Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Київського апеляційного господарського суду

В судове засідання прибули представники сторін:

Відповідно до Розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України від 07.12.2010, у зв’язку з виходом з лікарняного головуючого-судді Воліка І.М., розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий –Волік І.М. (доповідач), судді - Капацин Н.В, Кролевець О.А.

Позивач –Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (надалі – ПАТ "Альфа-Банк") звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор" (надалі –ТОВ "Агрікор"), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 4781625 доларів США боргу по кредиту, за неналежне виконання умов договору про відкриття кредитної лінії №73-МВ/08 від 31.03.2008, 89124,17 доларів США заборгованості по простроченим процентам та користування кредитними коштами, нарахованими за період з 01.03.2009 по 30.04.2009, 6288,16 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту, нарахованої за період з 18.05.2009 по 19.05.2009, 1684,09 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованої за період з 07.04.2009 по 19.05.2009.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 22.04.2010 у справі № 8/66 (12/99) (суддя: Оленич Т.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.09.2010 (колегія суддів:Кіровський С.В.–головуючий, судді –Нєсвєтова Н.М., Конде Л.О.), позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Агрікор" на користь ЗАТ "Альфа-Банк" 4781625 доларів США боргу по кредиту, 89124,17 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом, 7972,25 доларів США пені, 3348,17 доларів США державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнути з ТОВ "Агрікор" в доход державного бюджету 500,00 грн. штрафу.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, відповідач – ТОВ "Агрікор" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішенням та постанову судів попередніх інстанцій скасувати, а прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема ст. ст. 531, 651 Цивільного кодексу України та порушені процесуальні норми, що призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих судових актів.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові акти без змін.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 31.03.2008 між ЗАТ "Альфа-Банк" (Банк) та ТОВ "Агрікор" (Позичальник) укладений договір про відкриття кредитної лінії № 73-МВ/08 (надалі - Кредитний договір), відповідно до якого Банк зобов’язався надати Позичальнику для проведення комплексу заходів по будівництву елеватора кредит у вигляді мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 13 000 000,00 грн., строком дії по 31.03.2011.

Сторони узгодили, що у межах дії кредитної лінії можуть надаватися кошти у гривнях та/або у доларах США та/або у ЄВРО, та/або у російських рублях, та/або у швейцарських франках (абз. 3 п. 1.1. Кредитного договору).

В розділі 4 Кредитного договору сторони встановили наступний порядок видачі кредиту: у день укладення цього договору банк відкриває позичальнику кредитну лінію та позичкові рахунки для обліку кредиту. Банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміту кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього договору, укладеної між позичальником і банком, у строк не пізніше двох днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід’ємною частиною цього договору. У кожній такій додатковій угоді сторони повинні визначити валюту і розмір траншу та реквізити для його надання, якщо вони відрізняються від зазначених у пункті 10.2. цього договору.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору позичальник зобов’язався використати кредит за призначенням, своєчасно та у повному обсязі виплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит у терміни, встановлені в п. 9.1. Кредитного договору.

Згідно пункту 1.3. Кредитного договору розмір процентів за користування кредитом складає: за користування частиною кредиту, наданою у гривнях, - 17,00% річних; за користування частиною кредиту, наданою у доларах СІЛА, - 11,00% річних; за користування частиною кредиту, наданою у ЄВРО, - 11,00% річних; за користування частиною кредиту, наданою у російських рублях, - 11,00%) річних; за користування частиною кредиту, наданою у швейцарських франках, - 11,00% річних.

Порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом, сторони визначили у розділі 6 Кредитного договору, зокрема, проценти нараховуються щомісячно на суму кредиту (окремо по кожному виду валют, у яких надано кредит) протягом усього строку користування ним, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році (для частини кредиту у гривнях чи російських рублях) або фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році (для частини кредиту у іноземних валютах, інших ніж російські рублі). При цьому, для цілей нарахування процентів на суму кожного з траншів день його надання враховується, а день його повернення - не враховується при нарахуванні процентів. Проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов’язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го по 5-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Згідно розділу 9 Кредитного договору Порядок та строки повернення кредиту, Позичальник повинен повернути банку кредит шляхом повернення кожного траншу у останній день строку, що складає 36 місяців з дати укладення додаткової угоди, на підставі якої цей транш наданий, а траншів, наданих менше ніж 36 місяців до дня закінчення строку дії кредитної лінії, зазначеного у пункті 1.4. цього Договору, - шляхом їх повернення у день закінчення строку дії кредитної лінії. Остаточно позичальник зобов’язувався погасити кредит до 31.03.2011 (п. 1.4. Кредитного договору).

