Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Луганськвуглепостачання", м. Луганськ (далі –ВП "Луганськвуглепостачання")

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2010

зі справи № 7/118

за позовом ВП "Луганськвуглепостачання"

до державного підприємства "Вугілля України", м. Київ (далі –ДП "Вугілля України")

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі Вуглегірської ТЕС (далі –Вуглегірська ТЕС)

про виконання умов договору.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача – Зоріної О.М.,

відповідача –не з’яв.,

третьої особи –Гаврися Я.Б.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

У березні 2010 року ВП "Луганськвуглепостачання" звернулося з позовом до ДП "Вугілля України" про виконання умов договору на постачання вугільної продукції № 08-09/1ЕНз від 10.12.2008, зокрема, зобов’язання відповідача прийняти вугільну продукцію, відвантажену у лютому 2009 року в кількості 3028,3 тонни за тими показниками якості, які були зазначені у супровідних документах.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2010 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - відкрите акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі Вуглегірської ТЕС.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2010 (суддя Якименко М.М.) позов задоволено. Зобов’язано ДП "Вугілля України" прийняти вугільну продукцію від постачальника –ВП "Луганськвуглепостачання" у кількості 3028,3 тонни з показниками якості, зазначеними у посвідченнях якості №№ 207, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 168.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2010 (колегія суддів у складі: суддя Моторний О.А. –головуючий, судді Кошіль В.В., Шапран В.В.) вказане рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 05.08.2010. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.12.2008 позивачем та відповідачем був укладений договір постачання вугільної продукції № 08-09/1-ЕНз, згідно з умовами якого позивач зобов’язався поставити відповідачу вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, наведеними в цьому договорі.

На виконання умов договору у лютому 2009 року була відвантажена продукція у кількості 3028,3 тонни, що підтверджується залізничними накладними. Вказана вугільна продукція була поставлена за вказівкою ДП "Вугілля України" на Вуглегірську ТЕС ВАТ "Центренерго".

Судами також встановлено, що при прийманні вугільної продукції Вуглегірською ТЕС була встановлена невідповідність якісних показників показникам за посвідченням якості. В той же час позивача не було повідомлено про вказані невідповідності.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтовував його тим, що у порушення умов договору відповідачем відвантажена вугільна продукція за актом не прийнята та не оплачена, у зв’язку з чим позивачем відповідачу була направлена претензія від 01.10.2009, яка залишена останнім без відповіді.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, апеляційний суд виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту свого права не відповідає ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а також має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із до п. 5 частини другої ст. 16 ЦК України одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині другій ст. 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

За вимогами ст. 712 ЦК України до змісту зобов’язання покупця за договором поставки входить як прийняття товару, так і сплата за нього певної грошової суми.

Вказані вимоги закону були враховані судом першої інстанції, який правомірно зазначив, що обраний позивачем спосіб відповідає вимогам чинного законодавства.

У цьому ж зв’язку судом першої інстанції було встановлено, що у відповідності до п. 2.4 договору партія вугілля відправляється постачальником тільки після відбору об’єднаної проби, що засвідчується відповідним актом. За результатами лабораторних випробувань об’єднаної товарної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії.

Позивач відправив вугільну продукцію на Вуглегірську ТЕС у відповідності до умов договору, після відбору об’єднаної проби партії вугілля та оформлення посвідчення про якість вугілля в партії.

Згідно з п. 1.2 договору відповідач взяв на себе зобов’язання прийняти вугілля від постачальника та оплатити його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до п. 2.8 договору вугілля вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем тільки після одержання покупцем оригіналів посвідчень про якість, рахунків-фактур, податкових накладних, та підписання сторонами акта приймання-передачі вугільної продукції.

Згідно з п. 2.9 договору постачальник зобов’язаний: провести з покупцем, на підставі документів зазначених у п. 2.9.2 договору, звіряння поставок вугілля по кількості та якості, підписати відповідний акт звіряння поставок вугілля по кількості та якості з покупцем на основі якого - скласти і підписати зі своєї сторони акт прийняття-передачі вугілля і розрахунок знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля і передати їх покупцю для підписання.

Пунктом 2.9.2 договору передбачено, що постачальник зобов’язаний за довіреністю, виданою покупцем, провести з вантажоотримувачем звіряння поставок вугілля по кількості та якості та надати покупцю, складені у зв’язку з цим документи оригінал акта звіряння поставок вугілля по кількості та якості з зазначенням періоду поставки, марок вугілля, фактичного вмісту золи (%), вологи (%), виходу летких речовин (%) (у випадку необхідності їх внесення за погодженням між постачальником та вантажоотримувачем) підписаний уповноваженими представниками вантажоотримувача і постачальника та завірений їх печатками; реєстр залізничних накладних із зазначенням провізної плати, підписаний уповноваженими представниками вантажоотримувача і постачальника та завірений печатками.

На виконання зазначених умов договору позивач направив відповідачу лист № 15-766 від 01.10.2009 з додатками, згідно з яким, посилаючись на непроведену звірку поставленого товару за кількістю та якістю, а також на порушення договірного порядку прийняття вугільної продукції, просив відповідача прийняти товар у відповідності до відвантажувальних документів.

Відповідно до п. 4.8 договору, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину, більше допустимої похибки випробування, покупець або вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, зобов’язаний викликати постачальника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника постачальника на протязі 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості, визначені лабораторією вантажоотримувача.

Як вбачається з матеріалів справи, і ці обставини були встановлені судом першої інстанції, відповідачем та третьою особою не було вчинено будь-яких дій, спрямованих на виклик представника постачальника.

Враховуючи наведене, господарський суд міста Києва дійшов висновку про порушення відповідачем пункту 4.8 договору, що мало місце при прийнятті за якістю вугілля від позивача.

У відповідності до пункту 4.14 договору, у випадку порушення покупцем вимог пунктів 4.1, 4.9, його претензії щодо якості та кількості вугілля постачальником не приймаються.

Сукупності встановлених по справі обставин суд першої інстанції дав належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 526, 538, 620, 664, 689, 690, 712 ЦК України, правомірно зазначив, що позивач вправі не приймати претензії відповідача щодо якості отриманого вугілля, у зв’язку з чим відмова відповідача виконати своє зобов’язання за договором і прийняти вугільну продукцію, відвантажену у лютому 2009 року в кількості 3028,3 тонни за відповідними показниками якості, є безпідставною.

Встановленим обставинам справи суд першої інстанції дав належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову та зобов’язав ДП "Вугілля України" прийняти вугільну продукцію від ВП "Луганськвуглепостачання" у кількості 3028,3 тонни з показниками якості, зазначеними у посвідченнях якості №№ 207, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 168.

Сукупність наведеного дає підстави для висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що не відповідає фактичним обставинам справи, а рішення суду першої інстанції –залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Луганськвуглепостачання" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2010 зі справи № 7/118 скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2010 зі справи № 7/118 залишити в силі.

4. Стягнути з державного підприємства "Вугілля України" на користь державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Луганськвуглепостачання" суму сплаченого з касаційної скарги державного мита 42,50 грн.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.