К30/85-10 Про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства та визнання недійсними угод - 30.11.2010 Прийняття

У березні 2008 року ОСОБА_5 звернувся до Господарський суду Дніпропетровської області із позовом до ТОВ "РК "Дом", ОСОБА_4, ОСОБА_6, КП "ДМ БТІ" та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю РК "Дом", які викладені в протоколі №1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю РК "Дом" від 16 січня 2006 року.

Під час розгляду справи, до суду з позовною завою в порядку ст. 26 Господарського процесуального кодексу України звернулася ОСОБА_7, яка з урахуванням поданих уточнень просила суд: визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю РК "Дом", які викладені в протоколі № 1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю РК "Дом" від 16.01.2006 року; визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю РК "Дом" від 14.12.2005 року, які викладені в протоколі №6 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю РК "Дом".

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22 липня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_5 –відмовлено, позов ОСОБА_7 задоволено у повному обсягу: визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерська компанія "Дом" від 14 грудня 2005 року, які викладені в протоколі №6 загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерська компанія"Дом", визнано недійсними рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерська компанія "Дом", які викладені в протоколі № 1 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерська компанія "Дом" від 16 січня 2006 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2010 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22 липня 2010 року залишено без змін.

Не погодившись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2010 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22 липня 2010 року у справі № К30/85-10 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначено попередніми судовими інстанціями, ОСОБА_7 заявлено вимогу про визнання недійсними рішення загальних зборів від 14 грудня 2005 року та 16 січня 2006 року у зв’язку з тим що зазначені загальні збори учасників Товариства відбулися з порушенням вимог законодавства та статуту товариства, а саме: ОСОБА_7 не повідомлялася належним чином про проведення загальних зборів, не приймала участі у зазначених зборах та не підписувала протокол №6 ні як учасник товариства, ні як секретар зборів; у день проведення загальних зборів не здійснювалася реєстрація учасників, у зв'язку з чим неможливе визначення кворуму на зборах.

Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" зазначено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Поряд з цим судами попередніх інстанцій встановлено, що про проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерської компанії "Дом" складений протокол зборів № 6 від 14 грудня 2005 року. Заявляючи позовні вимоги ОСОБА_7 посилалась на не обізнаність належним чином про проведення загальних зборів, на те що вона не приймала участі у зазначених зборах та не підписувала протокол №6 від 14 грудня 2005 року ні як учасник товариства, ні як секретар зборів; у день проведення загальних зборів не здійснювалася реєстрація учасників, у зв'язку з чим неможливе визначення кворуму на зборах. ОСОБА_7 також зазначила, що загальні збори від 16 січня 2006 року не проводилися у зв’язку з відсутністю будь-кого з учасників Товариства на цих зборах, а нотаріальне посвідчення підписів голови зборів та секретаря зборів - в цьому протоколі відбулося 17 січня 2006 року в Другій Дніпропетровській державній нотаріальній конторі. В цей день в нотаріальній конторі не були присутні фізичні особи, які наведені в протоколі №1, що підтверджується реєстром нотаріальних дій, які проведені нотаріусом ОСОБА_11 ОСОБА_7 також зазначила, що 16 січня 2006 року, як секретар зборів, особисто не складала і не підписувала Перелік учасників ТОВ РК "Дом", які не прибували для проведення цих зборів у невизначене місце та невизначений час. Про час, місце проведення зборів 14 грудня 2005 року та 16 січня 2006 року та порядок денний не повідомлялась, чим порушено її право прийняти участь в проведенні зборів та голосуванні з питань порядку денного.

Статтею 145 Цивільного кодексу України передбачено, що черговість та порядок скликання загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюються статутом товариства та законом.

Згідно ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніше як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися лише за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Разом з цим, судами попередніх інстанцій встановлений факт неналежного повідомлення в установленому законом порядку ОСОБА_7 про час і місце проведення загальних зборів учасників Товариства 14 грудня 2005 року та 16 січня 2006 року та порядок денний. Отже, ОСОБА_7 була позбавлена права ознайомитися з питаннями порядку денного та надати свої пропозиції. Крім того, порядок денний, викладений в протоколах загальних зборів від 14 грудня 2005 року та від 16 січня 2006 року, учасниками загальних зборів не затверджувався, тобто загальні збори учасників товариства прийняли рішення з питань порядку денного, які взагалі не були включені до цього порядку.

Також слід зазначити, що з рішення загальних зборів від 14 грудня 2005 року вбачається, що рішення прийняті одноголосно.

Однак, як зазначено судами попередніх інстанцій, встановити, чи була присутня ОСОБА_7 на загальних зборах 14 грудня 2005 року, не є можливим, оскільки свою присутність на загальних зборах ОСОБА_7 заперечувала, а за результатами експертного висновку, який знаходиться в матеріалах справи, підпис від імені ОСОБА_7 на протоколі №6 як підпис ОСОБА_7 не ідентифіковано.

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що загальні збори визначили вартість частини майна товариства, яку мають право отримати при виході з товариства учасники товариства, та склали відповідний перелік майна без затвердження фінансового звіту за 2005 рік, що не відповідає приписам статті 148 ЦК України та ст. 54 Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Таким чином, рішення загальних зборів учасників товариства від 14 грудня 2005 року та від 16 січня 2006 року прийняті з порушенням вимог Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , Цивільного кодексу України (435-15) та корпоративних прав ОСОБА_7, відтак суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо їх недійсності.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення загальних зборів учасників від 16 січня 2006 року про розподіл часток у статутному капіталі товариства та внесення змін до статуту товариства, пов’язаних із зменшенням розміру статутного капіталу, було прийняте до набрання чинності рішенням про зменшення статутного фонду товариства, що є порушенням вимог статей 16, 56 Закону України "Про господарські товариства"та ст. 144 ЦК України.

Колегія суддів також погоджується з доводами судів попередніх інстанцій щодо вирішення питання про захист порушеного права ОСОБА_7, а відтак судами обґрунтовано не прийняті до уваги доводи відносно пропуску строків на звернення до суду.

У відповідності до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені скаржником доводи в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до положень ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та/або матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржені постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.