яке відповідно до положень Статуту входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України, і ТОВ "Трансбункер Сейлінг Тіам" уклали договір про спільну діяльність (далі Договір), за умовами якого сторони зобов’язались об’єднати свої вклади без створення юридичної особи та спільно діяти з метою одержання прибутку і досягнення спільної мети.

Пунктом 13.1 Договору встановлено, що він вступає в дію з моменту його підписання сторонами після обов’язкового попереднього погодження з Міністерством транспорту та зв’язку України.

Судом встановлено, що Міністерство транспорту та зв’язку України, розглянувши проект спірного Договору, листом від 03.02.2006р. №745/16/10-06 повідомило ДП "Чорноморський яхт-клуб", що принципово не заперечує щодо укладення зазначеного Договору за умови усунення недоліків та надання до Управління державної власності Мінтрансзв’язку відповідних додаткових документів (перелік умов наведено у тексті зазначеного листа), на виконання чого ДП "Чорноморський яхт-клуб" листом від 09.03.2006р. № 903/06 повідомило Міністерство про усунення всіх зауважень та приведення Договору у відповідність з рекомендаціями Міністерства і діючого законодавства про спільну діяльність з наданням доопрацьованих матеріалів та додаткових документів.

Натомість відмовляючи в позові, суди виходили з відсутності погодження Міністерства транспорту та зв’язку України на укладення спірного Договору, з огляду на що Договір з додатками є неукладеним та не набрав чинності, а тому не може бути визнаний недійсним.

При цьому господарський суд апеляційної інстанції в ході перегляду справи та оцінки листа Міністерства транспорту та зв’язку України від 03.02.2006 р. №745/16/10-06 дійшов висновку про відсутність з боку позивача належного погодження кінцевої редакції Договору про спільну діяльність, стверджуючи, що Міністерство транспорту та зв’язку України повинно було оцінити виконання підприємством наведених у зазначеному листі вимог та надати кінцеве погодження на укладення Договору з повідомленням про це ДП "Чорноморський яхт-клуб", доказів чого матеріали справи не містять.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом 1-ї і 2-ї інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 1115, 1117 ГПК України, касаційна інстанція постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду вважає такими, що не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи та нормах чинного законодавства України.

Так, судом попередньої інстанції не зазначено, якою нормою права встановлено обов’язок Міністерства транспорту та зв’язку України після надання попередньої згоди на укладання Договору із зауваженнями, оцінювати лист ДП "Чорноморський яхт-клуб" від 09 .03.2006р. № 903/06 про усунення таких зауважень з повідомленням про це останнього.

Без належної уваги та оцінки в зв’язку з цим залишено судом попередніх інстанцій і наявні у справі матеріали прокурорської перевірки, з яких вбачається, що дозвіл Міністерства транспорту та зв’язку України, наданий листом від 03.02.2006р. №745/16/10-06, вважається ненаданим при невиконанні ДП "Чорноморський яхт-клуб" зауважень викладених у вказаному листі, а не за умови відсутності повідомлення Міністерства на адресу ДП "Чорноморський яхт-клуб" про оцінку виконання його вимог.

З огляду на зазначене та підтвердження належними і допустимими доказами існування попереднього погодження Міністерства транспорту та зв’язку України на укладання спірного Договору, висновки суду 1-ї та 2-ї інстанції щодо неукладеності Договору про спільну діяльність з додатковими угодами колегія вважає безпідставними.

Отже, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ними, а також не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а господарським судом попередніх інстанцій порушено вимоги ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія вважає оскаржувані судові акти такими, що підлягають скасуванню з передачею справи до господарського суду 1-ї інстанції новий розгляд.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційні скарги задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2010р. та рішення господарського суду Одеської області від 03.02.2010р. у справі №15/136-09-4435 скасувати.

Справу направити до господарського суду Одеської області на новий розгляд.