Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

позивача: Каменчук В.О.

відповідача: не з’явився

Закрите акціонерне товариство (надалі –"ЗАТ") "Укргаз-Енерго" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства (надалі –"ВАТ") "Нафтохімік Прикарпаття" про стягнення 646 682,91 грн. основного боргу, 70 656,76 грн. пені, 32 422,73 грн. 3 % річних та 152 366,83 грн. інфляційних втрат (позовні вимоги в редакції заяви про зменшення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 111/77/Х(р)-08 на постачання природного газу від 28.11.2007 р. в частині оплати поставленого газу. В якості правового обґрунтування вимог позовна заява містить посилання на норми ст.ст. 526, 625 ЦК України.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 06.07.2010 р. (суддя Максимів Т.В.) позов задоволено частково; стягнуто з ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" 646 682,91 грн. основної заборгованості, 32 422,73 грн. 3 % річних, 152 366,83 грн. інфляційних втрат та судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю позовних вимог та наявністю підстав для застосування норм ст. 625 ЦК України. В частині відмови у стягненні з відповідача пені в сумі 70 656,76 грн. суд виходив з відсутності доказів надсилання ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" відповідної вимоги.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2010 р. (судді Мурська Х.В., Кордюк Г.Т., Кравчук Н.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.07.2010 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2010 р. у зв’язку з порушенням судами норм ст.ст. 530, 610 ЦК України та ст. 43 ГПК України, і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.11.2007 р. між ЗАТ "Укргаз-Енерго" (постачальник) та ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" (покупець) укладено Договір № 111/77/Х(р)-08 на постачання природного газу (надалі –"Договір"), згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю природний газ в об'ємі 6 100 000,0 кубічних метрів протягом 2008 року, а покупець - прийняти та оплатити поставлений природний газ, відповідно до умов Договору.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 2 статті 712 ЦК України встановила, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонами у п. 5.1. Договору погоджено, що ціна 1 000,0 кубічних метрів газу, який передається постачальником покупцеві, узгоджується сторонами шляхом підписання додаткових угод до даного договору на кожний місяць поставки.

Судами встановлено, що 17.01.2008 р. сторони уклали Додаткову угоду № 1, якою встановлено ціну на газ на січень 2008 року в сумі 1 282,0656 грн., а 21.01.2008 р. - Додаткову угоду № 2, якою встановлено ціну на газ в лютому 2008 року в сумі 1 282,0656 грн.

Відповідно до Розділу 6 Договору "Порядок проведення розрахунків" покупець зобов'язаний здійснити оплату газу, що передається за даним договором, шляхом банківського переказу грошових коштів.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець здійснює попередню оплату газу, що передається, щодекадно: до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки, а також до 5 та 15 числа місяця поставки на підставі рахунків-фактур, виставлених постачальником покупцю в такому порядку:

- постачальник виставляє покупцеві рахунки-фактури на оплату газу виходячи з обсягу поставки газу в кожній декаді місяця поставки та ціни газу, що встановлюється додатковою угодою до договору, яка визначає ціну газу на відповідний місяць (п.6.2.1. Договору).

- покупець здійснює попередню оплату газу в розмірі 100% суми, вказаної у відповідному рахунку-фактурі постачальника, у строк, вказаний у цьому рахунку-фактурі, і на поточний рахунок постачальника, який зазначено у такому рахунку-фактурі (п. 6.2.4. Договору).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що позивач виставив відповідачу рахунки-фактури від 21.01.2008 р. № СФг-007257, від 21.01.2008 р. № СФг-007258 та від 11.02.2008 р. № СФг-007663 на оплату природного газу в порядку, передбаченому п. 6.2. Договору.

На виконання умов Договору та на підставі зазначених рахунків відповідач перерахував позивачу в рахунок оплати за поставлений товар суму в розмірі 4 988 986,74 грн. Сума в розмірі 700 175,47 грн. була зарахована сторонами як зустрічна однорідна вимога згідно протоколу заліку грошових вимог.

Поряд з цим судами з’ясовано, що сторонами підписані та скріплені печатками акти прийому-передачі газу № РНг-000018 від 31.01.2008 р. на суму 3 534 516,40 грн. та № РНг-001870 від 29.02.2008 р. на суму 2 801 328,72 грн. (загальна сума поставки 6 335 845,12 грн.).

Виходячи з вартості поставленого згідно даних актів природного газу та здійсненої відповідачем оплати, позивач послався на порушення відповідачем своїх зобов’язань в частині здійснення повної оплати за Договором на суму 646 682,91 грн., вимоги щодо стягнення якої задоволені судами з посланням на норми ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Втім, колегія суддів критично оцінює даний висновок судів, виходячи з наступного.

Дійсно, п. 6.3. Договору сторонами погоджено, що остаточний розрахунок здійснюється на підставі комерційного акта до 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

В той же час, п. 6.3.1. Договору визначає, що якщо сума здійсненої покупцем попередньої оплати є меншою ніж вартість вказаного в Акті обсягу газу, постачальник виставляє покупцеві відповідні рахунки-фактури. Покупець здійснює оплату газу в сумі, у строк та на поточний рахунок постачальника, що вказані у зазначених рахунках-фактурах.

Частина 2 статті 530 ЦК України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В свою чергу, ч. 4 ст. 612 ЦК України визначає, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Останній вважається таким, що прострочив, зокрема, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ч. 1 ст. 613 ЦК України).

Враховуючи, що умовами п. 6.3.1. Договору саме на кредитора (позивача) покладено зобов’язання по визначенню належної до сплати суми та, відповідно, виставлення боржнику рахунку, суди мали дослідити належне виконання ЗАТ "Укргаз-Енерго" даних зобов’язань щодо виставлення відповідачу рахунку-фактури на суму 646 682,91 грн., рівно як і момент виникнення у ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" обов’язку зі сплати цієї суми.

В той же час, оскільки для застосування наслідків ч. 2 ст. 625 ЦК України необхідно встановити наявність самого порушення грошового зобов'язання та моменту, з якого таке порушення настає, колегія суддів не може визнати обґрунтованими і висновки судів в частині вирішення спору щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних.

Дане стосується і вимог про стягнення з відповідача сум пені, оскільки останні в розумінні ст. 216 ГК України та ст. 549 ЦК України є саме відповідальністю за порушення зобов’язання, факт якого, як зазначено вище, судами не встановлено.

У зв’язку із вищевикладеним, постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не можна визнати законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим останні підлягають скасуванню в повному обсязі, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з’ясувати дійсні обставини справи і дати належну правову оцінку встановленому та постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.07.2010 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2010 р. у справі № 19/48 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області в іншому складі суду.