Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Малетича М.М., Мамонтової О.М.,

за участю представників: позивача –Ларькова В.І. дов. № 926 від 14 вересня 2010 року, відповідача –Населівської М.О. дов. № 40 від 11 травня 2010 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 жовтня 2010 року у справі господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про стягнення суми,

У липні 2009 року Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про стягнення 5 211 900, 00 грн. боргу та 184 772, 56 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, в порушення умов договору про встановлення кореспондентських відносин, відповідачем не виконано платіжне доручення про списання суми коштів позивача для подальшого зарахування їх на інший рахунок та не повідомлено останнього про причини невиконання зазначеного доручення.

Розмір позовних вимог неодноразово змінювався позивачем.

1 червня 2010 року заявою № 84.1-11-б.б/12140 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача 5 211 900, 00 грн. основного боргу, 521 190, 00 грн. пені, 505 554, 3 грн. втрат від інфляції, 3 % річних у сумі 158 927, 25 грн. та 554 210, 61 грн. штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду мста Києва від 14 липня 2010 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" 5 211 900, 00 грн. боргу, 521 190, 00 грн. пені за несвоєчасне виконання платежу, 474 282, 90 грн. втрати коштів від інфляції та 158 070, 50 грн. - 3 % річних у сумі

У решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 4 жовтня 2010 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14 липня 2010 року –без змін.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17 травня 2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні пені, 3% річних та втрати коштів від інфляції, посилаючись на неправильне застосування судами ст.ст. 526 ч.1, 614 ч.1 ЦК України, ст.ст. 1 пункту 24, 7 пункту 7.1, 8 пункту 8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" (2346-14) .

Заявник стверджує, що на рахунку позивача не було коштів, достатніх для виконання переказу коштів та сплати комісії відповідачу за виконання вказаної операції.

Наполягає на тому, що даний платіж є клієнтським і за виконання цієї операції встановлено тариф у розмірі 1 гривні.

Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 11 березня 2009 року між ТОВ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (банк) та ВАТ "Родовід банк" (кореспондент) укладено договір про встановлення кореспондентських відносин між сторонами, за умовами якого банк відкриває кореспонденту мультивалютний кореспондентський рахунок типу "Лоро" № 160090100131 у валютах, вказаних у заяві кореспондента, за яким сторони здійснюють міжбанківські перекази з метою проведення безготівкових рахунків між сторонами, що обумовлені виконанням платежів клієнтів або їх власними зобов’язаннями.

Міжбанківські перекази здійснюються на підставі міжбанківських розрахункових документів –документів на переказ, сформованих сторонами на підставі поданих клієнтами розрахункових документів, документів на переказ готівки, а також доручень на договірне списання, передбачене в договорах, укладених між клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Відповідно до п. 3.6 договору основним каналом зв’язку для передачі міжбанківських розрахункових документів, виписок за рахунком та повідомлень про зарахування коштів на рахунок Лоро, що передаються банком кореспонденту і навпаки, є система S.W.I.F.T., додатковим –телекс.

26 травня 2009 року позивач за допомогою системи S.W.I.F.T. направив відповідачу для виконання платіжне доручення № МТ202, яким ініціював списання коштів в розмірі 5 211 900, 00 грн. з особового рахунку, для подальшого зарахування їх на рахунок з реквізитами: МФО 321712, ЄДРПОУ 14349442, рахунок: № 15000000000051 ВАТ "Родовід банк".

Судами встановлено та не заперечується відповідачем, що останнім не було здійснено списання зазначеної суми та не повідомлено позивача про причини невиконання зазначеного платіжного доручення.

У зв’язку з наведеним 5 червня 2009 року позивач направив відповідачу вимогу № 70.3-04-7142/12358, якою повідомив останнього про суму боргу та нарахування пені за невиконання зобов’язання.

Задовольняючи позов частково, господарський суд виходив з того, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано невиконання останнім прийнятого за договором зобов’язання. Також суд першої інстанції дійшов висновку про підставність нарахування відповідачу пені, 3 % річних і втрат від інфляції.

Проте, з такими висновками суду повністю погодитись не можна.

Так, в порушення ст.ст. 38, 43, 65, 84 і 105 ГПК України, суд неповно встановив істотні для справи обставини.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні"банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Як вбачається із судових рішень, спір вирішено саме на підставі цієї норми Закону.

Згідно пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", який суд також застосував до спірних правовідносин, міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Оскільки ідентифікація платежу як міжбанківського або як клієнтського впливає як на визначення тарифу, за яким стягується винагорода відповідача за виконання даної операції з переказу коштів, так і на визначення розрахункового періоду, за який може бути стягнена пеня, суд не встановив дійсну природу правовідносин.

Крім того, вирішуючи вимогу в частині стягнення пені, суд не перевірив в повному обсязі доводи і розрахунки сторін, не зазначив, за який період і в якій сумі підлягала стягненню пеня, тобто, не навів переконливих доводів, чому пеню стягнуто в розмірі 10 відсотків від суми переказу.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню, а справа –передача на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, більш ретельно перевірити доводи сторін і прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117-11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 жовтня 2010 року та рішення господарського суду міста Києва від 14 липня 2010 року.

Справу передати до господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складі суду.