Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні взяли участь представники:

від прокуратури: Лук'яненко В.В. –прок. ГПУ, посв. №72;

від позивача: Калюк М.В. –за дов. від 16.12.09; Чоповський П.А. –за дов. від 17.12.09;

від відповідача -1: Тхорик С.М. –за дов. від 20.10.10;

від відповідача-2: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача -3: Матлаєв О.І. –за дов. від 01.11.10

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.10 розгляд касаційних скарг призначено на 02.12.10. У судовому засіданні 02.12.10 оголошено перерву до 09.12.10.

Заступником прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Верховної Ради України у лютому 2010 року заявлений позов до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариства з обмеженою відповідальністю

доповідач: Добролюбова Т.В.

"ВК-Брок" про : 1) визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.07 №423/3257 (ra_423023-07) про продаж ТОВ "ВК-Брок" земельної ділянки на вул. Глибочицькій, 73-77 у Шевченківському районі міста Києва; 2) визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі –продажу земельної ділянки від 16.11.07 №3262, укладеного між відповідачем -1 та відповідачем -3; 3) зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради скасувати державний акт на право власності ТОВ "ВК-Брок" на земельну ділянку на вул. Глибочицькій, 73-77. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор, посилаючись, зокрема на рішення у інших справах № 32/454-6/51, № 45/286-А, вказував на те, що Верховна рада України є користувачем спірної земельної ділянки і від неї у добровільному порядку не відмовлялась. Прокурор вважає, що, передаючи цю ділянку в оренду ТОВ "ВК-Брок" та в подальшому, ухвалюючи рішення про продаж та укладаючи договір купівлі –продажу, Київська міська рада діяла з порушенням господарської компетенції, що є підставою для визнання їх недійсними. При цьому, прокурор посилався на приписи статей 116, 141, 155 Земельного кодексу України, статей 203, 207, 215 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.09.10, ухваленим суддею Ковтун С.А., позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі –продажу від 16.11.07 №3262. При цьому, суд установив, що оспорюваний договір укладений без погодження з користувачем земельної ділянки - Верховною Радою України, що є порушенням приписів статті 95 Земельного кодексу України. Провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним рішення від 01.10.07 №423/3257 (ra_423023-07) та зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради скасувати державний акт на право власності ТОВ "ВК-Брок" на земельну ділянку припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки дійшов висновку, що такі спори підвідомчі судам адміністративної юрисдикції.

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Андрієнка В.В.- головуючого, Вербицької О.В., Буравльова С.І., постановою від 23.09.10, перевірене рішення суду першої інстанції скасував в частині припинення провадження щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення Київської міської ради № 423/3257 від 01.10.07 (ra_423023-07) . В цій частині позовні вимоги задовольнив, з посиланням на те, що рішення прийнято з порушенням вимог земельного законодавства. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що ця вимога підвідомча господарським судам. Водночас, скасовано рішення і в частині зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради скасувати державний акт на право власності. В цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги, з огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів Верховної Ради України відповідачем -2. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Київська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на те, що оспорюване рішення прийнято в межах повноважень, відповідно до чинного законодавства та проекту, згідно якого було отримано усі передбачені законодавством висновки і погодження, тому вважає, що правові підстави для визнання його недійсним відсутні. Разом з цим, на думку заявника, спір про скасування рішення має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Водночас, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок", в якій просить судові рішення у справі скасувати, а провадження у справі просить припинити. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на незастосування судами приписів статей 330, 388 Цивільного кодексу України, адже, на його думку, товариство є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки за договором купівлі –продажу. При цьому, заявник посилається на те, що рішення у іншій справі № 32/454-6/51 було скасовано Вищим господарським судом України вже після укладення договору купівлі –продажу, окрім цього, цим рішенням не було визнано право постійного користування спірною земельною ділянкою за позивачем і воно, на думку скаржника, не має преюдиціального значення при вирішенні даного спору. Скаржник зазначає, що судами помилково не застосовано частину 1 пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що даний спір підлягає розгляду адміністративним судом. Разом з цим, скаржник зауважує на порушенні судами приписів статей 43, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України та вважає, що судами не було з'ясовано чи ідентичні земельна ділянка 2 га, виділена позивачеві у 1986 році для будівництва автобази на вул. Глибочицькій 79-97, та продана відповідачеві земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 1, 0740 га, розташована на вул. Глибочицькій 73-77. На думку заявника, судами безпідставно відхилено його клопотання про зупинення провадження у справі через необхідність витребування документів та проведення судової експертизи.

