Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Київська облспоживспілка звернулась до господарського суду Київської області з позовом до ЗАТ "Фоззі" про усунення перешкод в користуванні нежитловою будівлею райунівермагу, яка розташована за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 76 шляхом виселення відповідача, посилаючись на приписи статей 319, 321 та 391 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Київської області від 21.05.2004 р. у справі № 160/4-04 за Київською обласною спілкою споживчих товариств визнано право власності на ряд об'єктів нерухомості, зокрема, і на будівлю райунівермагу із цегляним господарським складом, які розташовані за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 76, з підстав того, що позивач є єдиним власником спірної будівлі.

На підставі вказаного судового рішення в Бориспільському МБТІ було проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Позивач зазначав, що він неодноразово звертався до відповідача листами від 27.06.2006 р. № 01-302, від 28.07.2006 р. № 01-340, від 11.08.2006 р. № 01-359 та від 20.02.2009 р. № 01-28 з проханням укласти відповідний договір оренди з належним власником майна - Київською облспоживспілкою, які відповідачем були залишені без відповіді.

Тобто, на думку позивача, такі дії ЗАТ "Фоззі" щодо незаконного зайняття спірної будівлі порушують права позивача як власника цього майна.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.09.2009 р. залучено до участі у справі в якості другого відповідача ТОВ "Фоозі –Фуд".

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Фоозі –Фуд" просило відмовити у її задоволенні вказуючи на недоведеність та необґрунтованість позовних вимог посилаючись на те, що згідно довідки КП "Бориспільське БТІ" від 25.09.209 р. № 711, право власності станом на 25.09.2009 р. на будівлю "Коопунівермагу" за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 76, частину якої займає товариство, зареєстроване за Бориспільським районним споживчим товариством.

Відповідач також зазначив, що з наданого позивачем рішення господарського суду Київської області від 21.05.2004 р. у справі № 160/4-04 та документа, що підтверджує реєстрацію права власності –витягу БТІ від 25.05.2006 р. вбачається, що у справі мова йде про будівлю райунівермагу, яка розташована за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 76, яке не знаходиться у володінні та користуванні ТОВ "Фоозі-Фуд", оскільки відповідачем використовується частина будівлі Коопунівермагу, розташованої за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 76.

ЗАТ "Фоззі" у відзиві на позовну заяву також просило відмовити у її задоволенні посилаючись на необґрунтованість доводів позивача.

Бориспільське районне споживче товариство у поясненнях на позовну заяву просило припинити провадження у справі з огляду на відсутність предмету спору зазначивши, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10744417 від 25.05.2006 р. позивач дійсно є власником будівлі райунівермагу 1956 року, який давно знесений, а за цією адресою за кошти пайовиків споживчої кооперації Бориспільщини побудовано сучасну будівлю Коопунівермагу, власником якої відповідно до норм чинного законодавства є Бориспільське районне споживче товариство, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданого Бориспільським БТІ 13.09.2004 р., у зв'язку з чим райспоживспілкою, як власником будівлі, у відповідності до норм законодавства було укладено договір оренди з ТОВ "Фоззі –Фуд", який виконується сторонами.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.11.2009 р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.03.2010 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2010 р. судові рішення у даній справі скасовані, а справа направлена на новий розгляду до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи Київською облспоживспілкою було подано заяву, в якій позивач уточнив позовні вимоги та просив суд усунути перешкоди у користуванні позивачем нежитловою будівлею райунівермагу, яка розташована за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 76 шляхом виселенняЗАТ "Фоззі" та ТОВ "Фоззі-Фуд".

Рішенням господарського суду Київської області від 25.08.2010 р. (суддя Христенко О.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем не було доведено, що відповідачі користуються майном яке належить позивачеві, а позовні вимоги є необґрунтованими.

За апеляційною скаргою Київської облспоживспілки Київський апеляційний господарський суд (судді: Моторний О.А., Кошіль В.В., Шапран В.В.) переглянувши рішення господарського суду Київської області від 25.08.2010 р. в апеляційному порядку, постановою від 19.10.2010 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив, постановив усунути перешкоди Київській обласній спілці споживчих товариств у користуванні нежитловою будівлею райунівермагу за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 76, виселив ТОВ "Фоззі Фуд" із будівлі райунівермагу за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 76.

Суд апеляційної інстанції посилаючись на статтю 387 Цивільного кодексу України, приписами якої встановлено право власника на витребування майна з чужого незаконного володіння, дійшов висновку, що відповідачі без відповідної правової підстави користуються нерухомим майном, яке належить позивачеві, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

ТОВ "Фоззі –Фуд" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 43 Господарського процесуального кодексу України та статей 204, 317, 398, 397 Цивільного кодексу України, зазначивши, що у судовому засіданні правомірність виникнення та існування права власності Бориспільського районного споживчого товариства на нежитлову будівлю райунівермагу не спростовувалось та не встановлено незаконність його набуття.