На виконання умов кредитного договору, на підставі укладеної між сторонами додаткової угоди № 1 від 02.04.2008, позивачем перераховано з позичкового на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 4781625 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 27779 від 02.04.2008. При цьому, відповідно до пункту 5 Додаткової угоди позичальник зобов’язався повернути транш до 31.03.2013.

Разом з тим, судами встановлено, що відповідач свої зобов’язання по сплаті відсотків за користування кредитними коштами виконував до березня 2009 року. З квітня 2009 року у відповідач утворилась заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 89 124,17 доларів США нарахованої за період з 01.03.2009 по 30.04.09.

В пункті 11.6. Кредитного договору сторони погодили, що Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, і виконання усіх інших зобов’язань позичальника за цим договором у строк не пізніше 10 днів з дати пред’явлення позичальнику відповідної вимоги у випадку, зокрема, суттєвого порушення позичальником цього договору. При цьому, згідно пункту 11.5. цього Договору, до одного із суттєвих порушень позичальником відноситься повне або часткове прострочення сплати процентів за користування кредитом хоча б за один місяць, якщо таке прострочення складає 20 і більше календарних днів.

30.04.2009, у зв’язку з простроченням сплати процентів по кредиту понад строки визначені Кредитним договором, позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 28516-11-6/6 про дострокове виконання зобов’язань за Кредитним договором, яка отримана відповідачем 05.05.2009, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення №53761714. Отже, виходячи з умов Кредитного договору, відповідач був зобов’язаний достроково повернути отриманий транш кредиту у розмірі 4781625 доларів США до 15.05.2009.

Однак, відповідачем кредитні кошти у вказаний термін не повернуті, заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 01.03.2009 по 30.04.2009 не погашена.

Таким чином, між сторонами виникли кредитні відносини, які здійснюють ся на підставі кредитного договору, що укладений між кредитором і позичальни ком у письмовій формі.

Згідно частини 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним догово ром банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених до говором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України).

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до від носин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу положень ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі про строчення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дост рокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, нале жних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно частини 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК Украї ни).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи умови кредитного договору та вимоги закону, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення неповернутої позики у розмірі 4781625 доларів США та 89 124,17 доларів США заборгованості по простроченим процентам за користування кредитними коштами за період з 01.03.2009 по 30.04.2009, оскільки відповідачем порушені умови договору щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або вико нання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне вико нання) є порушенням цього зобов’язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу приписів ст. 230 Господарського кодексу України порушення зо бов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

В пункті 11.1. Кредитного договору сторони погодили, що за прострочення повернення кредиту чи його частини та/або сплати процентів позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" пеня обчислюється, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірно ви сновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 6 288,16 доларів США за несвоєчасне повернення кредиту за період з 18.05.2009 по 19.05.2009 та 1684,09 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 07.04.2009 по 19.05.2009, оскільки вказаний розрахунок пені відповідає умовам до говору та вимогам закону.

Судами правомірно відхилено посилання відповідача, що дострокове повернення кредиту має ознаки одностороннього припинення договірних зобов’язань зі сторони Банку, оскільки ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. А отже, дострокове повернення кредиту відповідає умовам договору та способу захисту порушеного матеріального права.

Також, судами не прийнято до уваги посилання відповідача на рішення третейського суду про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 73-МВ/08 за рахунок поручителя ОСОБА_1, оскільки стягнення заборгованості з поручителя, не звільняє від виконання зобов’язання боржником, який відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України є солідарним боржником з поручителем.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій фактичні обста вини справи встановлено на основі повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суд відповідають цим обставинам і їм надана правильна юри дична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій. Окрім того, ці доводи зводяться до намагань скаржни ка надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідає ма теріалам справи та чинному законодавству, у зв’язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2010 та рішення господарського суду Чернігівської області від 22.04.2010 у справі № 8/66 (12/99) залишити без змін.