Від Верховної Ради України надійшли пояснення по справі, в яких останній просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Від Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли пояснення у справі.

Від Заступника прокурора міста Києва відзиву на касаційні скарги судом не отримано.

Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.10.07 Київською міською радою прийнято рішення № 423/3257 (ra_423023-07) "Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" для будівництва, експлуатації і обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом, розташованої за адресою: вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі міста Києва". На виконання цього рішення, 16.11.07 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" –покупець, уклало з Київською міською Радою –продавцем, договір № 3262 купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, за умовами якого подавець продав, а покупець купив земельну ділянку, розташовану на вул. Глибочицькій, 73-77 у Шевченківському районі міста Києва, площею 1,0740 га, в тому числі площею 0,1700 га без права забудови, кадастровий № 8000000000:91:119:0046 у межах, які перенесені у натурі і зазначені у технічній документації земельної ділянки. Судами установлено, що вказана земельна ділянка належить до державної власності, повноваження з розпорядження якою здійснює Київська міська рада. Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Заступника прокурора міста Києва заявлена в інтересах держави в особі Верховної Ради України до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" про : 1) визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.07 №423/3257 (ra_423023-07) про продаж ТОВ "ВК-Брок" земельної ділянки на вул. Глибочицькій, 73-77 у Шевченківському районі міста Києва; 2) визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі –продажу земельної ділянки від 16.11.07 №3262, укладеного між відповідачем -1 та відповідачем -3; 3) зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради скасувати державний акт на право власності ТОВ "ВК-Брок" на земельну ділянку на вул. Глибочицькій, 73-77. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів це визнання правочину недійсним та визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Водночас, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Визнаючи недійсним рішення Київради від 01.10.07 та договір купівлі –продажу №3262 суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з преюдиціальності фактів установлених при розгляді іншої справи №32/454-6/51. Зокрема, рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.09 у вказаній справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.09 та постановою Вищого господарського суду України від 02.02.10, установлено, що в травні 1986 року спірна земельна ділянка була відведена Президії Верховної Ради Української РСР, правонаступником якої є Верховна Рада України, тобто користувачем цієї земельної ділянки є Верховна Рада України. Відповідно до приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Преюдиціальність це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Твердження скаржника про те, що справа № 32/454-6/51 не має для суду преюдиціального характеру через різний склад сторін спростовується тим, що суб'єктний склад сторін, зокрема, позивач та відповідач, у цих справах є однаковим, при цьому, не тотожність складу третіх осіб не впливає на преюдиціальність фактів встановлених рішенням у такій справі. Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Статтею 141 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент ухвалення оспорюваного рішення) унормовано, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати. Суд апеляційної інстанції установив, що право Верховної Ради України на користування спірною земельною ділянкою у встановленому законом порядку не припинялось, тобто, останній є законним користувачем цією ділянкою, що свідчить про неправомірність передачі її у власність, шляхом продажу, ТОВ "ВК-Брок". Згідно зі статтею 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, зокрема, мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Способи захисту прав на земельні ділянки, визначені статтею 152 Земельного кодексу України, зокрема, частиною 3 цієї статті унормовано, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Дослідивши усі обставини справи, суд апеляційної інстанції установив, що рішення Київської міської ради від 01.10.07 №423/3257 (ra_423023-07) прийнято всупереч приписам земельного законодавства, відтак обґрунтовано дійшов висновку про визнання його недійсним. Враховуючи викладене, а також те, що судом апеляційної інстанції установлені обставини, з якими закон пов’язує визнання договору недійсним, колегія суддів погоджується і з висновком апеляційного суду про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі –продажу земельної ділянки від 16.11.07 №3262. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи скаржників про те, що даний спір має розглядатися адміністративним судом є безпідставними, оскільки цей спір спрямований на захист майнових прав, має приватно - правовий характер, тобто, між сторонами існує спір про право. Посилання ТОВ "ВК "Брок" на неврахування судом того, що товариство є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не стосуються предмета спору. Не підтверджується матеріалами справи і довід ТОВ "ВК "Брок" про те, що виділена позивачеві земельна ділянка та земельна ділянка, яка є предметом купівлі –продажу ТОВ "ВК"Брок" є різними. Інші доводи касаційних скарг також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого судом та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.10 у справі №6/140 залишити без змін.

Касаційні скарги Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" залишити без задоволення.

Повний текст постанови виготовлений 13.12.2010.