Бориспільське районне споживче товариство також подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 25.08.2010 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема зазначає, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишився той факт, що будівля райунівермагу, власником якої є позивач та якої стосувалися його позовні вимоги та будівля коопунівермагу, право власності на яку належить Бориспільському районному споживчому товариству та яке за договором оренди використовує ТОВ "Фоозі - Фуд", це є різні будівлі за назвою, об'єктним складом, описом, площею, роками будівництва та введення в експлуатацію, що підтверджується наданими як Бориспільським районним споживчим товариством, так і позивачем технічними паспортами, інвентаризаційними справами, довідками БТІ № 711 від 25.09.2009 р., № 184 від 25.02.2010 р., № 788 від 13.10.2010 р. та іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, рішенням господарського суду Київської області від 21.05.2004 р. у справі №160/4-04 визнано за Київською обласною спілкою споживчих товариств право власності на будівлю райунівермагу, 1956 року вартістю 795,7 тис. грн. із цегляним господарчим складом, 1985 року вартістю 205,6 тис. грн., які розташовані за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 76.

На підставі зазначеного рішення 25.05.2006 р. зареєстровано право власності за позивачем згідно витягу № 10744417 від 25.05.2006 р. про реєстрацію права власності на зазначене вище нерухоме майно.

Судом першої інстанції та апеляційної інстанції також встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 508 від 18.05.2004 р. видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13.09.2004 р. серія САА № 949669 Бориспільському районному споживчому товариству на будівлю "Коопунівермагу" (2-х поверхова, А-2, 4135,1 кв.м.; добудова до Коопунівермагу (2-х поверхова), А-2, 839,2 кв.м.; бар Коопунівермагу, А-2, 183,4 кв.м.), що розташована за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 76, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4711238 від 13.09.2004 р., а також довідкою БТІ № 711 від 25.09.2009 р., в якій зазначено, що станом на 25.09.2009 р. право власності на будівлю "Коопунівермагу" за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 76 зареєстроване за Бориспільським районним споживчим товариством.

15.10.2007 року між Бориспільським районним споживчим товариством (орендодавець) та ТОВ "Фоззі-Фуд" (орендар) було укладено договір оренди, за умовами якого товариство прийняло в строкове платне користування частину будівлі "Коопунівермагу" Бориспільського районного споживчого товариства, а саме: 1. приміщення на першому поверсі "Коопунівермагу" загальною площею 852,0 кв.м. (в т.ч. торгова площа - 554,0 кв.м.); 2. приміщення на другому поверсі загальною площею 370,4 кв.м.; 3. підвальне приміщення –476 кв.м.; 4. сарай (складське приміщення з дерева) загальною площею 81,0 кв.м. і обладнання, розташоване за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 76 (пункт 1.1 договору оренди).

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога Київської облспоживспілки про усунення перешкод в користуванні нежитловою будівлею райунівермагу, яка розташована за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 76 шляхом виселення ЗАТ "Фоззі" та ТОВ "Фоззі –Фуд", посилаючись на приписи статей 319, 321 та 391 Цивільного кодексу України та вважаючи себе власником спірної будівлі.

За приписами статті 391 Цивільного кодексу України передбачений спосіб захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння.

За змістом права власності, визначеного у статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право володіння означає юридично забезпечену власникові можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу, отже, майно вважається таким, що перебуває у володінні власника і тоді, коли він фізично ним не володіє.

Право користування –юридично закріплена можливість власника щодо використання майна та вилучення з нього корисних властивостей, а право розпорядження –юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну та фактичну долю майна.

Норма статті 387 Цивільного кодексу України встановлює право власника на

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до цієї норми власник майна має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає користуванню ним, тобто коли майно не вибуло з юридичного володіння власника і спір щодо його приналежності власникові відсутній.

Таким чином, однією з особливостей цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. В протилежному випадку власник має право звернутися до суду з двома вимогами - про визнання права власності на майно та усунення перешкод у здійсненні щодо нього правомочностей.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Тобто, приписами статті 391 Цивільного кодексу України встановлено, що предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом, а підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин, позивач звернувся за захистом порушеного права стосовно майна, яке не знаходиться у його володінні, й відносного якого існує спір з приводу права власності, що виходиться за межі дії приписів статті 391 Цивільного кодексу України.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що посилання суду апеляційної інстанції на приписи статті 387 Цивільного кодексу України у даному випадку є помилковими, оскільки позивач з відповідними позовними вимогами до суду не звертався.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене та приписи законодавства, з огляду на те, що між сторонами у даній справі існує спір щодо права власності на спірну нежитлову будівлю розташовану за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 76, вимога позивача не могла бути заявлена та розглянута у відповідності до приписів статті 391 Цивільного кодексу України, що було залишено судами поза увагою під час розгляду справи, у зв'язку з чим постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 р. підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Київської області від 25.08.2010 р. –залишенню без змін з мотивів, викладених у даній постанові суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 1117, пунктом 6 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 р. у справі № 8/094-09/16 господарського суду Київської області скасувати, рішення господарського суду Київської області від 25.08.2010 р. залишити без змін.

Касаційні скарги задовольнити.