Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Півень Д.О. (дов. №Д 07/2010/03/02-1 від 02.03.2010); - відповідача повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 16.11.2010 №02.02-10/626 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходиться дана справа та сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя –Губенко Н.М., судді –Барицька Т.Л., Шевчук С.Р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2010 (суддя Кирилюк Т.Ю.) частково задоволений позов Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (надалі позивач/скаржник) до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Татарка" Шевченківської районної у місті Києві ради (надалі відповідач); за рішенням з відповідача стягнуто 282 456,80 грн. основної заборгованості, 14 052,68 грн. пені, 2 056,49 грн. 3% річних, 10 151,04 грн. інфляційних втрат;

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2010 (судді: Сотніков С.В., Дзюбко П.О., Сулім В.В.) вказане рішення місцевого суду залишено без змін.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернувся позивач, який оскаржує прийняті у даній справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу, заявленої на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усі учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце проведення судового засідання згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75, проте відповідач не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні 17.11.2010.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень у даній справі, прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості, що виникла у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №71265 від 26.06.2007 в частині розрахунків за отриману електроенергію в період з 01.09.2009 по 01.02.2010, а також про стягнення нарахованих, виходячи із розміру наявної у відповідача заборгованості, пені на підставі п. 4.2.2 договору, 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, а також штрафу на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі дослідження наявних в матеріалах справи звітів про використану електричну енергію, що позивачем протягом вказаного періоду поставлено, а відповідачем отримано електроенергію на суму 380 109,47 грн., з яких сплачено було лише 94 152,67 грн., що підтверджується довідкою про стан розрахунків відповідача, у зв'язку з чим прийшли до вірного висновку про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 282 456,80 грн. і яка (заборгованість), була правомірно стягнута судами з відповідача на підставі ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 629 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з наведеної норми, а також враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт порушення відповідачем грошового зобов'язання, суди обох інстанцій обґрунтовано задовольнили і позовні вимоги позивача щодо передбаченої нормою Цивільного кодексу України (435-15) відповідальності відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання за отриману ним електричну енергію за договором про постачання електричної енергії №71265 від 26.06.2007 та стягнули з відповідача 2 056,49 грн. - 3% річних, 10 151,04 грн. - суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

Крім того, судова колегія погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача пені у розмірі 14 052,68 грн., заявленої до стягнення на підставі п. 4.2.2. договору про постачання електричної енергії №71265 від 26.06.2007, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В частині задоволення позовних вимог ухвалені по справі судові акти не оскаржені ні в суд апеляційної інстанції, ні в суд касаційної інстанції, а оскаржуються виключно в частині відмови у задоволенні заявленого позивачем до стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, і стосовно чого, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Колегія суддів вважає правомірною відмову позивачу у задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача 7% штрафу в сумі 19 771,98 грн., заявленої на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки виходячи зі змісту наведеної норми, остання не передбачає в якості бази для нарахування, зокрема, 7 % штрафу, суму грошового зобов’язання з якого допущено прострочення, а передбачає в якості такої бази виключно вартість товарів (робіт, послуг) з яких ( товарів, не вартості ) допущено прострочення. Тому, висновок судів, що наведена норма передбачає застосування штрафу виключно за прострочення поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, а не за прострочення виконання грошового зобов'язання, що у даному випадку мало місце з боку покупця за договором (відповідача), є цілком правомірним.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування прийнятих у даній справі судових рішень; наведені скаржником в касаційній скарзі доводи ґрунтуються на довільному тлумаченні приписів абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, і в жодному випадку не свідчать про невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 111111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2010 та рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2010 у справі №23/225 залишити без змін.