11/198/32 Про спонукання укласти договір про встановлення строкового оплатного земельного сервітуту - 30.11.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 30.11.2009 року у справі № 11/198/32 позовні вимоги ТОВ "Лариса" до ВАТ "Будіндустрія"про встановлення строкового оплатного земельного сервітуту задоволені повністю. Встановлено строковий оплатний земельний сервітут на умовах: Відкрите Акціонерне Товариство "Будіндустрія" надає Товариству з обмеженою відповідальністю "Лариса"право користуватися земельною ділянкою, наданою Відкритому Акціонерному Товариству "Будіндустрія"в постійне користування, яка знаходиться по вулиці Індустріальній,11 у місті Чернігові та відноситься до категорії земель промисловості для: проходу, проїзду (в"їзду та виїзду) транспортними засобами в будь-який час протягом доби по частині території з твердим покриттям площею 652,6 квадратних метрів з загальної площі земельної ділянки в розмірі 8,2436 га, яка знаходиться в постійному користуванні Відкритого Акціонерного Товариства "Будіндустрія", що підтверджується державним актом на право постійного користування землею, виданим Виконкомом Чернігівської міської ради народних депутатів 21.02.1995 року, та знаходиться по вулиці Індустріальній,11 у місті Чернігові від в"їздних воріт, розташованих на території ВАТ "Будіндустрія" до земельної ділянки, орендованої ТОВ "Лариса" відповідно до Договору на право тимчасового користування землею від 05.09.2001 року для використання за цільовим призначенням та обслуговування належного на праві власності ТОВ "Лариса" цеху ячеїстих бетонів, згідно плану меж земельного сервітуту (Додаток №3 висновку експертів №С-148 судової будівельно-технічної експертизи по справ №11\198\32); ТОВ "Лариса" сплачує ВАТ "Будіндустрія" плату (розмір плати за сервітут дорівнює розміру земельного податку за 1 квадратний метр земельної ділянки ТОВ "Лариса", в розрахунку за рік, визначеного управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради та складає 1,3296 гривен за квадратний метр, з подальшою індексацією у встановленому порядку) за користування землею, відведеною під земельний сервітут, площею 652,6 квадратних метрів яка становить 867,70 гривни ( вісімсот шістдесят сім гривень 70 копійок); плату за користування землею, відведеною під земельний сервітут 867,70 гривен на рік ТОВ "Лариса" безготівково вносить на поточний рахунок ВАТ "Будіндустрія" одноразово до 30 грудня поточного року; земельний сервітут встановлюється на строк терміном до 05 вересня 2011 року, а в разі продовження терміну дії Договору на право тимчасового користування землею від 05.09.2001 року на час дії вказаного Договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2010 року апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Будіндустрія" задоволено, рішення господарського суду Чернігівської області від 30.11.2009 року скасовано і відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Лариса" повністю. постанова вмотивована тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції не враховані норми цивільного та земельного законодавства та не встановлені відповідні обставини справи.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду, ТОВ "Лариса"звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та невірне застосування ним норм матеріального права, одночасно просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2010 року по справі № 11/198/32, а рішення господарського суду Чернігівської області від 30.11.2009 року, яким було позов задоволено повністю, залишити без змін.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно рішення виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів від 19.04.93 року № 77 ВАТ "Будіндустрія"було надано у постійне користування земельну ділянку площею 13,44 га (134400 кв. м), розташовану по вул. Індустріальній, 11 у місті Чернігові, для виробничих потреб, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею (т.1 а.с. 74-75), виданий виконкомом Чернігівської міської Ради народних депутатів 21.02.95 та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 93. Продовж 2000-2003 рр. частину земельної ділянки ВАТ "Будіндустрія"було вилучено і в користуванні відповідача залишилася земельна ділянка площею 8,2436 га (82 436 кв. м).

Суміжним землекористувачем відповідача є ТОВ "Лариса", яке користується земельною ділянкою площею 0,6915 га (6915 кв.м) для обслуговування цеху ячеїстих бетонів, що розташований по вул. Індустріальній, 11 у місті Чернігові, на підставі договору довгострокового користування строком на 10 років, відповідно до рішення виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів № 191 від 20.08.01 року (т.1 а.с.19), зареєстрованого у Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій підставно виходили із норм статті 401 Цивільного кодексу України, згідно з якою право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. При цьому, сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Таким чином, сервітут - це обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Як наслідок, потреба встановлення сервітуту виникає в випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. А тому, підставою встановлення сервітуту є відсутність у особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби у інший спосіб, як встановлення права користування чужим майном - сервітутом.

