5002-28/3638-2010 Про стягнення заборгованості за договором на створення літературного твору - 02.12.2010 Прийняття

( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs14416379) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs19942336) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs22225472) ) ( Додатково див. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду (rs18121956) ) ( Додатково див. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду (rs18201215) ) ( Додатково див. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (rs11547509) ) ( Додатково див. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (rs17079831) )

В липні 2010 року Державне підприємство Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім.М.І.Пирогова" звернулося до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Видавництво "Сонат" про стягнення збитків в вигляді сплаченого авансу в розмірі 26160,0 грн., 1831,20 грн. неустойки та 2289,0 грн. штрафу.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не виконав взятих на себе зобов'язань по створенню літературного твору, а тому повинен повернути сплачений йому аванс та штрафні санкції.

Стягнуто з приватного підприємства "Видавництво "Сонат" 26160,0 грн. збитків, 1831,20 грн. пені, 2289,0 грн. штрафу та судові витрати.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.09.2010 року (судді: В.І.Гонтар –головуючий, Ю.В.Борисова, В.М.Плут) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

В касаційній скарзі приватне підприємство "Видавництво "Сонат" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення. При цьому, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 77 названого Кодексу унормовано, що суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. З приписів п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що нез'явлення в засідання представників сторін та неподання витребуваних доказів є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Проте, місцевий господарський суд справу вирішив по суті за відсутності відзиву та пояснень відповідача на позовну заяву та без участі його представника в судовому засіданні, чим позбавив його права надавати свої заперечення на позов, що призвело до прийняття рішення без повного з'ясування всіх обставин справи.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд не виправив помилки, допущеної місцевим господарським судом, та не надав оцінки всім наявним у матеріалах справи доказам.

Зокрема, апеляційний господарський суд погодився з висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідач не виконав взятих на себе згідно укладеного з позивачем договору № 5/162 на створення літературного твору зобов'язань, в зв'язку з чим повинен повернути сплачений йому аванс.

Однак, заперечуючи проти доводів позивача, відповідач зазначив, що ним створено обумовлений договором твір, на підтвердження чого ним подано суду акт прийому-передачі рукопису, підписаний представниками обох сторін (а.с.59), згідно якого у відповідності до п.1.3 договору вирішено здійснювати прийом і оцінку твору.

Проте, апеляційний господарський суд вказаному акту належної оцінки не надав та не з'ясував який твір отримав позивач від відповідача та в якому стані, в зв'язку з чим його висновок стосовно того, що твір створено не було є передчасним.

Крім того, апеляційний господарський суд не дослідив чи правомірно позивач вимагає повернення йому авансу, враховуючи те, що вимог про розірвання договору ним не заявлено, а доказів його розірвання в установленому законом порядку, тобто за згодою сторін чи в судовому порядку, ним не подано.

Зі змісту ст. 84 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Однак, прийняті у даній справі судові рішення господарських судів обох інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Неповне з’ясування обставин справи привело до прийняття рішень, які не можна визнати законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, більш ретельніше з’ясувати вимоги позивача і заперечення відповідача, всім доказам дати оцінку в їх сукупності і відповідно до вимог закону і обставин справи вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.08.2010 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.09.2010 року у справі № 5002-28/3638-2010 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.