ТОВ "Лариса" скористалося відповідно до норм чинного законодавства, наданим правом - на встановлення земельного сервітуту на обмежене користування суміжною (сусідньою) земельною ділянкою з метою усунення недоліків власної ділянки, при цьому відповідно до вимог чинного законодавства, направила для підписання в адресу ВАТ "Будіндустрія" пропозицію щодо укладання договору встановлення спірного сервітуту, разом з відповідними примірниками, які було отримано відповідачем 15.10.08 року, що підтверджується поштовим повідомленням (том1 а.с.23-27).

Стаття 403 Цивільного кодексу України регулює зміст сервітуту, а саме - сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Згідно з цією статтею сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном, в тому числі права продажу. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Стаття 404 Цивільного кодексу України встановлює, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Спеціальні норми стосовно об'єкта сервітуту, такого як земельна ділянка, викладені у Земельному кодексі України (2768-14) . Згідно із статтею 98 Земельного кодексу України зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною земельною ділянкою з метою усунення недоліків своєї ділянки. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Статтею 99 вказаного кодексу передбачено види права земельного сервітуту, зокрема, як право проходу, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та інші земельні сервітути.

Статтею 100 Земельного кодексу України також встановлено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом. Він повинен звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Таким чином, судове рішення є окремою формою сервітуту.

Внаслідок недосягнення домовленості між сторонами, ТОВ "Лариса" було вимушено обрати судовий спосіб захисту, а саме звернутися до суду з позовом про встановлення строкового оплатного земельного сервітуту на відповідних умовах, визначених договором.

Для вставлення відповідних обставин справи, судом першої інстанції було здійснено огляд доказу у місті його знаходження (проводилося виїзне судове засідання), про що було складено відповідний протокол (т.2 а.с.11).

Досліджуючи обставини справи, судом першої інстанції, було взято до уваги висновок експертів № 292\293-ц судової будівельно-технічної експертизи від 15.06.2009 року, в якому зазначено, що на теперішній час здійснювати окремий заїзд, прохід, з урахуванням встановлених державних норм, до земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ТОВ "Лариса"і на якій знаходиться цех ячеїстих бетонів, з боку вулиці Індустріальної без використання частини земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ВАТ "Будіндустрія" неможливо.

Досліджуючи обставини справи, судом першої інстанції підставно було взято до уваги, висновок експертів № С-148 судової будівельно-технічної експертизи від 30 жовтня 2009 року –за результатами якого, було встановлено, що на даний час ТОВ "Лариса"не має власного заїзду на територію своєї земельної ділянки. Для обслуговування викупленого цеху ячеїстих бетонів користується частиною земельної ділянки ВАТ "Будіндустрія", що знаходиться поруч із цехом ячеїстих бетонів, має ворота та проїзди із твердим дорожнім покриттям. Зазначена експертиза беззаперечно встановила, що менш обтяжливого варіанту земельного сервітуту для земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні Відповідача, не існує.

Позиція ВАТ "Будіндустрія", з якою погодився суд апеляційної інстанції, про те, що на земельній ділянці відповідача відсутні наявні шляхи є хибною та спростовується матеріалами справи, а саме протоколом (т.2 а.с.11), складеним судом першої інстанції, яким безпосередньо було здійснено огляд доказу у місті його знаходження (проводилося виїзне засідання) та висновком експертів №С-148 судової будівельно-технічної експертизи від 30 жовтня 2009 року, в якому зазначено ТОВ "Лариса"для обслуговування викупленого цеху ячеїстих бетонів користується частиною земельної ділянки ВАТ "Будіндустрія", що знаходиться поруч із цехом ячеїстих бетонів, має ворота та проїзди із твердим дорожнім покриттям. Зазначена експертиза чітко визначає, що менш обтяжливого варіанту земельного сервітуту для земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні Відповідача, не існує.

Враховуючи розташування земельної ділянки ТОВ "Лариса" та земельної ділянки ВАТ "Будіндустрія", суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що нормальне господарське використання позивачем ТОВ "Лариса"земельної ділянки та обслуговування цеху ячеїстих бетонів, неможливо без обтяження сервітутом суміжної земельної ділянки відповідача ВАТ "Будіндустрія". Задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Беззаперечно встановивши в судовому засіданні факт користування для обслуговування викупленого цеху ячеїстих бетонів Позивача частиною земельної ділянки ВАТ "Будіндустрія", що знаходиться поруч із цехом ячеїстих бетонів, має ворота та проїзди із твердим дорожнім покриттям та відсутність менш обтяжливого варіанту земельного сервітуту для земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні Відповідача, суд апеляційної інстанції прийшов до помилкового висновку, що із змісту вказаних вище експертних досліджень, які наявні в матеріалах справи та інших доказів випливає, що нормальне господарське використання земельної ділянки та належного ТОВ "Лариса" нерухомого майна можливе без обтяження сервітутом земельної ділянки ВАТ "Будіндустрія".